1.2.2. Модель змішаної регульованої економіки
1.2.2. Модель змішаної регульованої економіки
На противагу класичним і неокласичним теоретичним підходам в перші десятиліття ХХ ст. виникла західна модель соціально-економічного розвитку, що передбачає поєднання приватної і державної форм власності, плану і ринку, проведення інституціально-соціальних реформ з метою побудови прогресивнішого ладу. Її авторами були представники німецької історичної школи Г.Шмоллер, А.Вернер, В.Зюмбарт та інші, які в останній чверті ХІХ ст. виступали за державне втручання в економіку з метою її модернізації, за проведення соціальних реформ. Джерелом цієї моделі став інституціоналізм.
В 30-х роках ХХ століття внаслідок економічної кризи перевиробництва виникла кейнсіанська модель державного регулювання ринку. Американський економіст Дж.Кейнс розробив механізм активного державного регулювання економіки з використанням ринкових важелів. Зокрема в його теорію "вмонтовані" такі методи безпосереднього втручання держави в макроекономічні процеси, як державна власність, організація громадських робіт, надання субсидій приватним компаніям, які є ознаками соціалізації економіки.
Модель змішаної економіки збагатитися елементами нового змісту завдяки неокласичному синтезу - узагальнюючій економічній концепції, в якій поєднуються окремі аспекти неокласичного напряму, макроекономічної рівноваги і кейнсіанського напряму. Представниками неокласичного синтезу були американські економісти П.Самуельсон, Дж.Хікс, Е.Хансен та інші, які обстоювали необхідність державного втручання в економіку через використання різноманітних методів антициклічного регулювання (насамперед сукупного попиту) з метою досягнення загальної рівноваги (зокрема рівності інвестицій і заощаджень) існуючої економічної системи.
Виділяють три основні варіанти змішаної моделі економіки: консервативний, ліберальний, соціал-реформісткий. Кожний із них набуває певних специфічних ознак в тій чи іншій західній країні, що зумовлено особливостями її економічного, соціального, політичного, національного, історичного розвитку.
Консервативний варіант змішаної економіки передбачає обмежене втручання держави в макроекономічні процеси з метою створення сприятливих умов для розвитку приватного сектора, ринкових важелів саморегулювання економіки. Прихильниками даного варіанту були американські економісти Л.Мізес, Ф.Хаєк, М.Фрідмен та інші.
Ліберальний варіант змішаної економіки, представниками якого були Дж.Гелбрейт, Р.Хейлброннер та інші, передбачає проведення важливих інституційних і соціальних реформ, раціональну взаємодію приватного і державного секторів економіки, впровадження системи національного планування, здійснення поступової соціалізації капіталістичної економіки.
Соціал-реформісткий варіант змішаної економіки, представниками якого були теоретики лейбористської партії Великобританії, автори концепції демократичного соціалізму, здійснює оптимальне поєднання децентралізму і централізму, планування і ринку, індивідуальних і колективних форм власності для поступової трансформації капіталізму в більш прогресивне суспільство.
Важливою теоретичною основою змішаної економіки стало кейнсіанське макроекономічне вчення про регулюючу роль держави. Кейнсіанська революція у макроекономіці стала після другої світової війни імпульсом для нового етапу розвитку економічної науки. Кейнсіанство з'явилось як наукова течія, що заперечувала концептуальні підходи класичної політекономії. Джон Мейнард Кейнс якщо й не зруйнував, то дуже похитнув класичну догму "гармонійного" саморегулювання національної економіки, яка управляється цінами ринкової рівноваги при наявності повної зайнятості й без економічного регулювання державою, матеріальні запаси.
Дж.М.Кейнс у праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" розв'язав чимало важливих макроекономічних проблем, що знаменувала зародження нового напрямку економічних досліджень. Він дійшов висновку, що внутрішня нестабільність характерна для економічних систем.
Головну увагу Дж. Кейнс приділив проблемі регулювання попиту та факторів, що визначають його. Ефективний попит пропонується стимулювати через: - здешевлення кредиту (тобто зниження норм відсотка); збільшення державних витрат; вплив держави на зростання споживчого попиту, тобто на послаблення властивої людям схильності до заощаджень; досягнення оптимального співвідношення між попитом і пропозицією у сфері зайнятості.
З теорії Кейнсіанської школи макроекономічного регулювання випливає наступне: уряд завжди мав достатній набір ефективних макроекономічних інструментів з допомогою яких національну економіку можна стабілізувати; рівновага національної економіки передбачає такий рівень виробництва, при якому загальні видатки достатні для закупівлі даного обсягу продукції; "Кейнсіанський хрест" найпростіша інтерпретація теорії національного доходу Дж.М.Кейнса. Він показує, як визначається доход при даному рівні планових інвестицій і бюджетно-податковій політиці, що проводиться державою; причина впливу мультиплікативного ефекту бюджетної політики на доход полягає в тому, що збільшення доходу закономірно зумовлює зростання рівня споживання. Зростання державних видатків збільшує доход. Це збільшує рівень споживання, що у свою чергу збільшує величину доходу, який сприяє зростанню споживання, тощо (цей процес повторюється).