Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3. Історичні етапи розвитку туризму

Всю історію розвитку туризму можна розділити на чотири основні етапи:

Перший — з найдавніших часів до 1841 року — це початко­вий етап розвитку туризму.

Другий — з 1841 року до 1914 року — етап становлення ор­ганізованого туризму.

Третій — з 1914 року до 1945 року — формування індустрії туризму.

Четвертий — з 1945 року до наших днів — етап масового туризму та глобалізації туристичної індустрії. Охарактеризуємо кожний етап окремо і дамо пояснення, саме таку періодизацію має розвиток туризму.

ПЕРШИЙ ЕТАП

Цілком очевидно, що попередницею сучасної туристичної, н нинішньому розумінні цього слова, подорожі була будь-яка мандрівка, яку здійснювали наші предки. Основними чинника­ми, що спонукали наших предків мандрувати, були:

-       потреба освоєння нових територій, зручних для проживання та різних видів діяльності;

-       людська цікавість, бажання пізнати оточуючий світ.

Найдавнішим видом транспорту можна вважати човен. Первісна людина, як правило, створювала собі житло біля во­доймищ: річок, озер, морів. Це давало їй можливість не тільки мати продукти харчування, яких багато у водоймищах, але й, завдяки пересуванню з одного місця до іншого, освоювати ото­чуючий світ, знаходити місцевості з більш комфортними умовами життя, отримувати нові можливості. Первісні люди ство­рювали перші комунікації, засоби пересування, прокладали шляхи, вчилися краще орієнтуватися на місцевості. Усе це за­кладало підвалини майбутніх подорожей на далекі відстані. Од­нак системи в організації мандрівок ще не існувало. Подорожі у стародавньому світі мали, здебільшого, стихійний і приму­совий характер. Як правило, це були міграції до більш сприят­ливого місця проживання.

В результаті розвитку суспільства, виникнення товарно-грошових відносин, розподілу праці та виокремлення осіб, що не були зайняті в суспільному виробництві та управлінні, з’явилися категорії людей, які постійно подорожували. Для першого етапу розвитку подорожей і туризму були характерні такі риси:

-       Розвиток торгівлі, що, в свою чергу, сприяє соціально-економічному розвиткові суспільства і задоволенню потреб людини в пізнанні оточуючого світу, інших на­родів, налагодженню економічних, культурних та полі­тичних відносин між ними. З історії ми знаємо, що ба­гато купців були водночас і мореплавцями, і вченими (зрозуміло, в тогочасному розумінні цього слова). Серед них можна назвати відомого мореплавця, венеціанського купця ХШ ст. Марко Поло, який за­лишив нащадкам книгу спогадів, що правдиво змальовувала культуру та побут народів Сходу та довгий час була керівництвом для складення географічних карт.

-       Розвиток різних релігій також сприяв розвиткові подорожей в різ­ні епохи, особливо в епоху Се­редньовіччя. Виконання віруючими релігійних призначень, прочанство сприяли тому, що для прочан ство­рювалися необхідні умови для про­живання, харчування, транспорту­вання та ознайомлення зі святиня­ми (своєрідне екскурсійне обслуговування). Тобто це були ті ж самі послуги, якими забезпечувалися в по­дальшому туристи. Прикладом цього може бути Киє­во-Печерська лавра, яка мала для обслуговування про­чан у ХУП ст. аптеку, бібліотеку церковних книг, тра­пезну та «гостинні будинки», своєрідні готелі. Також прочани були однією з найбільш захищених категорій подорожуючих, у питаннях збереження здоров'я та життя. Цьому сприяли сам статус прочанина та різні заходи, до яких вдавалися організатори прочанства (різні релігійні ордени та місії; наприклад, організа­цією прочанства займався Мальтійський орден).

-       Розвиток культури і мистецтва. Природно, що з'яви­лася певна категорія подорожуючих з метою озна­йомитися зі звичаями, культурою та визначними пам'ятками мистецтва, а також дещо інша катего­рія мандрівників: ті, що прагнуть отримати освіту в інших країнах, вивчити або вдосконалити іноземні мови.

-       Пізнання людиною природи призводить до відкриття нових земель, місць з унікальним кліматом, цілющих якостей мінеральних джерел, які можуть поліпшувати здоров'я людини. Це сприяло розвиткові подорожей з метою оздоровлення.

