Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.1. Мікроекономіка в системі економічних наук

Мікроекономіка — це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робіт­ники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного бо­ку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого — вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур — галузевих ринків.

Як самостійний розділ економічної теорії Мікро­економіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній еко­номії. Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціо­нальну залежність багатьох величин і тим самим за­кладає основи функціонального аналізу. У період піз­нього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці. Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т. Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спад­ної доходності Мальтуса та теорія трьох факторів ви­робництва Сея досі використовуються в мікроеконо-мічному аналізі. Однак при всій значущості відкрит­тів мікроекономічного характеру представниками пізнього класицизму становлення мікроекономіки як на­уки здійснюється значно пізніше і пов'язується перед­усім з неокласикою.

У другій половині XIX ст. завершується станов­лення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.

Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволю­ційного розвитку:

/ етап (1845—1890). Закладаються основи мікро­економіки, формуються. основні методологічні прин­ципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:

а) Г. Госсен, який вперше використав психологіч­ний фактор аналізу економічної поведінки суб'єктів і сформулював закони насичення потреб людини;

б) австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), представники якої збагатили економічну на­уку відкриттям принципу граничної корисності й за­пропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення;

в) Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність ви­значення граничної корисності не лише щодо пред­метів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів вироб­ництва.

II етап (1890—1933). На цьому етапі мікроеко-номіка виділяється в окрему галузь економічних до­сліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Після опублікування роботи А. Маршалла "Принципи економіки" (в оригіналі "Principals of Economics", 1890) наука дістала свою першу назву — "Economics". Представниками другого етапу є:

а) А. Маршалл, який запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни — граничною ко­рисністю та витратами виробництва; сформулював за-'( кони попиту та пропозиції; значну частину своїх до­сліджень присвятив вивченню мотивів поведінки окремих господарюючих суб'єктів;

б) математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджу-* орт, Л. Вальрас, В. Парето). Ця школа вперше широ­ко використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Вона запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення гра­ничної корисності і обгрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.

III етап (1933 — до сьогодення). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої кон­куренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної кон­куренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенлітерн, Дж. фон Нейман).

Однак навіть сьогодні, коли мікроекономіка ви­знана в усьому світі, з цієї дисципліни написано десят­ки тисяч досліджень і сотні підручників, слід усві­домлювати, що поділ на мікро- та макроекономіку дещо умовний. Пізнання кожного розділу економічної теорії передбачає розуміння взаємозв'язку та взаємо­залежності мікро- та макроявищ. Скажімо, ринок праці є ринком одного з ресурсів, а тому досліджуєть­ся в мікроекономіці. Разом з тим — це одна з основ­них проблем макроекономіки, оскільки вона пов'яза­на з безробіттям та соціальною стабільністю суспіль­ства в цілому.

Досить поширеним серед неспеціалістів є ототож­нювання мікроекономіки з економікою підприємства. Насправді ж ці науки лише частково перехрещуються: обидві вивчають прийняття рішення підприємст­вами щодо своєї ринкової поведінки. Разом з тим кожна з них має свої специфічні проблеми, яких зна­чно більше. Наприклад, мікроекономіка вивчає пове­дінку домогосподарств, споживацькі переваги, рин­ковий попит і ринкову пропозицію, залишаючи поза увагою питання самого організаційного механізму прийняття рішення на підприємствах, їх організа­ційні форми, показники фінансового стану підпри­ємства тощо, що вивчаються в курсі економіки під­приємства.

Як економічна наука мікроекономіка шукає від­повіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитан­ня "що виробляти?". У виробника завжди є можли­вість альтернативного виробництва. Для вибору прий­нятного варіанта виробництва потрібно пізнати потре­би споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва. Тому однією з ключових проб­лем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.

Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, — "як виробляти?". Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробниц­тва, мікроекономіка допомагає з'ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.

Не залишається поза увагою мікроекономіки й за­питання "кому і які результати принесе виробницт­во?". Це пов'язане з вивченням доходів та їх розподі­лом на поточне та перспективне споживання.

Пошук відповідей на перелічені запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати, зокрема, такі функ­ції:

1. Пояснення явищ, які спостерігаються. Будь-яка наука має свої теоретичні постулати як вихідні позиції, взяті за аксіоми. Скажімо, для математики це — поняття точки, відштовхнувшись від якого мозк визначити, що таке лінія, площина, фігура тощо. Для мікроекономіки такою "точкою" є теза, що при виборі варіантів поведінки економічні суб'єкти ма­ють на меті максимізацію свого зиску. Звичайно, у яситті ми зустрічаємося з ірраціональною поведінкою суб'єктів. Однак її можна розглядати як відхилення від норми. Більшості господарюючих суб'єктів влас­тива раціональна поведінка.

Зиск може бути як поточним, так і перспектив­ним. Для економічного життя характерна супереч­ність між поточним та перспективним зиском, що на­зивається "ефектом Робін Гуда". Грабуючи багатих купців та роздаючи їхнє майно бідним, Робін Гуд по­ліпшував життя бідних. Однак, зрештою, купці вза­галі припинили постачання товарів у цю місцевість, що призвело до різкого зростання гіди та погіршення життя бідних.

2. Прогнозування поведінки економічних суб'єк­тів. Результативність реалізації цієї функції мікро­економіки залежить від точності вихідних положень, які покладено в основу прогнозу. Ними є сформульо­вані під час досліджень економічні закономірності. Користуючись закономірностями, вивченими в курсі мікроекономіки, для прогнозування поведінки еконо­мічних суб'єктів, потрібно розуміти, що ці закономір­ності діють як тенденції і не обов'язково спрацьову­ють у кожному конкретному випадку.

Пояснення економічних явищ та прогнозування поведінки належать до так званого позитивного аналізу. До мікроекономічних проблем можна під­ходити також з позиції нормативного аналізу, що передбачає оцінку правильності чи неправильності дій і відповідає на запитання "як має бути?". Од­нак такий підхід тісно пов'язаний з економічною політикою і виходить за рамки завдань навчального курсу мікроекономіки.