1.3. Еволюція становлення інформаційних банківських систем у світі

Одним з перших провісників початку ери автоматизації банківської справи в США була спроба на початку 50-х "Bank of Amerika" попе­редити кризу банківського діловодства. В той час нумерація чекових рахунків не проводилась і мало хто з клієнтури використовував чеки в яких ім'я, фамілія та адреса власника були надруковані типографським способом. Службовці банку мали розшифрувати підпис, розкласти чеки в алфавітному порядку та рознести їх за рахунками клієнтів. В зв'язку з великим ростом кількості чеків "Bank of Amerika" звернувся за допо­могою в Станфордський науково-дослідний інститут.

В результаті співпраці було знайдене настільки вдале рішення, що стало промисловим стандартом. Так в 1954 році була створена цілісна система для нумерації та читання чеків - "МІКР" (Magnetic Ink CharacterRecongnition), що дозволяла з допомогою електронних засобів шифрувати магнітним чорнилом дані платіжних документів. В системі використовувались спеціальні сканери, що дозволяли зчитувати інфор­мацію надруковану магнітними чорнилами на кожному чеку. Значення даної системи полягало в тому, що фактично машина на одному рівні з людиною могла читати платіжні документи, зокрема чеки. Система користувалася успіхом і була розповсюджена в ряді країн Європи та Америки.

Крім системи "МІКР", була розроблена бухгалтерська система "ЕРМА" (Electronik Recording Method ofAccounting) - електронний метод регістрації розрахунків. Основою даної системи був комп'ютер, про­грамне забезпечення для якого було створено самим банком. В 1959 році "Bank of Amerika" почав встановлювати систему "ЕРМА" у своїх філіях, надавши перші 32 системи регіональним відділенням в Каліфорнії.

Початок процесу комп 'ютеризації банків відносять до 60-хроків, коли з'явилися автоматизовані системи бухгалтерського обліку, обробки рахунків клієнтів платежів за чеками. В зв'язку з ростом витрат на обробку касових документів термінали були предоставлені касирам безпосередньо на робочі місця, що дозволило оперативно офор­мляти документи, одержуючи інформацію з бази даних. Постійно вдосконалючи банківські системи, банкіри стали цікавитись новітніми технологіями з метою залучення клієнтів. У 1968 році Асоціацією банків (членів розрахункових палат Лос-Анджелеса і Сан-Франциско) була створена група для наукових досліджень з фінансових операцій без застосування паперових документів.

70-ті роки в банківських установах пройшли під лозунгом зближення з клієнтами, а не з рахунками, надання послуг та сервісу завдяки автоматизації роботи з клієнтурою. Одержали поширення CustomerInformation File(CIF) - інформаційні файли клієнтів, що дозво­ляють розширити спектр послуг у банку, як наприклад заставне кре­дитування, виплату пенсій, обмін валют та ін. Застосування автома­тизованої обробки інформації привело до появи систем електронних платежів, які надавали клієнтам широкий спектр банківських послуг з охопленням усього циклу платіжного обороту. При цьому автори ЕРТ(системи електронних платежів) наполегливо звертали увагу банкірів на необхідність комплексного підходу при створенні EFT. Як тільки в EFT не реалізовувалась будь-яка структурна частина, незалежно прог­рамне, технічне чи організаційне забезпечення, — відразу ж система переставала бути єдиним цілим і не давала очікуваного ефекту.

