1.3. Зміна попиту і пропозиції та її наслідки

1.3. Зміна попиту і пропозиції та її наслідки

Нами розглянуто, як змінюється кількість потрібного товару на ринку залежно від зміни його ціни. Але відомо, що існує ряд інших чинників, які впливають на попит (ціни взаємозамінних і супутніх товарів, величина доходу споживачів та їх чисельність тощо). Зміни в цих чинниках можуть зумовити зміщення кривої попиту. Напрям такого зміщення залежить від того, як діє той чи інший чинник. Зниження ціни на взаємозамінний товар, скажімо, на свинину, призвело б до зміщення кривої попиту на яловичину донизу. Уподобання і смаки споживачів з часом змінюються, і якщо такі зміни сприятливі для певного товару, вони зміщують криву попиту догори, а коли несприятливі, то донизу.

Зміщення кривої попиту догори (вправо) означає, що за даної ціни товару всі споживачі купуватимуть його більше, якщо ринок залишається насиченим. І навпаки, зміщення кривої попиту донизу означає, що за даної ціни всі споживачі купуватимуть цього товару менше. Щоб переконатися в цьому, розглянемо такий приклад. Припустімо, що доходи населення зросли і споживачі мають можливість виділяти зі свого бюджету більше коштів для придбання продуктів харчування і, зокрема, кавунів. Уявімо також, що кількісно попит на кавуни для кожного рівня ціни зріс на 3000 тис. шт., а пропозиція цього товару для цих рівнів цін залишилася незмінною (табл.1.3).

Таблиця 1.3

Зміна попиту на товар ЗА різнОЇ цінИ на нього

За таких обставин крива попиту на кавуни зміщуватиметься догори. Оскільки пропозиція залишається незмінною, то на ринку створюватиметься надлишок попиту і встановлюватиметься тенденція до підвищення ціни. Як видно з рис.1.7, складається нова, більш висока ціна рівноваги, якій відповідає певна кількість товару в межах сталої пропозиції.

Як видно з рис.1.7, на зміну початковій рівновазі ринку, коли продавалося 6 млн кавунів за ціною 40 коп. за 1 кг кавунів середньою масою 4 кг, встановилася нова ціна рівноваги — 60 коп. за 1 кг. За такої ціни вироблятимуть і споживатимуть 7 млн кавунів.

Рис. 1.7. Зміщення кривої попиту

На ринку змінюється не лише попит на товар, але й пропозиція. Ми вже знаємо, коли виробник сподівається на вищу ціну, він приймає рішення про збільшення виробництва товару, якщо ж ціна знижується, товару ним виробляється менше. Але крім ціни, на пропозицію впливає багато інших чинників (вартість вхідних ресурсів, ціни на взаємозамінні і супутні товари тощо). Для сільського господарства дуже істотним чинником, що впливає на пропозицію, є природні умови. У несприятливі роки пропозиція сільськогосподарських товарів зменшується порівняно з нормальними умовами, а у сприятливі за погодними умовами роки, навпаки, зростає. Крім того, сподівання на вищі прибутки можуть спонукати й інших виробників виробляти відповідний товар, отже, виробників цього товару буде більше. Підвищення ціни на взаємозамінний товар, наприклад яловичину, спонукає виробників перерозподілити ресурси між виробництвом свинини та яловичини, отже, знизиться пропозиція свинини. Ще один приклад. Зниження вартості вхідних ресурсів, наприк­лад концентрованих кормів (зерно ячменю, кукурудзи), сприятиме збільшенню пропозиції свинини на ринку.

Як бачимо, крива пропозиції може зміститися під впливом багатьох факторів. Аби зрозуміти наслідки від такого зміщення, припустімо, що виробники запровадили досконалішу технологію вирощування кавунів і стали використовувати більш урожайні їх сорти. В результаті вони спроможні постачати на ринок додатково до того, що вироблялося при кожному рівні ціни, 1,5 млн кавунів з розрахунку на середню масу одного кавуна 4 кг (табл.1.4).

Таблиця 1.4

Зміна кількості кавунів, що пропонується
на ринку всіма виробниками

Водночас умовно приймаємо, що чинники, які впливають на попит, залишаються сталими. Це означатиме, що кількісно для всіх рівнів цін попит залишиться незмінним. За таких умов крива пропозиції зміститься догори, і оскільки попит стабільний, то збільшення виробництва призведе до надлишку пропозиції. На рис.1.8 показана взаємодія нової пропозиції зі сталим попитом.

Рис.1.8. Зміщення кривої пропозиції

Раніше, коли пропозиція становила 6 000 тис. кавунів, ринок урів­новажився за ціни 0,4 грн. за 1 кг кавунів. Тепер, з урахуванням нових умов пропозиції, виробники за такої ціни вироблятимуть 7500 тис. кавунів і надлишкова їх пропозиція становитиме 1500 тис. Цей надлишок пропозиції відіграє свою роль, і ринок знову урівноважиться за нижчої ціни (0,30 грн. за 1 кг) та більшої кількості товару —
7 000 тис. одиниць.

Викладене дає змогу зробити очевидний висновок — усяка зміна попиту і пропозиції на сільськогосподарську продукцію незалежно від факторів, які її спричинили, повинна бути в центрі уваги сільськогосподарських підприємств, оскільки це безпосередньо відбивається на рівні цін, масштабах виробництва, а отже, і на кінцевому результаті їх роботи — рівні доходності. І дійсно, за початкової рівноваги ринку сукупний дохід виробників кавунів становив 2,40 млн грн. (6000 тис. кавунів за ціною 0,40 грн. за 1 кг кавунів). Із підвищенням попиту і за сталої пропозиції для всіх рівнів ціни грошовий дохід вироб­ників зріс на 1,80 млн грн. і становить тепер 4,20 млн грн. (7 000 тис. кавунів за ціною 0,6 грн. за 1 кг кавунів). Таке істотне зростання відбулося насамперед завдяки підвищенню ціни (на 1,40 млн грн.) і частково за рахунок збільшення обсягу продажу (на 0,40 млн грн.).

У зворотному напрямі змінилась доходність виробників при збільшенні пропозиції і сталому попиті для всіх рівнів ціни. Тепер грошовий дохід виробників становив лише 2,10 млн грн. (7 000 тис. кавунів за ціною 0,3 грн. за 1 кг кавунів), або менше проти початкової рівноваги на ринку на 0,30 млн грн. При цьому фактори, що вплинули на формування доходу виробників при зростанні пропозиції, діяли в протилежних напрямах. Через зниження ціни з 40 до 30 коп. за 1 кг кавунів грошовий дохід зменшився на 0,70 млн грн. Ці втрати частково (в сумі 0,40 млн грн.) були компенсовані завдяки збільшенню обсягу продажу кавунів з 6 000 до 7 000 тис. шт.

Зрозуміло також, що попит і пропозиція можуть змінюватися одночасно в різних напрямах і неоднаковими темпами. Це вимагає від менеджерів добре орієнтуватися на ринку окремих видів сільськогосподарської продукції і вхідних ресурсів, передбачувати можливі зміни ринкової кон’юнктури і приймати відповідні рішення. Це є важливою умовою одержання аграрними підприємствами стабільних доходів.