Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

Сучасний стан та перспективи розвитку туристичної

 індустрії в Україні

 

Входження України у світове співтовариство визначає всі ординарні і перспективні функціональні аспекти політико-економічної і соціально-культурної взаємодії з зарубіжними демократичними інституціями, як головний гуманітарний фактор міжнародного співробітництва в сфері туризму.

Принципова структура такої взаємодії будується на поєднанні неоглобальних перспектив розвитку світових господарських інструментаріїв і збереження культурних традицій корінних народів. Однією з найважливіших пізнавальних форм розвитку етнічних зв’язків слугує туризм в усіх його домінуючих видах прояву.

Гармонійне поєднання різноманітних видів туризму з різними і багаторівневими економічними і культурними зв’язками надає йому особливу вагу в епоху нових дискурсивних відношень, робить його  найважливішим елементом крос культурних комунікацій. Адже відкриття різних сторін людської суті дає можливість краще зрозуміти і оцінити всю самобутність і різноманітність традиційних способів життя. При цьому відповідальне розуміння і збереження культурної спадщини народів, поряд з економічними складовими, виступають в якості найбільш важливих завдань світового співтовариства і глобальної самосвідомості.

В нових умовах відсутності глобального протистояння, стабілізації системи міжнародних відношень, переходу до міждержавного співробітництва від ”ери конфронтацій” до “ери співробітництва”, сучасний туризм відіграє нову роль як засіб підвищення рівня життя всіх народів і найважливішого фактору зміцнення міжнародного миру і міжнародного розвитку. Ці головні положення  передбачають і визначають сферу діяльності держави по розвитку туризму, підвищенню інформативності народів світу про значення туризму і подорожей.

Звідси, вдосконалення системи правового регулювання індивідуальних, колективних туристських подорожей, що сприяє створенню атмосфери довіри і взаєморозуміння між державами, розвитку міждержавного співробітництва.

Треба вказати, що туризм є найбільш високорентабельною галуззю економіки в США, Франції, Великобританії, Австрії, Італії і Іспанії. Прибутки від міжнародного туризму у світовому масштабі вже перевищили надходження від експорту нафти і нафтопродуктів, електронного обладнання і автоекспорту. Прийом туристів на своїй власній території створює робочі місця, формує структуру послуг для населення, і приносить значні прибутки, як приватному сектору так і державі у вигляді продаж і одержання від туристської індустрії податків. В цих сферах досить великими потенціальними можливостями володіє і Україна.

Якість туризму як міжособистої діяльності напряму залежить від якості наданих послуг, тому відповідне інформування широкої громадськості найбільш важливі для туристської індустрії і розвитку туризму.

Поглиблення і розширення зв'язків вітчизняних туристських організацій всіх форм власності з туристськими фірмами інших країн найбільш різноманітних сферах громадського життя, науки, культури і освіти сприяють трансформації в національне законодавство України про туризм міжнародних стандартів, прийнятих державами і міжнародними організаціями.

В світі щорічно подорожують більше 600 млн. чол. За попередніми даними експертів в 2001-2005 роках прибуток в цій сфері діяльності складе 445 млрд. доларів США. Ні одна галузь світового господарства не працює так стабільно як туризм і рекреація. Опираючись на цю галузь, процвітають багато країн світу. Крім того ця галузь допомагає вирішити ще одну важливу соціальну проблему сучасності – зайнятості населення, оскільки витрати на створення одного робочого місця в рекреаційно-туристській галузі в 20 разів менші, ніж в інших галузях народного господарства.

Туризм охоплює різноманітні сторони суспільних відносин і зачіпає багато сфер народного господарства. Заняття туризмом завжди було одним з найважливіших елементів культурного обміну між країнами і народами протягом багатьох тисяч років.

Велике значення має також адміністративно – правова сфера регулювання відносин в області туризму, оскільки вона вирішує важливі державні політичні і економічні завдання. Крім того, велике значення мають і різного роду міграційні процеси. В тому числі, проблема нелегальної еміграції, вирішувати яку повинні відповідні державні органи.

Істинно туризм не знає границь, в Україну прибувають багато іноземних громадян з метою культурного збагачення і активного відпочинку в різноманітних куточках нашої прекрасної держави.

