1.2.1. Модель чистої ринкової економіки та її еволюція
1.2.1. Модель чистої ринкової економіки та її еволюція
Ринкова економіка, згідно з теорією А.Сміта, - це лад, в якому відбувається вільна гра ринкових сил. Природною рушійною силою господарського розвитку є прагнення індивіда до реалізації своїх економічних інтересів. Дбаючи про свої інтереси, така економічно вільна людина покращує як свій добробут, так і примножує багатство суспільства. Інтереси індивідів певною мірою гармонізує конкуренція, завдяки чому досягається економічна рівновага. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність, тобто здійснюється саморегулювання економіки.
У ринковій економіці державі належить другорядна роль: вона виконує лише ті функції, які не може виконати окремий індивід або зробить він це неефективно. Суперечностей між індивідом і суспільством не існує.
Економісти - дослідники XX століття зробили такий внесок у розвиток економічної теорії ринкової економіки:
1. Альфред Маршалл був одним з перших економістів, який вивів показник попиту з функції корисності (граничної корисності). Він зазначав, що будь-які фактори виробництва - земля, машини, обладнання, кваліфікована і некваліфікована праця тощо - мають тенденцію бути використаними лише доти, доки вони приносять вигоду власникам. "Праця і капітал - зауважував А.Маршалл, - щорічно виробляють певну "чисту" кількість товарів та послуг. Конкуренція призводить не до рівності, а до нерівності доходів, отриманих двома індивідуумами з різною продуктивністю у кожний відрізок часу, а також до її нерівності у двох районах, в яких середній рівень продуктивності неоднаковий. У моделі розподілу доходу А.Маршалла заробітна платня виступає як винагорода робітнику за те, що він жертвує працею, підприємницький доход -винагорода власникові капіталу, а відсоток - винагорода за очікування.
А.Маршалл дійшов висновку, що для досягнення добробуту народу держава повинна обкладати вищими податками одні галузі і підтримувати субсидіями інші. Національний доход, за теорією А.Маршалла, виникає внаслідок взаємодії факторів виробництва праці та капіталу, кожен з яких отримує доходи відповідно до їх граничної продуктивності.
2. Теорія загальної рівноваги Л.Вальраса - перша спроба побудови формалізованої моделі на основі макроекономічних величин, що відображають особливості поведінки господарських суб'єктів на ринку.
У моделі Л.Вальраса стан рівноваги досягається тоді, коли відношення граничної корисності товару до його ціни для всієї товарної маси стає однаковим. Вчений дотримується методологічних підходів при аналізі попиту на гроші. За його словами споживачі володіють двома видами оборотного капіталу: запасами споживчих товарів і запасами грошей. Підприємці також володіють запасами товарів і залишками грошей. Величину попиту і пропозиції на запаси товарів і залишки грошей можна виразити функцією цін. Загальна сума реальних ліквідних залишків (запасів), яким суспільство прагне володіти, повинна дорівнювати наявній кількості грошей у стані рівноваги. Механізм досягнення цієї рівноваги полягає у коливаннях ставки відсотка.
За Л.Вальрасом, попит на гроші є спадною функцією ставки відсотка, оскільки відсоток - це ціна відмови від корисності, що отримується від володіння активами в ліквідній формі. Оскільки корисність послуг запасів грошових залишків повинна перебувати у такому ж співвідношенні зі ставкою відсотка, як і гранична корисність будь-якого іншого товару, то грошова та реальна ставка у рівновазі повинні бути однаковими.
З часом теорія ринкової економіки зазнавала істотних змін. В середині ХХ ст. західнонімецькі економісти Л.Ерхард та В.Ойкен запропонували концепцію "соціально-ринкової економіки", яка значно відрізняється від концепції вільної ринкової економіки і значно посилює роль держави.
Одним з найважливіших завдань держави вважається забезпечення вільної конкуренції, яка сприяє зростанню продуктивності праці, зниженню цін, підвищенню реальної заробітної плати, а відповідно забезпеченню добробуту народу.
Другим важливим критерієм є оптимальне поєднання ринкової та планової (централізовано регульованої) економіки. "Соціально-ринкова економіка" визначається як форма економічної організації ринкового типу з налагодженим механізмом державного регулювання, відповідною інституціональною структурою і системою соціального захисту населення.