1.3. Фінансове навколишнє середовище
1.3. Фінансове навколишнє середовище
Зміст поняття «фінансове навколишнє середовище»
Корпорація веде свою виробничу і фінансову діяльність у певному навколишньому середовищі. Особливого значення набуває для корпорації фінансове навколишнє середовище в процесі формування її фінансової та інвестиційної політики. Від стану фінансового навколишнього середовища залежить формування капіталу корпорації та його розподіл. Фінансове навколишнє середовище — це складна система формування попиту на капітал і його пропонування, цін (курсів) на корпоративні та державні цінні папери, валютних курсів, структури податкових ставок і пільг, митних тарифів і квот в умовах невизначеності, ризику і неповної інформації.
Величина процентних ставок на капітал визначається попитом і пропонуванням, що завжди перебувають під впливом різноманітних чинників економічного, фінансового і політичного характеру. Так, наприклад, попит на капітал залежить від стану державних фінансів. Дефіцитність державних бюджетів і державний борг обумовлюють активізацію держави на фінансовому ринку, унаслідок чого попит підвищується, процентні ставки (за інших рівних умов) зростають. Зниження дефіцитності або профіциту сприяють падінню попиту на капітал і, відповідно, ціни капіталу (за інших рівних умов). Рух процентних ставок визначається також кредитно-грошовою політикою центрального банку.
Розвиток підприємництва в цілому і корпоративного зокрема визначається також структурою податкової системи, методами нарахування і вилучення податків, висотою податкових ставок і податкових пільг. Розвиток експортних галузей багато в чому залежить від митних тарифів і квот на світових ринках і створення різного роду міжнародних спілок, асоціацій, від процесів інтеграції, інтернаціоналізації та глобалізації.
Стан страхового ринку, розвиток лізингових відносин та інші чинники також визначають фінансове навколишнє середовище.
Процеси, що відбуваються у фінансовому навколишньому середовищі, тісно пов’язані з надзвичайно рухливою економічною кон’юнктурою. Вони часто мають хаотичний і непередбачений характер. Мотивації і пріоритети учасників економічних відносин змінюються під впливом випадкових подій. Тому вивчення стану фінансового ринку, руху процентних ставок, принципів державного регулювання є найважливішими питаннями в управлінні фінансами корпорації.
Необхідно зауважити, що корпорація як господарська одиниця не може впливати на фінансове навколишнє середовище, що формується під впливом політичних, економічних і соціальних чинників як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. До об’єктивно існуючого навколишнього середовища корпорація мусить пристосуватися, а отже, повинна мати про нього достатньо повну інформацію для розроблення такої фінансової й інвестиційної політики, яка б найбільшою мірою забезпечувала ефективність виробництва з урахуванням можливих ризиків.
Вплив держави на фінансове навколишнє середовище
Держава впливає на навколишнє середовище через проведення фінансової, податкової, грошово-кредитної, митної політики.
Державне регулювання навколишнього середовища здійснюється з метою створення сприятливих умов для розвитку ринкових відносин та підтримування певної рівноваги в ринковій економіці.
Центральні банки проводять політику регулювання грошового обігу і кредиту. Підтримання курсу національної валюти як основна мета політики центральних банків створює умови для стабільного економічного розвитку. Податкова політика розробляється не тільки заради суто фіскальних цілей формування державних доходів, вона спрямована і на економічні цілі, головною з яких є заохочення процесу нагромадження капіталу, що визначає економічне зростання.
Держава захищає свій внутрішній ринок збуту від іноземної конкуренції введенням мита і квот. У ХХ ст. країни з розвиненою ринковою економікою вели митні війни для захисту своїх ринків. Держава сприяє розвитку експортних галузей і підтримує їх на зовнішніх ринках. Сучасні процеси інтеграції і створення міжнародних економічних і фінансових організацій стимулюють формування великих і містких ринків збуту, насамперед для великих і провідних у своїх галузях транснаціональних корпорацій. Глобалізація економічних відносин посилює суперечність між інтегрованими країнами, між ТНК і національними корпораціями, між країнами — членами економічних союзів і країнами, що залишилися за їх межами. Результатом цих змагань і суперечностей є загальне економічне зростання, нерівномірне за своїм характером.