Звичайно банки поспішали освоїти нову техніку та використати нові технологічні можливості не тільки з прагнення підвищити якість послуг, що надаються клієнтурі, але і тому, що в них не було іншої можливості справитися з потоком платежів, що зростав надто бурхливо. Так нап­риклад, безготівковий платіжний оборот США у 1970 році складав 12,3 трлн. доларів, а у 1979 році - 64,2 трлн. доларів. Виконувати платежі в таких великих розмірах, за допомогою індивідуальних розрахунків, ставало практично неможливо. Головним способом розрахунків став кліринг, тобто система регулярних безготівкових розрахунків між бан­ками, заснована на заліку взаємних грошових вимог і зобов'язань юридичних осіб за товари, цінні папери і послуги з наступним переказом коштів по сальдо. Це дозволило спростити і прискорити розрахунки усередині країни (міжбанківський кліринг) або між країнами (міжна­родний кліринг). Для здійснення клірінгових розрахунків, комерційні банки почали створювати міжбанківські організації -розрахункові (клірин­гові) палати, що звичайно знаходились під контролем великих комерційних банків. Вони приймали до оплати чеки, виписані в будь-який банк або його відділення. Усі чеки надходили у розрахункову палату, де їх сортували по банках і проводили залік декілька разів на день. Опла­чувалось тільки кінцеве сальдо розрахунків через рахунки у Федеральній резервній системі - ФРС. Крім розрахунків за чеками здійснювався й електронний переказ коштів. Сьогодні в США функціонують 42 автоматичні розрахункові палати ФРС і міжбанківська платіжна система розрахункової палати Нью-Йорка.

Сутність розрахунків через клірингову палату заключається в наступ­ному. Кожний банк - член розрахункової палати, щодня складає реєстри чеків і векселів, наданих йому на інкасо клієнтами, окремо по кожному такому банку. Зазначені реєстри разом із чеками і векселями направ­ляються в клірингову палату. Там на підставі цих документів складається загальний розрахунковий реєстр, у якому визначається кінцеве сальдо обміну (заліку) розрахунково-платіжними документами і виявляється, який з банків боржник,а який - кредитор. Потім загальний розрахунковий реєстр направляється в центральний банк, а чеки і векселі - банкам, клієнтами яких вони видані. Відповідно до даних отриманого реєстру, емісійний банк списує відповідні грошові суми з відкритих у нього кореспондентських рахунків банків-кореспондентів. Неприйняті розра­хунково-платіжні документи викреслюються з розрахункового реєстру і повертаються безпосередньо банку, що представив чеки і векселя, разом із мотивуванням відмови від оплати. Якщо ж банк не є членом клірин­гової палати, то складені розрахункові реєстри разом із чеками і вексе­лями представляються в емісійний банк, що у цьому випадку виконує функції розрахункової палати. Після одержання реєстрів, центральний банк робить відповідні операції по кореспондентських рахунках банків-боржників і кредиторів. Самі ж чеки і векселя направляються банкам-боржникам для списання коштів із поточних рахунків клієнтів, тобто безпосередніх боржників відповідно до розрахунково-платіжних доку­ментів.

♦ Автоматична розрахункова палата (Automated clearing house - ACH) - це організація, створена комерційними банками для допомоги в проведенні платіжних угод між їхніми клієнтами за допомогою електронних систем. Вони пропонують послуги: депозитування урядових платежів і заробітної плати, платежі із зворотним повідомленням про надходження коштів, обробку платежів за телефонним розпорядженням і переказним чеком на ім'я банка-депозитаря з метою керування готів­кою. Крім того, вони можуть бути використані для скорочення чеко-оборота; типова кредитна операція АСН - це регулярне виконання записаної на магнітну стрічку інструкції про здійснення деяких платежів, наприклад, виплати відсотків, дивідендів, заробітної плати. Дебетові операції, (що заміняли традиційну обробку чеків) - це такі повторювані операції, як одержання страхових внесків, відсотків із застави, плата за комунальні послуги тощо. У створенні АСН значну роль зіграв централь­ний банк - ФРС, що взяв на себе загальну організацію досліджень і фінансував основну частину витрат за проектом. АСН особливо ефективні при здійсненні масових, що регулярно повторюються платежів. Вони обслуговують як дебетові, так і кредитові операції.

Дебетові операції зв'язані із заздалегідь обумовленими у договорі масовими або разовими списаннями коштів з депозитного рахунку клієнта банку, як наприклад для оплати комунальних послуг, страховки, погашення раніше взятого кредиту, погашення боргу по кредитній картці.

Кредитові операції через АСН зв'язані з постійними переказами грошей на банківські рахунки клієнтів, наприклад - заробітна плата, пенсії та інші виплати.

