Вступ

Нині банківські установи демонструють яскраві приклади вражаючих змін у структурі фінан­сової системи та постійного зростання ролі фінансових інститутів у процесі реформ і еко­номічного розвитку. Банківський сектор пере­творюється на ключовий елемент сучасної ринкової еко­номіки. Щоб виконати взяту на себе місію, комерційні банки мають постійно підвищувати ефективність діяль­ності та працювати над удосконаленням аналітичного інструментарію, що застосовується в процесі управління.

На сучасному етапі розвитку банківської системи в Україні постає нагальна потреба повною мірою скористатися широким набором ринкових інструментів, розробити та реалізувати нові підходи до управління комерційним банком, урахувавши при цьому позитивний власний і зарубіжний досвід. Підвищення ефективності економічної роботи банку до рівня, що відповідав би сучасним економічним відносинам, неможливе без застосування досконалого аналітичного інструментарію.

Аналіз діяльності банку є логічним продовженням теорії банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Остан­нім часом проблеми формування методології аналізу банківської діяльності та організації фінансово-аналі­тичної служби у вітчизняних банках почали набувати першочергового значення. З одного боку, це пояснюється досягненням певної стабільності та адаптованості до умов економічного середовища, з другого — посиленням конкуренції в самому банківському середо­вищі. За цих обставин комерційний банк може розраховувати на дальший розвиток і посилення своїх рин-

ринкових позицій, лише демонструючи належний рівень управ­ління наданими в його користування ресурсами та забезпечуючи достатній рівень прибутковості капіталу. Успішне виконання цих завдань значною мірою залежить від знання банківськими спеціалістами сучасних методів аналізу та впровадження їх у повсякденну діяльність.

За значного підвищення ризикованості екзогенного середовища фінансова стійкість банку залежить не лише від забезпечення прибутковості його діяльності, а й від міри нейтралізації ризиків, що завжди супроводжують таку діяльність. Тому аналіз управлінських рішень потребує обов’язкового визначення координат «дохідність — ризик». Саме цей принцип є тим наріжним каменем, який покладено в основу запропонованого в цьому дослідженні підходу до формування методології аналізу банківської діяльності. У монографії розглянуто теоретичні та методологічні засади аналізу як невід’ємної складової системи управління сучасним банком, а також запропоновано методичні рішення щодо аналізу банківських портфелів та балансу в цілому з позицій співвідношення доходів і ризиків.

Очевидно, що структура аналітичного процесу та вибір інструментів аналізу значною мірою залежать від концепції управління банківськими фінансами. У монографії обґрунтовано концепцію інтегрованого управління активами і пасивами банку, описано методи, моделі та прийоми аналізу банківської діяльності, що уможливлюють реалізацію цієї концепції. Сформовано систему інтегральних показників, які характеризують дохід та ризик банку. Функціональні зв’язки між цими показниками описано за допомогою аналітичних моделей, придатних для прогнозного аналізу. Сукупність запропонованих аналітичних інструментів сприяє ефективній реалізації стратегічного управління банком та створенню підсистеми оперативного аналізу фінансових потоків. Відповідно до зазначених проблем побудовано й логічну структуру монографії.

Нині вже ніхто не має сумніву, що проблеми раціональної організації аналітичної роботи рано чи пізно постануть перед кожним банком. Тому доцільно зробити цей процес планомірним, не очікуючи виявлення негативних явищ, пов’язаних із браком адекватних підходів до розв’язання цієї проблеми. Сподіваємось, що наше дослідження допоможе комерційним банкам розв’язувати складні завдання, пов’язані зі створенням досконалих аналітичних систем. Зауваження та пропозиції щодо змісту будуть із вдячністю сприйняті автором та враховані в дальшій роботі.