Проблеми розвитку курортів і туризму в Україні є складними і багаторівневими. На жаль, багато унікальних курортно-рекреаційних і туристських можливостей використовуються не в повній мірі. Такий стан справ складається в силу ряду причин. По-перше, проблеми перехідного періоду адміністративно-командної системи і планової економіки до ринкових економічних відносин, долаються надзвичайно важко. По-друге, значно відстає від світових стандартів рекреаційно-туристська інфраструктура. По-третє, не набуті навички в сфері рекреаційно-туристського господарства, які відповідали би світовому рівню. І головне, гострий дефіцит фінансових ресурсів, різкий спад виробництва, кризовий стан народного господарства не дозволяє ефективно балансувати в галузях народного господарства України.

На даний час в Україні рекреаційно-туристська сфера, не зважаючи на її великий потенціал, ще займає незначне місце в національній економіці в порівнянні з розвинутими країнами. Наприклад, доля експортних надходжень від туризму складає менше 1%, але в останні роки прийнято ряд зусиль, що забезпечують розвиток цього важливого сектора економіки: прийняті зміни і доповнення в Закон України “Про туризм” і Програма розвитку туризму в Україні. Разом з тим дається взнаки деякий законодавчий вакуум в стратегії  розвитку  ринку рекреаційних послуг. Такий стан, звичайно негативно впливає на перспективи формування туристсько-рекреаційної індустрії як в цілому по Україні, так і в регіональному масштабі.

Багато областей України володіють надзвичайно вигідними умовами і багатими рекреаційними ресурсами, здатними забезпечити потреби не тільки внутрішнього , але і зовнішнього туристсько-рекреаційного ринку. Наприклад, приморський туризм – це та сфера, яка володіє потенціалом для економічного росту і може забезпечити значні валютні надходження в Україну в найближчому майбутньому, не зважаючи на те, що сьогодні за рівнем надходжень від туристсько-рекреаційної сфери Причорномор’я займає лише третє місце. Згідно загальнодержавних і регіональних програм розвитку туризму передбачається збільшення частки туризму в економіці конкретних регіонів, по крайній мірі в три рази.

Стримуючим чинником розвитку туристсько-рекреаційного бізнесу, окрім недостатньо розвинутої інфраструктури відпочинку, є і недосконалий механізм управління екоменеджменту. В зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема управління екологічною ситуацією, що включає способи оптимального розподілу екологічного навантаження, комплекс норм і нормативів, що упорядковують процеси ресурсоспоживання і господарського  використання потенціалу України.

Зараз зрозуміло, що навіть при максимальному державному сприянні довести рівень туристсько-рекреаційного обслуговування в регіонах України до світових стандартів поки що неможливо. Отже, необхідне визначення певних пріоритетів перспективного розвитку в цій сфері, які потрібно розглядати в контексті загальнодержавних і регіональних інтересів, швидкості економічної віддачі, соціальної і економічної ефективності.

Вирішуючи питання виходу з кризи, необхідно враховувати і ті несприятливі тенденції, які існують в державі :

§ діюче законодавство не стимулює розвиток підприємництва, зокрема в сфері туризму і рекреації;

§ недосконалий економічний механізм, який стимулював би раціональне використання природно-рекреаційного потенціалу конкретних регіонів України;

§ відсутні нормативні документи по приватизації і роздержавленню туристсько-рекреаційних об’єктів, де би враховувалась специфіка галузі;

§ недостатньо розвинута інфраструктура загального призначення (транспорт, водопостачання і каналізація, торгівля, громадське харчування, дороги і зв’язок).

Головним інвестором в розвитку туристсько-рекреаційного ринку повинна і далі виступати держава, яка може надати допомогу в вигляді бюджетного фінансування і різного спектру пільг, в тому числі безплатного виділення землі, втілення пільгового оподаткування.

Потрібно відмітити, що кошти державного бюджету, виходячи з аналізу господарської практики, доцільно залучати до фінансування тільки перспективних проектів, що стосуються рекреаційного освоєння конкретних регіонів України і реконструкції вже діючих рекреаційних об’єктів:

§ проведення пошукових і гідрогеологічних робіт по визначенню та вивченню унікальних лікувальних мінеральних ресурсів, і, в першу чергу тих, які призначені для оздоровлення населення, що потерпіло внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

§ створення сітки об’єктів інфраструктури загального призначення в діючих рекреаційних об’єктах (будівництво доріг), інженерної і соціальної інфраструктури;

§ проведення заходів по роздержавленню і приватизації в рекреаційній галузі;

§ здійснення науково-методичного забезпечення;

§ проведення заходів по реконструкції і розвитку природних ландшафтних рекреаційних парків і заповідних зон та центрів.