У квітні 1971 року, плановий комітет Асоціації американських банкірів, надав звіт про систему платежів із єдиною метою - приступити до створення електронної системи платежів. У червні 1971 року в штаті Атланта створений Комітет по фінансових операціях без застосування документів, у який увійшли п'ять комерційних банків і Федеральний резервний банк штату Атланта. У травні 1972 року Комітет закупив для автоматичної розрахункової палати програмне забезпечення. У 1971 році з'явилися перші банківські автомати (у м.Атланта).Вони встанов­лювалися в приміщеннях банківських відділень і виконували лише одну функцію - видавали готівку з банківського рахунку в межах визначеного ліміту.

У жовтні 1972 року почала працювати Каліфорнійська асоціація банків - членів АСН, а в штаті Джорджія всі комерційні банки ввійшли в Асоціацію банків - членів АСН. В червні 1973 року Асоціація американ­ських банкірів створила робочу групу для розробки стандартів АСН. Мета - створення сприятливих умов для здійснення міжрегіональних фінансових операцій через АСН, як основи для створення Національної асоціації банків - членів АСН . В липні 1974 року створено Національну асоціацію банків - членів АСН, до якої увійшли 18 АСН, але реально функціонували тільки чотири АСН у різних штатах. До кінця 1975 року працювало вже 15 АСН. Місячний об'єм банківських операцій виріс із 75 тис. до 1,0 млн.

1976 рік. Почалося спільне здійснення проекту електронних платежів Національною асоціацією банків - членів АСН і ФРС. Міністерство фінансів США приступило до здійснення третього етапу автоматизації регулярних державних платежів, довівши їхній загальний об'єм в кінці 1979 року до 18 млн. на місяць.

У 1978 році було проведено загальнонаціональне об'єднання АСН, що одержало назву NACHA(національна асоціація АСН). Усі вони були з'єднані через мережу FedWire. NACHA-торгово-промислова асоціація, що зформувала основу для спільної роботи 42 мереж АСН. Члени NACHA обробляють більш 1 млрд. транзакцій щорічно приблизно для 15500 фінансових інститутів, 100 000 корпорацій і мільйона інших споживачів. NACHA розширює систему АСН, включаючи в неї корпо­ративні платежі, відомі як електронний обмін даними (EDI - electronic data interchange). Комітети NACHA розробляють шляхи удосконалення EDI. Після трирічних зусиль банків і корпорацій була створена система Corporate Trade Payment (CTP - корпоративні торгові платежі). СТР призначена для електронної обробки дебетів і кредитів між компаніями, а також для усунення впливу змінного курсу «float impact» шляхом перегляду умов платежу (paymentterms) між основними торговими парт­нерами. Телекомунікаційна техніка забезпечила можливість обслуго­вування клієнтів в будь-якому відділенні банку незалежно від місця розташування рахунку.

80-ті роки ознаменувалися серйозними успіхами у впровадженні «електронних» грошей і усуненні паперових носіїв інформації. Почалося повсюдне використання банкоматів (Automative Teller MachinesATM)), що дозволили проводити наступні операції: (

& одержання готівки із поточного рахунку в будь-який час;

<=> одержання позички в межах відкритого ліміту;

°> одержання в будь-який момент інформації про стан рахунку;

& прийняття готівки на поточний рахунок клієнта.

Широке застосування банкоматів (мереж ATM), що обслуговували клієнтів різних банків привело до скорочення поточних витрат наявного обороту, до скорочення кількості касирів і зменшення часу доступуклієнтів до своїх рахунків. Крім того банки збільшують свій прибуток шляхом стягування плати за користування банкоматами. Однак праг­нення збільшити кількість користувачів банківськими автоматами змушує банки поступово відмовлятися від одержання комісії та вста­новити пільгові тарифи по деяких операціях, якщо клієнт користується банківським автоматом. Для підвищення економного використання банкоматів (вартість від 15000$ і вище), банки об'єднали свої мережі і надали можливість клієнтам користуватися автоматами різних банків на великих територіях. Наприклад, одна з найбільших мереж "PLUS" у США, об'єднала банкомати 1400 банків на території 48 штатів із 50 із числом клієнтів понад 26 млн Інша велика мережа - "CIRRUS" - мала 8.4 тис. автоматів у 2.6 тис.населених пунктах і обслуговувала 31 млн. власників карток.

