1.3.1. Організація функціонування товариства з обмеженою відповідальністю

1.3.1. Організація функціонування товариства з обмеженою відповідальністю

Унаслідок проведеної реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств найпоширенішим видом новостворених аграрних підприємств (понад 55 %) стали товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Згідно зі ст. 50 Закону України «Про господарські товариства» ТОВ — це товариство, що має статутний фонд, розподілений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Використання терміна «обмежена відповідальність» у назві товариства не означає обмеження відповідаль­ності товариства як суб’єкта підприємницької діяльності перед
його партнерами. ТОВ несе відповідальність усім своїм майном. Йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її в межах своїх внесків до статутного фонду товариства.

Учасниками ТОВ, як і будь-якого іншого господарського товариства, згідно зі згаданим законом можуть бути будь-які фізич-ні особи, не обмежені законом у дієздатності, а також юридичні особи. Його засновниками є особи, які мають намір створити товариство і з цією метою виконують передбачені законом необхідні дії. Однак особовий склад товариства може змінюватися і за кількістю, і за персональним складом його членів з відповідними змінами в установчих документах.

Як свідчить досвід створення ТОВ, склад його засновників не повинен перевищувати 15 осіб. Учасники товариства, як і його засновники, можуть брати участь у формуванні майна товариства шляхом внесення чи викупу частки статутного фонду. Такі учасники товариства не є його засновниками, але суттєвої правової відмінності між ними немає.

У ТОВ, на відміну від сільськогосподарського виробничого кооперативу, майнові й трудові відносини повністю відокремлені. Засновник ТОВ не зобов’язаний бути його працівником, але може ним бути. Особи, які надають товариству землю або майно за договорами оренди, є асоційованими учасниками ТОВ з правом дорадчого голосу на зборах учасників.

Відокремленість майна товариства від майна його учасників зумовлює закріплення в законодавстві заборони звертати стягнення на майно ТОВ за зобов’язанням учасників. У разі недостат-
ньої кількості майна учасників для покриття боргів товариства кредитори можуть вимагати виділення частки майна товариства у майновій або грошовій формі зі статутного фонду товариства з відповідним зменшенням останнього. У разі виходу, виключення учасника ТОВ, відмови спадкоємця (правонаступника) засновника вступати до товариства чи відсутності згоди решти засновників прийняти до складу товариства правонаступника (спадкоємця) таким особам виплачується вартість частини майна това­риства у грошовій або натуральній формі пропорційно їхній част­ці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому особа вийшла з товариства, і в строк до 12 мі­сяців від дня виходу. Крім того, їй виплачується належна частка прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу з товариства.

Майно товариства формується за рахунок внесків засновників, виробленої продукції, отриманих доходів, а також майна, набутого за власні й позичені кошти та на інших законних підставах. ТОВ повинно мати статутний і резервний фонди. Перший має бути не менший за суму, еквівалентну 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що існує на момент створення товариства. До статутного фонду товариства можуть вноситися не тільки гроші, а й майно та майнові права. Розмір внеску кожного учасника товариства визначається в установчих документах товариства. Вони можуть бути однаковими чи диференційованими. Розмір резервного фонду повинен становити не менше ніж 25 % статутного фонду.

Учасники товариства можуть робити свої внески частками, але при цьому до моменту реєстрації товариства кожен з його учасників повинен сплатити щонайменше 30 % указаного в установчих документах внеску, якщо він вноситься грошима. Цей внесок підтверджується документами банківських установ. Якщо внески до статутного фонду товариства здійснюються у вигляді майна, то зазначені банківські документи не вимагаються. Повністю внесок повинен бути сплачений протягом року після реєстрації товариства. У разі невиконання цієї вимоги учасник сплачує 10 % недовнесеної суми за час прострочення, якщо інше не передбачено установчими документами.

Виплата прибутку учасникам товариства можлива лише у тому випадку, якщо майно товариства перевищує розмір його статутного капіталу. Однак у Законі «Про господарські товариства» це положення не знайшло свого відображення. Воно міститься в нормативних актах, які регулюють порядок ведення бухгалтерської звітності. Згідно зі ст. 53 цього закону частка учасника ТОВ після повної сплати ним внеску може бути придбана самим товариством з метою її передачі іншим учасникам або третім особам, що має бути зроблено у строк до одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку проводиться без урахування част-
ки, придбаної товариством.

Слід зазначити, що однією з переваг ТОВ порівняно з іншими організаційно-правовими формами господарських товариств є відносна легкість зміни розміру статутного капіталу. Для досягнення цього необхідно:

внести зміни до установчих документів;

зареєструвати ці зміни у відповідних державних органах, що охоплюють суб’єктів підприємницької діяльності;

у разі збільшення статутного фонду зробити додаткові внес­ки, а в разі зменшення — одержати на це згоду кредиторів. Згід­но із законом рішення ТОВ про зменшення статутного фонду набирає чинності не раніше ніж через три місяці після державної реєстрації.

Вищим органом управління ТОВ є збори його учасників або призначених ними представників, які діють на підставі доручення. До компетенції зборів учасників ТОВ належать:

визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання;

внесення змін до статуту товариства;

обрання й відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

затвердження річних результатів діяльності товариства, зокрема його дочірніх підприємств, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строків та порядку виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків;

створення, реорганізація і ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів і положень;

винесення рішень про притягнення до майнової відповідаль-
ності посадових осіб органів управління товариства;

затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів і внутрішньої структури товариства;

визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

встановлення розміру, форми і порядку внесення додаткових вкладів учасниками;

прийняття рішення щодо придбання товариством частки учасника;

виключення учасника з товариства.

З питань визначення напрямів діяльності товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, а також виключення учасника товариства необхідна одностайність у вищому органі управління товариства. З решти питань рішення приймаються більшістю голосів. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їхніх часток у статутному фонді.

Відповідно до ст. 53 Закону «Про господарські товариства», якщо частка учасника товариства після повної сплати ним внеску придбана самим товариством з метою передачі іншим учасникам або третім особам, протягом цього періоду проводиться голосування і визначається кворум у вищому органі без урахування частки, придбаної товариством.

Збори учасників товариства скликаються не рідше ніж два рази на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності понад 60 % голосів, а з питань, що вимагають одностайності, — всі учасники.

У ТОВ виконавчий орган може бути колегіальний (дирекція)
і одноосібний (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також особи, які не є учасниками товариства. У такому випадку з ними укладається трудовий договір. Генеральний директор (директор) вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до компетенції виключно зборів учасників товариства.