-       Збільшення частки вільного часу в суспільстві є та­кож важливим чинником, який сприяв появі туризму. Адже вільний час надає людині не тільки можливість відновлення своєї життєвої сили, а й змогу раціонально і корисно використати свій вільний час для пізнання оточуючого світу, займатись улюбленою справою та виховувати дітей та молодь, використовуючи досвід і досягнення минулих поколінь.

Характер подорожей на першому етапі розвитку був здебільшого стихійним і вимушеним.

Види подорожей на цьому етапі можна класифікувати за засобами пересування: пішохідні мандрівки; з використанням яті них транспортних засобів; з використанням тварин.

За мотивами подорожі поділялися на пізнавальні, розва­жальні, оздоровчі, торгові, дослідницькі, прочанство, військові походи, морські експедиції.

Незважаючи на розвиток окремих напрямків туризму, роз­ширення спектру цілей подорожей і навіть на проведення окре­мих заходів та будівництво спеціальних об'єктів для відпо­чинку, лікування, харчування, розваг для подорожуючих, туризм на початковому етапі не був організованим, масовим явищем, а також не мав комерційної спрямованості. Деякі ко­мерційні заходи окремих осіб та організацій, які допомагали у здійсненні подорожей, були відособленими. Системною органі­зацією таких заходів ніхто не займався. З XVIII ст. епізодично туризм існував, але не був окремою галуззю цілеспрямо­ваної діяльності. Така ситуація у розвитку туризму спостеріга­лася майже в усіх розвинених країнах до другої половини XIX століття. Але незважаючи на те, що туризм на першому етапі розвитку не був окремою галуззю економіки та всеохоплюючим масовим явищем в суспільстві, доступним більшості, все ж та­ки він виконував властиві йому суспільні функції, а саме:

—    пізнавальну;

—    економічну;

—    соціокультурну;

—    рекреаційну (або оздоровчу);

—    політичну;

—    виховну.

ДРУГИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується по­явою перших туристичних організацій. Одним з перших, хто здійснив організовану подорож для великої кількості людей, був англієць Томас Кук. У 1841 р. він, будучи Головою товари­ства тверезості, організував подорож для членів цього товари­ства з Лейстера в Лафборо. Комплекс послуг для подорожуючих включав транспортне обслуговування (подорож здійснювалася залізничним транспортом), харчування для учасників туру, ек­скурсію. Ця мандрівка виявила і для самого Кука, і для ба­гатьох інших підприємців новий перспективний та фінансове вигідний вид діяльності. І впродовж наступних 20 років в Англії почали виникати туристичні фірми. Аналогічні фірми у цей час також починають з'являтися в Європі. Ось чому 1841 рік можна вважати початком другого етапу розвитку туризму, важливими ознаками якого були:

-       розвиток науково-технічного прогресу (на рубежі ХІХ-ХХ ст. з'явилися нові види транспорту, які зро­били подорожі більш комфортними та швидкими, буду­валися дороги, створювалися нові засоби комунікації);

-       туризм формується як окремий елітний вид відпо­чинку для заможних верств населення (основними категоріями подорожуючих були аристократія, служ­бовці, вищі та середні військові чини, інтелігенція, бур­жуазія);

-       створювалася туристична інфраструктура (тури­стичні фірми, готелі, заклади харчування та розваг для подорожуючих, транспортні агенції).

-       з'являлися перші туристичні кадри (менеджери ту­ризму, турагенти, екскурсоводи, гіди, інструктори);

-       створювалися  нові  туристичні  центри,  курорти, розвивали старі.

Отже, туристична галузь у цей період перебувала в процесі становлення.

Для ТРЕТЬОГО ЕТАПУ розвитку туризму характерні такі риси:

-       туризм як галузь економіки вже існує;

-       швидко формується туристична індустрія;

-       з'являються державні та міжнародні туристичні орга­нізації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні;

-       офіційно встановлюються відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві;

-       розширюється географія туристичних подорожей.

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП розвитку туризму характеризується такими рисами:

-       значне зростання добробуту населення;

-       збільшення частки вільного часу;

-       на державному рівні встановлені обов'язкові оплачува­ні відпустки для працюючих;

-       активно функціонує та розвивається туристична ін­дустрія;

-       туризм стає головною галуззю економіки багатьох країн;

-       створені та функціонують основні міжнародні турис­тичні організації;

-       туризм стає масовим явищем у світі, доступним для більшості громадян розвинених країн;

-       туризм стає одним із чинників глобалізаційних проце­сів у світі.

Простеживши закономірності розвитку туризму, можна по­мітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспіль­ства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як за­собу використання свого вільного часу.