Фінансування туристсько-рекреаційної індустрії в Україні доцільно здійснювати і за рахунок позабюджетних коштів:

§ інвестиційних (включаючи і зарубіжні), благодійних, страхових (екологічних) фондів;

§ коштів підприємств  інших галузей;

§ власні кошти суб’єктів рекреаційного господарювання;

§ лізингу як складової форми фінансування об’єктів туристсько-рекреаційної інфраструктури.

В більшості європейських країн підприємства рекреаційної і туристичної сфери або окремих її галузей працюють у пільгових податкових і кредитних умовах. Тому потрібно запропонувати наступний сценарій формування інвестиційного залучення туристсько-рекреаційної сфер в регіонах України:

§ проведення інвентаризації існуючих балансових потужностей суб’єктів туризму і рекреації з наступним їх екоаудиюванням;

§ здійснення ранжування територій областей за критерієм курортно-рекреаційної значимості;

§ встановлення режиму регіонального протекціонізму по реінвестуванню екологічних програм;

§ розширення регіональних повноважень в частині надання податкових і кредитних пільг підприємцям даної галузі;

§ підтримка малого і середнього бізнесу, розвиток сітки маркетингових досліджень, формування регіонального інформаційного банку даних; розвиток ефективної координації туристсько-рекреаційної діяльності і створення корпоративних систем, що забезпечать якісне надання туристсько-рекреаційних послуг.

Перспективи ефективного розвитку курортно-рекреаційного господарства і туристичної індустрії, а також пов’язані з ними перспективи раціонального природокористування в регіонах України пов’язані з формуванням відповідної інформаційної підтримки в цій сфері.

Формування інформаційно-правового базису стійкого розвитку курортно-рекреаційної і туристичної діяльності на національному і регіональному рівнях повинно бути по’язане з активізацією розвитку наступних напрямків:

§ по-перше, комплексу наукових знань в сфері курортології, рекреалогії, туризмознавста, рекреаційно-туристичної інформатики;

§ по-друге, з створенням наукових центрів курортно-рекреаційної і туристичної сфер, важливе функціональне значення таких центрів повинно бути пов’язане не тільки з проведенням відповідних наукових досліджень і нагромадженням знань, але і інформаційно-рекламною діяльністю, створенням банку даних рекреаційно-туристської інформації, її комп’ютерної обробки і поширенням;

§ по-третє, розробка кадастру курортно-рекреаційних і туристичних ресурсів, включаючи кадастри “Природні ресурси”, “Соціально-економічні ресурси”, “Культурно-історичні ресурси”;

§ по-четверте, організація інформаційного моніторингу нормативно-правового забезпечення системи регулювання  курортно-рекреаційної і туристичної діяльності;

§ по-п’яте, розробка прикладних програм як з розвитку рекреаційно-туристичного господарства і природокористу-вання, так і з формування, просування і реалізації рекреаційно-туристичного продукту;

§ по-шосте, розробка і випуск довідників, і каталогів як курортно-рекреаційних і туристичних фірм так і потенційних споживачів;

§ по-сьоме, розробка автоматизованих систем бронювання і резервування в рекреаційно-туристському господарстві.

Потрібно відмітити, що в даний час розвиток інформаційних технологій знаходиться фактично на початковій стадії. Це пов’язано перш за все з відсутністю достатніх фінансових ресурсів і необхідної підтримки на регіональному і державному рівнях, координації розробок по інформатизації рекреаційно-туристичної сфери; недостатньої кваліфікації співробітників і дефіцитом інформації.

Сучасна індустрія туризму є однією з найбільш прибуткових  галузей світового господарства. На її долю припадає біля 10% світового валового продукту, інвестицій, робочих місць  і світових споживчих витрат. За прогнозами ВТО до 2010 року кількість туристських міжнародних поїздок складе більше 930 млн., а надходження від туризму досягнуть 1,1 трлн. доларів США. Лікувальний туризм за показниками людино-днів перебування займає біля 1% загальносвітового туристичного обороту, а в структурі прибутків – більше 5%.

В нових соціально-економічних умовах виникло багато трудностей і проблем. Призупиняється розвиток (будівництво, реконструкція, відновлення) багатьох важливих курортних зон України, різко зменшився притік людей на лікування і відпочиваючих в санаторії та заклади відпочинку. Санаторно-курортні комплекси, що склалися в часи регулярних дотацій, опинилися несприйнятливими до нових економічних умов і, як наслідок, нерентабельними в умовах жорсткої конкуренції.

