Вступ
Зберегти якість середовища проживання в умовах високого антропогенного впливу на екологічні системи — одна із найгостріших проблем сучасності. Тому забезпечення сталого розвитку належить до числа пріоритетних та глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці розвинутих країн. Кризова екологічна ситуація в Україні об’єктивно є наслідком загальної несприятливої соціально-економічної обстановки, яка склалася в попередні роки. Нині стало очевидно, що проблеми якості середовища проживання не можуть розглядатися окремо. Світовий і вітчизняний досвід показує, що неможливо забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок руйнації природного середовища та виснаження природних ресурсів так само, як неможливо зберігати високу якість середовища проживання без розвинутої економіки.
Рішенням Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро (червень 1992 року), документами 5-ї сесії Комісії ООН зі сталого розвитку (Нью-Йорк, квітень 1997 року), 19-ю спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, червень 1997 року) міжнародна спільнота задекларувала перехід до стратегії сталого розвитку. Цей курс було підтверджено на Всесвітній зустрічі голів держав і урядів у Йоганнесбурзі (вересень 2002 р.). Процес корінної політичної та економічної перебудови України відкриває нові можливості для гармонізації економічних і екологічних інтересів суспільства. Україна на державному рівні приступає до реалізації ідеї сталого розвитку. Сталий розвиток — це «розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу прагнення майбутнього покоління задовольнити власні потреби» (World Commission on Environment and Development. 1987).
Сталий розвиток має орієнтуватися на якісні зміни економічної системи для досягнення динамічної рівноваги з навколишнім середовищем. А це означає, що економіст має бути добре обізнаний з принципами сталого розвитку і насамперед з наслідками посилення навантаження на природне середовище, з правилами управління процесом природокористування та природоохоронними процесами.
Автори підручника вважають, що для економістів курс «Екологія» слід доповнити основами економіки природокористування, бо в Україні важливо не тільки подолати економічну, але й екологічну кризу. Подальша розбудова національної економіки повинна проходити при неодмінному відновленні втраченої якості середовища проживання, що є необхідною умовою відтворення населення. В підручнику «Екологія» враховано три аспекти формування екологічної свідомості в економістів:
пізнання закономірностей взаємодії людського суспільства та біосфери, специфіка антропогенного впливу на довкілля сучасного науково-технологічного прогресу ; засвоєння принципів раціонального природокористування за умов обмеженості та вичерпності природних ресурсів;
розуміння стратегії виживання в сучасному екологічному середовищі; тлумачення термінів: екологічний моніторинг, екологічні норми та стандарти якості середовища проживання, екологічна експертиза тощо;
вивчення специфіки господарського механізму управління природоохоронними процесами та процесами природокористування з переходом до економіки знань.
Особлива увага приділяється теоретичним положенням та практичним підходам до проблем економічного регулювання використання природних ресурсів та охорони довкілля з тим, щоб забезпечити сталий розвиток України. Передбачено поглиблене вивчення економічних методів управління процесом природокористування та природоохоронними процесами, ознайомлення з існуючими методиками розрахунків економічних збитків від забруднення довкілля та визначення економічної ефективності від впровадження природоохоронних заходів. У підручнику використано нормативні та методичні матеріали Міністерства охорони навколишнього природного середовища, інших міністерств і відомств, вітчизняних та зарубіжних організацій.
Авторами підручника є: С. І. Дорогунцов, чл.-кор. НАН України, д-р екон. наук, проф. (Теми: 1; 2.1; 3.1; 7.1; 10.1; 10.2; 13.6); М. А. Хвесик, д-р екон. наук, проф. (Теми: 3.6; 4.3; 4.4; 5.1; 5.3; 6.1; 6.2; 7.2; 7.4; 9.4; 10.3; 13.2; 13.4; 13.5); К. Ф. Коценко, канд. геогр. наук, доц. (Теми: 2.2; 3.2; 3.3; 3.4; 5.2; 6.3; 6.4; 7.3; 7.4; 8.2; 9.1; 9.2; 9.3; 13.3); О. К. Аблова, канд. екон. наук, доц. (Теми: 4.1; 4.2); Н. В. Коржунова, канд. екон. наук, доц. (Теми: 4.6; 12); О. Д. Краєвий, канд. геогр. наук, доц. (Теми: 2.3; 2.4); Д. Я. Хусаїнов, канд. геогр. наук, доц. (Теми: 13.1; 13.7);
Т. І. Рудчук, асистент (Теми: 3.5; 4.5); Є. В. Хлобистов, канд. екон. наук (Теми: 8.1; 8.3; 8.4); Г. П. Виговська, канд. екон. наук, ст. наук. співробітник (Теми: 11.3; 11.4); В. С. Міщенко, д-р екон. наук, проф. (Теми: 4.7; 11.1; 11.2); В. А. Барановський, д-р геогр. наук (Картосхеми).