1. ВСТУП: СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ, ЗАВДАННЯ КРАЄЗНАВСТВА І ТУРИЗМУ
Перебудова загальноосвітньої і професійної школи спрямована на вдосконалення всієї справи навчання і виховання молоді, її підготовки до самостійного трудового життя. Вона ставить перед учителями вимоги щодо оптимального поєднання форм, засобів і методів педагогічного впливу на учнів, пробудження в них стійкого інтересу до пізнання світу. Одним з напрямів підвищення ефективності навчально-виховного процесу з географії є туристично-краєзнавча робота.
Екскурсії і туристські походи — важливий засіб формування світогляду школярів. Подорожі та екскурсії розширюють кругозір, дають можливість краще пізнати історію та географію Вітчизни, пробуджують глибоку любов до природи. Закінчивши навчання, учні часто згадуватимуть рідну школу, туристські стежки, що вивели їх на широку дорогу життя, вечори біля туристського вогнища, які згуртували їх і дали, наснагу на добрі діла.
Туризм — не тільки фізичний розвиток, бадьорість, і працездатність, а й відмінний засіб виховання у дітей; цілеспрямованості, зібраності, прагнення до пізнання. Романтика пізнання — чи не найцінніша особливість туризму.
Туристські подорожі та екскурсії є великою школою життя для підростаючого покоління. Крім виховання високих моральних якостей та естетичних почуттів, вони розвивають спостережливість дітей, уяву. Збагачуючи свій розум теорією і практикою пізнання дійсності, діти під час подорожей та екскурсій пізнають життя у всій його різноманітності.
Туристично-краєзнавча робота дає учням багато нових вражень: вони вчаться розкривати причинно-наслідкові зв'язки у природі, краще усвідомлювати та розуміти окремі явища і закони природи. Всебічні і тривалі спостереження над природними явищами сприяють формуванню в учнів матеріалістичного світогляду.
Екскурсії та походи по, рідному краю є однією важливих форм розширення та закріплення знань учнів, вони викликають потяг школярів до вивчення рідного краю. Значущість туристично-краєзнавчої роботи полягає насамперед у тому, що через неї можна здійснити один з головних принципів навчання і виховання — принцип єдності теорії і практики, зв'язку навчання з життям. Теоретичні знання, здобуті в школі під час походів та екскурсій, дістають практичне застосування (пошуки корисних копалин, вивчення грунтів, метеорологічні та гідрологічні спостереження для потреб промисловості, сільського господарства і транспорту, збирання лікарських та інших цінних дикорослих, рослин, вирощування саджанців плодових дерев догляд за сільськогосподарськими культурами та за молодняком, збирання врожаю, боротьба з ерозією грунтів і шкідниками ланів, проведення різних меліоративних заходів тощо). Самостійно виконуючи практичні завдання, школярі вчаться систематизувати матеріал, робити записи, складати конспекти, працювати з документами. Такі вправи розвивають мислення творчу думку дітей. А це вдається легше здійснювати саме на екскурсіях і в туристських походах по рідному краю через практичну участь дітей у суспільне корисній праці.
У походах діти привчаються до самообслуговування, виробляють потрібні в житті навички та вміння допомагають один одному, раціонально організовую і культурно проводять свій відпочинок, зміцнюють здоров'я, виховують силу волі, високі моральні якості.
Екскурсії і туристські походи відіграють важливу роль у формуванні дитячого колективу, виховують учнів самостійність, підвищують їх відповідальність за доручену справу. У сформованому в походах дитячому колективі з високим моральним гартом слабкий стає сильнішим, боязкий — сміливішим, байдужий чуйнішим, ледар не може уникнути праці. У згуртованому єдиною метою колективі діти розкривають, свої душевні якості, в них викристалізовуються найкращі риси характеру.
Багатогранне і різноманітне життя рідного краю дає вчителю невичерпне джерело наочного матеріалу для навчання та виховання дітей. Це допомагає цікаво подавати новий матеріал, поєднуючи теорію з практикою. Учні в своїх відповідях для підкріплення певного теоретичного положення наводять конкретні факти й приклади, почерпнуті під час екскурсій і туристських походів.
Юні туристи поповнюють зібраними матеріалами краєзнавчі куточки, кабінети та музеї своїх шкіл, а також виконують завдання державних музеїв, навчальних закладів, науково-дослідних, проектних і планових організацій, промислових і сільськогосподарських підприємств.