У цей же час одержали поширення різні платіжні картки клієнтів, серед яких варто особо виділити такі, як:

>  чекова гарантійна картка для здійснення платежу в будь-якому місці;

> кредитна картка для використання в місці здійснення платежу;

>  дебетова картка для розрахунків безпосередньо в торгових точках.

У 80-ті роки були також створені банківські системи HOBS для обслуговування клієнтів удома (Homeand Office Banking System). Функціонально вони забезпечували отримання інформаційних довідок про стан рахунку в реальному часі, з допомогою телефону, синтезованим людським голосом і поклали початок розвитку програмних засобів «голосова служба». Фактично зародилася нова технологія банківського обслуговування, коли клієнт працює безпосередньо зі своїм банківським рахунком, не відвідуючи банк і не вступаючи в очний контакт із персоналом, що одержала назву «банки без контор».

В 90-ті роки, одержали подальший розвиток банківські системи, що підвищують ефективність банківської діяльності, такі як:

> система електронного переказу валюти засобами S.W.I.F.T. (Sosiety for Interbank FinancialTelecommunications), що представляє собою захищену міжнародну телекомунікаційну мережу, по якій у день передається 1.5 млн повідомлень стандартного формату МТ-100;

> система платежів для клірингових операцій CHAPS (Clearing House Automated Payment Systm), що дозволяє робити міжбанківські розрахунки день у день;

> система внутрішньобанківських розрахунків В ACS;

> система брокерських послуг у сфері міжнародного валютного обміну EBS;

> система оформлення угод на фондовій біржі TAURUS.

Міжнародна співпраця в галузі банківських систем досягла кульмінації саме в цей період. Прикладом може бути американська банківська мережа АСН (Automated Clearing House), що об'єднала 150 тис.корпо­рацій, 22 тис.финансових організацій і банків, 50 урядів штатів і більш 1000 федеральних державних агентств і організацій у єдине ціле з погляду електронної взаємодії та інформативності. Основою для такого об'єд­нання стала мережа FedWire — найбільша телекомунікаційна банківська мережа. Це комп'ютерна система телеграфних переказів коштів, що зв'язує федеральні банки, казначейство США (перевірка надходжень засобів у бюджет), урядові установи й агентства, банки й інші фінансові інститути. Вона стала першою системою телеграфних переказів і нале­жить ФРС. Комутаційний центр мережі знаходиться в штаті Вірджинія (м. Калпепер). Система ліній зв'язку керується комп'ютерами, розмі­щеними в кожному з 12 федеральних резервних банків, а ЕОМ, що нале­жать банкам - членам ФРС, у свою чергу з'єднані з ЕОМ відповідних федеральних резервних банків. Всі інші банки, що розташовані у віддалених районах і не мають ні ЕОМ, ні терміналів, можуть здійсню­вати грошові перекази за допомогою банка-корреспондента - члена ФРС. Ці банки іменуються "незалежними" учасниками системи FedWire, що працюють у режимі OFF-LINE. Розрахункові операції з переказу коштів за допомогою FedWire здійснюються при допомозі федеральних резервних рахунків банків - членів ФРС. Це значить, що переказані суми негайно вплинуть на розміри сальдо резервних рахунків банків-членів ФРС. Тому розрахункові операції в системі FedWire здійснюються за рахунок фінансових засобів, доступних у момент учинення розрахункових операцій. Ця відмінна риса переміщення засобів із резервних рахунків з одного банку в інший, робить FedWire єдиною в США системою телеграфних переказів, що може зробити остаточний розрахунок за будь-якими переказаними грошовими сумами, включаючи і перекази з інших систем телеграфного зв'язку.

Система FedWire об'єднує три типи систем (комунікаційних мереж):

> міжокружну мережу, що забезпечує передачу телеграфних повідомлень між: округами і радами керуючих. Ці повідомлення містять як телеграфні перекази коштів і цінних паперів, так і адміністративні розпорядження;

>   міжокружну мережу для передачі великих масивів даних, що
забезпечує зв'язок між файлами АСН, передачу статистичних
даних і бухгалтерської інформації між: резервними округами ФРС;

>   місцеві мережі резервних округів, що забезпечують передачу
телеграфних повідомлень у межах резервних округів ФРС.

