1.1.1. Комерційна господарська діяльність (підприємництво)

1.1.1. Комерційна господарська діяльність (підприємництво)

Одним з основних видів господарської діяльності є підприємництво[1].

Відповідно до ст. 42 ГК підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Виходячи зі змісту ст. 42 ГК можна навести такі ознаки підприємницької діяльності:

самостійність — це стан, який дає можливість підприємцю без обмежень приймати рішення і здійснювати самотужки будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству;

ініціативність передбачає виявлення особою в процесі діяль­ності винахідливості, кмітливості, індивідуальних здібностей;

систематичність означає постійний, регулярний (а не разовий) характер діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і под.;

ризиковий характер підприємницької діяльності включає два складники, один з яких передбачає можливість одержання позитивних результатів (прибутку), а інший — можливість настання несприятливих наслідків (збитків) від такої діяльності, які не завжди можна спрогнозувати і запобігти їм;

одержання прибутку (доходу) — мета діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг чи ведення торгівлі, бо результати діяльності реалізуються на ринку товарів і послуг на оплатних засадах, а в ціну товару (послуги) включається і можливий прибуток (дохід);

діяльність здійснюється особами, зареєстрованими як суб’єк­ти підприємницької діяльності.

Визначаючи поняття підприємництва, науковці-юристи і вчені-економісти пропонують до наведених ознак підприємницької діяльності додати й інші: 1) творчий та інноваційний характер цієї діяльності; 2) самостійну юридичну відповідальність; 3) соціально відповідальний характер; 4) особисту майнову відповідальність; 5) майнову відповідальність юридичної особи; 6) невпинне самооновлення[2].

Відповідно до ст. 44 ГК підґрунтям підприємництва є такі принципи:

1) вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;

2) самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, установлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

3) вільне наймання підприємцем працівників;

4) комерційний розрахунок та власний комерційний ризик;

5) вільне розпоряджання прибутком, що залишається у власності підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

6) самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, установлює виключно закон.

У ст. 42 Конституції України проголошено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Здійснювати підприємницьку діяльність забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом (але не забороняється взагалі) у випадках, передбачених ч. 2 ст. 64 Конституції України, а саме — в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть установлюватись окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.