Туристично-краєзнавча робота в школі та позашкільних закладах планується відповідно до вимог та загальних навчально-виховних завдань.
Краєзнавчий принцип — один з педагогічних принципів навчання, який означає уточнення, конкретизацію, розкриття та підтвердження наукових понять прикладами з навколишнього середовища. Основним завданням шкільного краєзнавства є всебічне вивчення рідного краю, збирання та узагальнення краєзнавчого матеріалу. Краєзнавчий принцип передбачає систематичне встановлення зв'язків між вивченням географії і тими знаннями, які здобувають учні в результаті безпосереднього дослідження краю. Обов'язкове використання у викладанні здобутих краєзнавчих знань — головне призначення навчального краєзнавства.
Теорія пізнання засвідчує, що через зорове сприймання явищ, процесів, об'єктів і речей наша думка пізнає суть побаченого. На основі особистого споглядання явищ, об'єктів і речей здійснюється сприйняття, розкриваються закономірності, проводяться узагальнення, робляться висновки і в результаті формуються необхідні для практичної діяльності знання.
На основі споглядання і сприйняття у дітей формуються первинні уявлення та поняття. І чим конкретніше й повніше сприймають учні об'єкт вивчення в походах та на екскурсіях, тим активніший процес осмислення та узагальнення знань, здобутих на уроках географії.
Розвиток абстрактної думки спирається на конкретні уявлення. Оскільки першим ступенем пізнання є чуттєве сприйняття явищ навколишнього світу, то основне призначення туристично-краєзнавчої роботи полягає в тому, щоб пов'язати чуттєве сприйняття з абстрактною думкою. Коли діти вивчають, наприклад, яр або досліджують джерело і безпосередньо бачать об’єкти, що вивчаються, можуть протягом певного часу спостерігати за руйнівною дією води і заглибленням і яру, то вони можуть встановити чинники, які сприяють утворенню яру. На основі власних спостережень діти роблять відповідні висновки та узагальнення.
Матеріал, добутий у процесі туристично-краєзнавчої роботи, пожвавлює урок, робить його цікавим, допомагає учням краще засвоїти йоді наукові поняття і терміни, розширює і поглиблює їх світосприйняття, прищеплює вміння активно впливати на середовище. Туристично-краєзнавчий матеріал дає змогу вчителю при викладанні йти від загального до часткового та від часткового шляхом аналізу знову повертатися до загального, але вже збагаченого конкретними знаннями. Використання такого матеріалу—ефективний засіб зв'язку навчання географії з життям, трудової діяльністю місцевого населення, засіб активізації пізнавальної діяльності школярів у процесі навчання та підвищення його виховного значення. А відтак, питання змісту туристично-краєзнавчої роботи, методи та прийоми здійснення краєзнавчого принципу викладання географії набувають першорядного значення у роботі вчителя.
Здійснення цього принципу дає найефективніші результати за таких умов: По – перше, якщо вчителі добре знає рідний край, вміло підкреслює його географічну специфіку та володіє прийомами встановлення: органічного зв'язку матеріалу програми з явищами та процесами навколишнього середовища. По – друге, якщо вчитель володіє необхідним туристично-краєзнавчим мінімумом знань, методами та прийомами організації і проведення туристично-краєзнавчої роботи. По – третє, якщо учні володіють певним мінімумом краєзнавчих знань, мають достатнє уявлення про місцеву географію.
Розвиток краєзнавства неможливий без туризму, туристських походів і подорожей по рідному краю.
Шкільне краєзнавство поділяється на навчальне, характер і зміст якого визначаються шкільною програмою, та позапрограмне, що будується відповідно до плану виховної роботи школи чи позашкільної установи.
Взаємопов'язаний і комплексний розвиток туризму та краєзнавства становить суть і зміст туристично-краєзнавчої роботи.
Результати цієї роботи залежать насамперед від того, наскільки сам педагог — її організатор — компетентний у галузі туризму та краєзнавства, чи зумів він зацікавити, організувати і повести за собою юних краєзнавців. Виходячи з вимог, що їх висуває туристично-краєзнавча робота, вчитель повинен добре знати рідний край, систематично його вивчати, володіти азбукою туризму і навичками дослідника.