Центральний обчислювальний комутаційний центр для збереження і відправлення телеграфних повідомлень у м. Калпепере забезпечує прямий зв'язок із кожним федеральним резервним банком (їх усього 12) через орендовані канали зв'язку, що дозволяє уникнути необхідністі з'єднання кожного федерального резервного банку з іншими одинад­цятьма банками. Перераховані три мережі в цілому іноді називають Калпеперовским центром ФРС-70.

Існує також Калпеперовский центр ФРС-80, що є єдиною комуніка­ційною системою загального призначення. Вона має у своєму розпоряд­женні новітні програмно-технічні засоби збору, збереження, обробки і передачі даних. Транспортні лінії зв'язку ФРС-80 передають інформацію від одного округу ФРС до іншого і складаються з 14 мережних процесорів зв'язку, розташованих у федеральних резервних банках, радах керуючих і Калпеперовському центрі, де немає єдиного комутаційного центру (функції комутації розподілені серед 14 вузлів зв 'язку). Система дозволяє стандартизувати методи передачі електронних платежів для всіх банків ФРС, що забезпечує єдиний методологічний підхід у масштабах США.

Варто сказати, що попередником FedWire була приватна система Bankwire, організована в 1952 році декількома банками Нью-Йорка і Чікаго при сприянні компанії "Western Union Telegraph Company". У 1974-1975 роках система була реорганізована й у травні 1978 року почала функціонувати під назвою Bankwire II. Вона прийняла на обслуговування 270 банків у 75 містах, використовуючи канали зв'язку Західного об'єд­нання. Безперебійність роботи мережі забезпечують два обчислювальні комутаційних центри,що розташовані у Джерси-Сіті і Далласі, а центр нагромадження даних у м. Сідар-Рапідс. Види послуг, що надавались системою:

> підтвердження купівлі/продажі цінних паперів;

>  видача інструкцій з операцій збереження цінних паперів;

> передача акредитивів або інформації про проведену інкасацію;

> передача/одержання міжбанківської пошти;

> одержання інформації про поточний стан рахунків для корпорацій-клієнтів;

> підтвердження операцій з іноземною валютою;

> висновок кредитних договорів із членами банківського консорціуму.

Послугами цієї системи користуються такі організації, як "MasterCard, Чікагська асоціація розрахункових палат, Американська банківська асоціація й ін.

Bankwire II, як і Fed Wire, використовує або загальнонаціональні мережі зв'язку, або комунікаційні мережі окремих банків, або міжнародні автоматизовані системи міжбанківських розрахунків (SWIFT, "Геонет", Сідел і ін.).

До речі, мережа Bankwire II у порівнянні з іншими, швидкодіючими засобами передачі даних, вважається менш дорогою. Наприклад, вар­тість передачі повідомлень телексом складає біля 1,5 долара за операцію, телефоном - від 20 центів до 3 доларів, факсимільним зв'язком - 2-3 долара. Нові члени можуть користуватися послугами безкоштовно протягом трьох місяців, після чого встановлюється тарифна плата на частину календарного року, що залишилася, виходячи з об'єму пові­домлень в останньому місяці.

Процентні ставки, що зростають на грошових ринках США, багато в чому сприяли підвищенню попиту на телекомунікаційні системи зв'язку, що здатні забезпечити своєчасне переміщення і використання коштів фінансовими установами. Тому банки США активно використовують основні чотири мережі: FedWire і Bankwire, про які сказано вище, CHIPS і SWIFT.

