1.3. Економічний розвиток рабовласницьких держав Північного Причорномор'я

У УІІ-ІП ст. до нашої ери у степових районах Північного Причорномор'я, на території сучасної Південної та Південно-Східної України, а частково і в Криму, панували скіфські пле­мена. Найдавніші згадки про скіфів (або, як вони себе нази­вали, сколотів) містяться в ассірійських клинописах. Про по­ходження скіфів, їх переселення у причорноморські степи роз­повідає давньогрецький історик Геродот. Наймогутнішим і найчисленнішим племенем, розповідає він, були скіфи царські, які вважали інших скіфів своїми рабами. Жили вони на лівому березі нижньої течії Дніпра, аж до Азовського моря і нижнь­ого Дону, а також у степовому Криму. На правому березі ниж­нього Дніпра мешкали скіфи-кочівники, між Інгулом і Дніпром з кочівниками жили скіфи-землероби. У басейні Південного Бугу, поблизу грецького міста Ольвія, знаходились елліно-скіфи. Нарешті, на північ від царських скіфів мешка­ли скіфи-хлібороби.

Причиною перенесення центру скіфів у Нижнє Подніпро­в'я і степовий Крим було, на думку В. Мурзіна, намагання кочівників установити контроль над торговельними шляхами, що сполучали античний світ із землеробськими районами Лісо­степу. Встановлення такого контролю сприяло також певній

економічній єдності кочового Степу та землеробського населення північних районів. До складу скіфської держави, яка сформувалась наприкінці VI ст. до нашої ери, крім ірано-мовних сколотів, входили різні за походженням народи.

У скіфському суспільстві вже можна виявити ознаки, що свідчать про розклад родового ладу. З середовища вільних об­щинників — кочових скотарів і осілих землеробів — виділялася родоплемінна знать (родові старійшини, племенні вожді та ін.). Як свідчать археологічні дані, ставала все більш помітною май­нова диференціація. З'являються у скіфів і раби, яких вони добували під час численних воєн і походів. Щоправда, роль рабської праці у скіфів була незначною. Успіхи скіфів у воєн­них діях значною мірою були зумовлені наявністю найдоско­налішої для тієї доби зброї.

Ударною силою у них була кіннота. Головним засобом вої-на-скіфа був панцир, хоч використовувались і звичайні шкіряні куртки. Він мав бойовий пояс і щит, його голову захищав шо­лом. Захищеним був також бойовий кінь. Основною зброєю був невеликий складний лук.

Рівень господарського життя населення Скіфії на той час був досить високим. Панівне становище в економіці займало орне землеробство і скотарство. Скіфи-орачі сіяли хліб не тільки для власних потреб, але й на продаж. Землю обробляли за до­помогою запряженого волами плуга, врожай збирався залізни­ми серпами, зерно змолочувалось у зернотерках. Величезними стадами худоби і табунами коней володіли скіфи-кочівники. Значних успіхів набуло у скіфському суспільстві також ви­робництво шкіри, ткацтво і таке інше. Інтенсивно розвивалася торгівля з прибережними грецькими містами. Скіфи достав­ляли сюди хліб, худобу, хутро, рабів та інші товари, а натомість одержували вино, коштовну кераміку, ювелірні вироби. У ре­зультаті між скіфами і греками встановилися міцні й широкі торгові зв'язки.

Зрушення в господарському житті стали основою для по­яви майнової нерівності й соціальної диференціації.

Основи родоплемінної структури у скіфському суспільстві підривалися зростанням приватної власності, майновою не­рівністю, розвитком рабства. І внаслідок цього із загальної маси вільних землеробів і скотарів виділилася пануюча вер­хівка, до якої належали царська сім'я, військова аристократія, дружинники, багаті торговці. Саме у них зосереджувались ос­новні багатства.

Найчисельнішу верству скіфського суспільства складали вільні общинники. Вони відбували військову службу, платили данину, виконували різні повинності.

Нижню сходинку соціальної градації скіфського суспіль­ства займали раби. Головне джерело рабства у скіфів - військо­вий полон, підкорення сусідніх народів. Але як уже зазнача­лось, рабство не відігравало вирішальної ролі.

Наочне уявлення про соціальне розшарування і класову структуру суспільства скіфів дають розкопки поховань, особ­ливо грандіозних курганів скіфської знаті, що відомі в літера­турі під назвою "царські". У таких курганах археологи вияви­ли силу силенну золота й дорогоцінностей, дорогу кераміку, багату зброю і таке інше. Різкий контраст з "царськими" кур­ганами складають поховання простих скіфів під невисокими земляними насипами із скромним набором речей або взагалі без інвентаря.

Таким чином, можна зробити висновок: скіфи створили високу матеріальну культуру. Вона увібрала в себе досягнення місцевих племен, передових цивілізацій Сходу, Кавказу і особ­ливо Греції, а пізніше й Риму. В свою чергу, Скіфія здійснюва­ла істотний вплив на економіку, суспільний устрій, матеріаль­ну культуру, ідеологію землеробського населення лісостепової України. Поряд з тим тривала експлуатація виснажила гос­подарські ресурси Лісостепу, і це стало однією з головних при­чин загибелі Скіфії.