Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.2. Основні моделі сучасної економіки

 1.2. Основні моделі сучасної економіки

 

Господарська діяльність завжди є певним чином організована і здійсню-ється у відповідних економічних взаємовідносинах, що виникають між виробниками і споживачами з приводу купівлі–продажу товарів. Економічні відносини формуються в процесі задоволення матеріальних потреб людей, підприємств і держави, яке можливе при систематичному відновленні виробництва, в якому відтворюються матеріальні блага, економічні ресурси, виробничі відносини та регулюючі їх механізми (рис.1.2).

 

Рис. 1.2. Загальна модель ринкової економіки

 

За способом організації руху в процесі господарювання ресурсів, товарів і доходів можна виділити такі моделі економіки: командно-адміністративна, ринкова, соціально-орієнтована (змішана).

Розглядаючи ту чи іншу модель доцільно визначити, хто вирішує питання:

що слід виробляти?

як слід виробляти?

як повинен розподілятися результат підприємницької діяльності?

Економічні системи різняться, в основному, за двома ознаками: формою власності на засоби виробництва і управлінням економікою. Характер економічного механізму функціонування підприємств визначають відповідні типи економічних систем. Кожне суспільство вибирає відповідну систему економіки.

Командно-адміністративна економіка. Основними характерними її рисами є державна власність на всі майнові ресурси та централізоване економічне планування. Підприємствам доводиться план господарської діяльності з визначенням покупців і виділяється необхідна кількість матеріальних ресурсів з визначенням їх постачальників. У цій моделі державний план є законом для господарюючих суб’єктів. Що виробляти визначала держава, як виробляти (технології, оплату праці тощо) встановлювала держава, для кого виробляти визначала держава через план реалізації товарів за встановленими цінами. Звичайно, при такій моделі господарювання суб’єкти підприємницької діяльності не могли вплинути на ефективність використання ресурсів та формування доходів.

Ринкова економіка. Ця модель тримається на приватній власності та вільній підприємницькій діяльності. Кожний найманий працівник і підприємець прагне збільшити свій доход на основі індивідуального прийняття рішень. Рушійною силою економічного зростання виступає конкуренція, умовою існування якої є наявність багатьох покупців та продавців кожного товару і ресурсу, що діють самостійно.

Ринкова економіка має великі переваги, але і в неї є недоліки. Ринок погано реагує на загальнодержавні потреби, тому що вони не забезпечують приватному бізнесу прибутків. Механізм ринкової економіки не гарантує соціальної справедливості, її чисто ринкове регулювання супроводжується значною і нічим не виправданою диференціацією доходів учасників господарської діяльності, які залежать не тільки від вкладених праці капіталу, таланту та підприємливості господаря, а й від везіння, збігу обставин тощо.

Соціально-орієнтована (змішана) економіка. Економічні моделі, що діють реально, є чимось середнім між ринковою та командно-адміністративною економікою і дають змогу певним чином обмежити їх недоліки. При цьому господарську діяльність підприємств регулюють два механізми економічних відносин: ринковий і державний. Соціально-орієнтована ринкова економіка передбачає втручання держави у формування правових засад функціонування ринку та забезпечення добробуту не лише приватній особі, а й всім громадянам держави. На практиці впровадження ідеї соціально-орієнтованої ринкової економіки означає забезпечення загальнодержаних потреб, справедливу винагороду за працю, безпеку і здорові умови праці, свободу підприємництва та обмеження монополізму, підтримку з боку держави власних товаровиробників тощо. При змішаній економіці ні ринок, ні держава не панують повністю. Поряд із стихійними регуляторами ринку активну роль в економічних процесах відіграє держава.

Держава повинна, з одного боку, стимулювати підприємницьку діяльність, з іншого боку –повною мірою враховувати інтереси кожної особи і суспільства, а з третього – сприяти охороні навколишнього середовища. Німецькі вчені визначили ці принципові підходи в моделі магічного трикутника (рис. 1.3).

 

 

Рис. 1.3. Модель здійснення державою контролю
за господарською діяльністю

 

Розвиток економіки і добробуту народу здійснюється автоматично за законами пропозиції та попиту, що проявляються на ринках товарів, нерухомого майна, послуг, фінансів та інших, де ціна, економічні рішення піддаються гласності, де кожна економічна одиниця в середовищі конкуренції прагне отримати свій зиск на основі індивідуального прийняття рішення. За допомогою законодавства держава виконує роль арбітра при вирішені проблем, які виникають між різними учасниками господарської діяльності. Дозволено робити все, що не робить шкоди суспільству, окремій людині та навколишньому середовищу.