Система CHIPS (Clearing House Interbank Payment System - система міжбанківського клірингу). Це найбільша приватна система електронних переказів, що забезпечує функціонування світового ринку долара. Вона була заснована в 1970 році розрахунковою палатою Нью-Йорку для заміни паперової системи розрахунків - чеків. Система об'єднала термінали «ТС 500» (марки «42 Burroughs») дев'ятьох банків за допо­могою комутаційного центру, розташованого в одній із розрахункових палат. В даний час система функціонує в рамках задуманої схеми, використовуючи в основному принцип стандартної нумерації і загального файла імен і адрес, що охоплює приблизно 10 тис. американських та іноземних рахунків, що зберігаються в пам'яті центрального комп'ютера. У сферу її діяльності включені приблизно 140 банків, підрозділи аме­риканських банків, створених відповідно до закону про конкурентні переваги, установи і представництва іноземних банків. Це найбільша приватна система.

Необхідно відмітити, що вирішальною спонукальною причиною ство­рення CHIPS стало зростання у 60-ті роки об'ємів міжбанківських платежів, що довгий час здійснювалися ручним способом банківськими чеками. Клієнти часто здійснювали переказ коштів на початку дня, розраховуючи на "покриття" надходженнями яких вони очікували протягом доби. Фактично це породжувало проблему "денного овер­драфта" (овердрафт - форма короткострокового кредиту, надання якого здійснюється списанням засобів з рахунку клієнта, негативне сальдо на поточному рахунку клієнта покривається кредитом банку). Жодному банку не подобається виписувати чеки на ще не отримані кошти. У результаті велика частина нью-йоркських банків очікувала часу остан­нього денного клірінгу, щоб почати виписку цих чеків. Після 12 годин дня банки починали приводити виписані чеки у відповідність із вже отриманими грошовими переказами, призначеними для їхнього покриття. У випадку невідповідності банк повиннен був вирішити питання креди­тування, тобто виписувати або не виписувати чек, що був відізваний.

При нинішній системі виробництва розрахункових операцій, CHIPS починає накопичувати і посилати телеграфні перекази (телеграфісти набирають платіжні документи з 7 годин ранку і припиняють операції за переказами в 16.30). О 17 годині система починає процедуру розрахун­кових операцій за допомогою системи FedWire. Банки-члени CHIPS, що роблять взаємозалік, можуть відмовитися від розрахунків із банками, що мають неурегульовані позиції, до 17 годин ЗО хвилин. Система FedWire закінчує усі свої розрахункові операції о 18:30.

У випадку нездатності якогось банку-члена CHIPS оплатити рахунки до кінця робочого дня в рамках системи передбачені правила, відомі як "розкручування" і "перегрупування", для фіксації неоплачених зобов'я­зань банка-невдахи. Позиція ФРС у таких випадках зводиться до того, що вона розглядає навіть поодинокі випадки, як занадто велику небезпеку для платіжної системи США. На банк, що залишається з неурегульованою позицією, поширюється юридична відповідальність за не виконання платіжного зобов'язання, тому що відповідно до правил CHIPS телеграфні перекази в системі є остаточними. Аналогічні правила діють і у відношенні банку, що робить розрахунки, і не бажає або не в змозі їх виконати.

Витрати клірингового бізнесу в мережі CHIPS на установку й удос­коналення технологічних систем, набір і підготовку кадрів, адаптацію до мінливого законодавства, вимагають значних фінансових витрат. Так, наприклад, у 80-ті роки кожний банк-член CHIPS платив у середньому щомісячний внесок у розмірі 1250 доларів, вартість одного обробленого телеграфного переказу (прийом-передача) складала приблизно 30 центів. В останні роки до мережі CHIPS приєднуються переважно банки Японії, поступово витісняючи банки Америки та Європи. З банків, що зберігають своє членство в CHIPS, багато хто передає частину своїх функцій нью-йоркським кліринговим банкам, що здатні вести справи більш ефективно, із меншими витратами. Учасником CHIPS може бути будь-який банк із капіталом не менше 250 млн. доларів, що має відділення в Нью-Йорку і зв'язок із розрахунковими банками мережі.

Основна проблема всіх банківських мереж США —це величезний об'єм овердрафтів, що виникають при перевищенні резервного рахунку, при затримці надходжень від клієнтів і т.п.

