1.3. Структура й основні риси сучасної світової економіки
Суб'єктами світової економіки є: національні господарства, регіональні (зональні) інтеграційні угруповання країн, транснаціональні корпорації, міжнародні організації, інституціональні інвестори (інвестиційні фонди, банки, холдинги і т. ін.). Для суб'єктів характерні як взаємодія, так і протистояння.
Галузева структура економіки являє собою сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, що характеризуються особливими умовами виробництва в системі суспільного поділу праці і відіграють специфічну роль у процесі розширеного виробництва. Традиційно галузева структура світової економіки подається таким чином:
1. Промисловість.
2. Сільське господарство.
3. Будівництво.
4. Виробнича інфраструктура.
5. Невиробнича інфраструктура (сфера послуг).
Така класифікація заснована на міжнародних стандартах формування структурних елементів світової економіки: вона виходить з Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності і Міжнародної стандартної класифікації занять, що, у свою чергу, є складовими частинами системи національних рахунків.
Кожна з цих базових галузей може далі підрозділятися на укрупнені галузі, підгалузі і види виробництва. Галузеві пропорції, або галузева структура, являють собою співвідношення питомих ваг окремих галузей.
Первинні галузі – сільське господарство і видобувна промисловість.
Вторинні галузі – обробна промисловість, електроенергетика і будівництво, що використовують сировину первинних галузей.
Третинний сектор – сфера послуг (фінанси, страхування, освіта, культура, наука, охорона здоров'я, ділові й інші послуги), транспорт, торгівля і зв'язок.
Умовна структура міжнародної економіки може бути подана в такий спосіб (табл.1.2).
До основних рис сучасної світової економіки відносяться:
1. Новий етап інтернаціоналізації виробництва і поглиблення суспільного поділу праці на основі науково-технічної революції:
усе більш повна взаємозалежність національних господарств;
поглиблення загальносвітового поділу праці, підвищення товарності й експортної орієнтації економік;
перехід від предметної до подетальної і функціональної спеціалізації національних господарств;
Таблиця 1.2
Умовна структура міжнародної економіки
Міжнародне регулювання і нагляд | Економічні | Фінансові | |||||||||
| Міжнародні організації | |||||||||||
| Форми міжнародних економічних відносин
| Товарами | Послугами | Капіталу | Робочої с | Технології | Валютою | Цінними паперами | Дериватами | Кредитами | Розрахунки | |
| Міжнародна торгівля | Міжнародний рух факторів виробництва | Міжнародна торгівля фінансовими інструментами | |||||||||
| Державне регулювання
| Регулювання зовнішньої торгівлі | Регулювання руху факторів виробництва | Валютне й банківське регулювання | ||||||||
| Мікроекономічна політика | Макроекономічна політика | ||||||||||
| Базові поняття | Світове господарство Світовий ринок Міжнародний поділ праці | ||||||||||
перехід до єдиних критеріїв техніко-економічної ефективності виробництва.
2. Економічна інтеграція – міждержавні об'єднання з особливою організаційною структурою, новий етап усуспільнення виробництва:
структурна інтеграція – об'єднання високорозвинених національних господарств для координації економічної політики виробничої кооперації, стимулювання міграцій капіталів і робочої с (ЄС, ОЕСР, ГАТТ/СОТ та ін.);
господарська інтеграція – об'єднання національних господарств, що розвиваються, для використання переваг спеціалізації і більш повного використання економічних ресурсів.
3. Глобальні економічні та екологічні проблеми – загальносвітові процеси, що торкаються інтересів всього людства:
демографічна проблема;
продовольча проблема;
подолання економічної відсталості країн, що розвиваються, у цьому зв'язку – проблеми боргів;
подолання погрози екологічної катастрофи, енергетична проблема;
подолання погрози ядерної війни.
4. Всесвітня торгівля – новий етап розвитку торгівлі в умовах інтернаціоналізації виробництва й економічної інтеграції:
найгостріша конкуренція («торговельні війни»);
створення специфічної торговельної інфраструктури розвинутими капіталістичними країнами (монополія на інформаційні й інші інфраструктурні послуги);
домінуючий стан Японії, США, країн ЄС;
нееквівалентний обмін із країнами, що розвиваються;
монопольний стан на ринку транснаціональних корпорацій.
5. Зростаючі масштаби міграції капіталів і робочої с:
величезне збільшення масштабів міграції в зв'язку з інтернаціоналізацією виробництва;
вирішальна роль у міграції позикового капіталу міжнародних фінансово-кредитних установ (МВФ, МБРР та ін.);
переважне значення в міграції капіталів експорту-імпорту підприємницького капіталу – прямі і портфельні інвестиції транснаціональних корпорацій, спільних підприємств та ін.;
проблема «відтоку мозків» і іноземної робочої с, породжена міграцією працівників.