Труднощі, що виникли, ставлять перед санаторно-курортною системою багато питань, які підлягають  вирішенню. Але уже зараз зроблені перші кроки. Вивчена необхідність населення України в санаторно-курортному лікуванні. Багато факторів призвели до росту захворюваності в різних нозологічних формах. Це і зміна структури захворюваності в зв’язку з екологічним станом в деяких районах України, з ростом побутового і транспортного травматизму. Вивчення цих проблем підтвердило важливість розвитку реабілітаційних відділень в санаторно-курортній системі.

Обмеження у виділенні профспілкових коштів на пільгові путівки приводить до зниження наповнюваності здравниць більш ніж на 25%. Фактично малозабезпечені не будуть мати можливості лікуватися в санаторіях. Це черговий крок до руйнування курортної індустрії. Курортні заклади з метою виживання вимушені вдаватися до різних засобів. Це перехід на сезонний характер роботи, здавання в оренду приміщень і продаж корпусів.

Лікувальний туризм є новим розділом курортної медицини, який розглядає організацію роботи санаторно-курортної галузі з точки зору технології подорожей. Це досягається шляхом формування туристичного продукту, в основі якого закладена лікувальна і оздоровча технологія, що покращує якість життя. Для цього потрібно:

§ планування курортних зон;

§ спільна участь з місцевими радами в екологічному оздоровленні і розвитку рекреаційних територій;

§ спільний розвиток з органами охорони здоров’я існуючих реабілітаційних відділень і відкриття нових;

§ приведення основних фондів санаторно-курортних закладів у відповідність з світовими стандартами з комфортності;

§ більш професійна підготовка як медичного, так і обслуговуючого персоналу, а також наявність єдиної стратегії ринкової економіки;

§ використання сучасних інструментів маркетингу для досягнення конкурентноздатності всередині ринку України, ближнього і далекого зарубіжжя з врахуванням реалізованого курортного продукту;

§ використання нових підходів в наданні послуг, зокрема лікувального туризму;

§ з метою заповнення здравниць хворими та відпочиваючими проводити  рекламно-інформаційну роботу з участю засобів масової інформації, а також участь у ярмарках, біржах і салонах.

Вибираючи пріоритети в розвитку, потрібно врахувати, що природні курортно-рекреаційні і рекреаційно-господарські комплекси українського побережжя Чорного та Азовського морів, Карпатського регіону, Полісся і інших районів України мають велике регіональне і міжнародне значення як для системи масового оздоровлення населення України, СНД і інших країн, так і для стабілізації економіки і соціально-економічного прогресу, інтеграції України в світову економічну систему.

Враховуючи можливість підвищення якості курортно-рекреаційного потенціалу, а також опираючись на світовий досвід високої рентабельності рекреаційної сфери, рекреаційне господарство України в найближчий час може стати одним з важливих економічних секторів в національному народно-господарському комплексі. При відносно швидкій організаційно-економічній реорганізації і усесторонній державній підтримці є всі умови для забезпечення поступлень в бюджет держави не менше 50-60 млрд. гривень.

З метою ефективної реалізації рекреаційного потенціалу в соціально-економічному відродженні держави, необхідно на державному рівні прийняти міри по попередженню розвалу, необґрунтованого закриття і перепрофілювання здравниць, а також по збереженню запасів і якості цінних рекреаційних ресурсів.

Зберігши рекреаційне господарство і курортний природно-ресурсний потенціал, ми зможемо забезпечити:

§ крупномасштабне оздоровлення населення України, перш за все постраждалого  від аварії на Чорнобильській АЕС;

§ ріст зайнятості населення в умовах зростаючого безробіття;

§ крупні валютні надходження від іноземних рекреантів;

§ підвищити престиж України як популярної міжнародної здравниці.

Для цього потрібно якнайшвидше реалізувати загальнодержавну і регіональну курортно-рекреаційну політику України, націлену на ефективне розв’язання основних соціально-економічних і економіко-екологічних проблем становлення незалежної держави. Сукупність тактичних мір, розроблених і реалізованих на ринкових засадах (повна свобода виробничо-господарської діяльності для всіх типів курортно-рекреаційного господарства і підприємств від державних до приватних; створення середовища найбільшої сприятливості для розвитку малого бізнесу в сфері рекреаційних послуг, виробництво товарів і екологічно чистих продуктів для рекреантів; поступове включення в ринковий обіг окремих видів природних рекреаційних ресурсів і об’єктів)  дасть можливість зорієнтувати підприємництво на масштабне розширення курортно-рекреаційних послуг; здійснити крупномасштабні соціально-економічні зміни за рахунок різкого зростання прибутків і зайнятості населення; буде сприяти кардинальній соціологізації і екологізації структурної перебудови економіки регіонів.ф