Загальний розмір денних овердрафтів у системі ФРС і CHIPS іноді перевищують 80 млрд. доларів, що тягне за собою утворення дебетового сальдо. Тому право користуватися овердрафтом дається тільки най­більш надійним клієнтам. Звичайно угодою між банком і клієнтом установлюється максимальна сума овердрафта, умови надання кредиту, порядок його погашення. При овердрафтному погашенні заборгованості, як правило, направляються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта. Тому об'єм кредиту змінюється в міру надходження засобів, що відрізняє овердрафт від звичайних позичок.

ФРС розробила спеціальні правила і санкції з врегулювання взаємних розрахунків, вимагаючи від банків підтримувати спеціальну систему контролю за станом рахунків своїх клієнтів і застосовувати до них такі ж санкції, які ФРС застосовує до банків. Ці заходи, введені в березні 1988 року, дозволили скоротити объем овердрафтів за банківськими розрахунками в США на 20 відсотків.

Таким чином, електронні системи банківських розрахунків забез­печують не тільки пересилання повідомлень від одного учасника до інших, але і здійснюють облік і контроль їхніх взаємних зобов'язань. Найбільшими системами, що здійснюють ці функції, є мережа ФРС, FedWire і CHIPS, що обслуговують понад 90 відсотків усіх міжбан-ківських внутрішніх розрахунків у СІЛА.

У системі ФРС беруть участь біля 5,5 тис. кредитно-фінансових інсти­тутів. Принцип роботи електронної системи розрахунків ФРС обу­мовлений самою її структурою. Кожний банк системи бере участь у мережі через свій регіональний федеральний резервний банк. Діючи від свого імені або від імені свого клієнта, один банк просто переміщає частину засобів із свого резервного рахунку на резервний рахунок банку бенефіціара. Останній приймає їх від свого імені або від імені бенефіціара, в залежності від того, кому адресований платіж. Такий спосіб розрахунків приводить до того, що засоби на резервному рахунку банка-участника FedWire обертаються протягом дня 12 разів. На банківському рівні платіж виконується практично моментально - резервний рахунок одного банку дебетується, а іншого кредитується.

Кожний федеральний резервний банк обслуговує регіональну комп'ю­терну мережу і балансує платежі і надходження банків усередині свого регіону. Якщо платіж адресований установі іншого регіону, то резервний банк платника звертається до резервного банку одержувача через центральний процесор у м.Калпепере. Кожний з учасників системи розрахунків ФРС обслуговує усі "нижчестоящі поверхи". Фактично система приймає на себе відповідальність тільки за рух засобів у феде­ральних резервних банках і між ними, тобто в мережах першого і другого рівнів. Відповідальність за комп'ютерний зв'язок банків-учасників ФРС із клієнтами несуть самі банки. Платіж вважається завершеним із мо­менту перерахування засобів на резервний рахунок банка-одержувача, і відкликати його неможливо.

Сучасна тенденція децентралізації розрахунків торкнулася і системи ФРС. Введення в дію ФРКС-федеральної резервної комунікаційної системи - створює можливість прямого контакту кожних двох із 12 федеральних резервних банків. Причому на центральний процесор у Чикаго покладаються тільки функції збереження інформації і контролю за роботою мережі.

S.W.I.F.T.(CnuibHicTb всесвітніх міжбанківських фінансових кому­нікацій) було засновано в 1977 році консорціумом великих банків Західної Європи і США. Правління розташоване в Брюсселі. Система передає з допомогою каналів супутникового зв'язку інструкції банків-учасників для виконання різних фінансових переказів, розрахунків за ціннми паперами і т.д. Банки готовлять і відправляють накази про переказ засобів через електронні термінали. Термінали з'єднані з регіональними нако­пичувальними центрами, що направляють інформацію головним ретрансляторам, що знаходяться в Брюсселі й Амстердамі. Там усі накази по мірі надходження сортуються, ставляться в чергу і пере­даються в пункт призначення. Слід зазначити, що система не має у своєму розпорядженні можливості консолідації дебетових і кредитових проводок. Визначенням чистого сальдо розрахунків за день займаються самі учасники на взаємній основі. Найбільший об'єм операцій через S.W.I.F.T. проводять фінансові установи Германії, Великобританіїй Італії.