Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.3.5. Сільськогосподарський кооператив

1.3.5. Сільськогосподарський кооператив

Основним нормативним актом, яким визначаються умови створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів, є Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р. Сільськогосподарські кооперативи є юридичними особами, які утворюються фізичними та юридичними особами на підставі їх вільного волевиявлення. Вони формуються на засадах членства, об’єднання пайових внесків для проведення спільної сільськогосподарської виробничої діяльності та обслуговування переважно членів кооперативу.

Сільськогосподарські кооперативи залежно від завдань і харак-
теру їхньої діяльності поділяються на виробничі та обслуговуючі. Сільськогосподарський виробничий кооператив — це підприємство, створене для спільного виробництва сільськогосподарської продукції, а також продукції рибного і лісового господарства. Метою його господарювання є отримання доходу. Примітно, що члени такого кооперативу виступають водночас його працівниками, тобто майнові, управлінські й трудові відносини в ньому тісно пов’язані. Членство особи у виробничому кооперативі припиняється разом з припиненням трудової участі в його діяльності. Як свідчить досвід, якщо працівники підприємства є водночас його власниками, ефективність системи управління такого підприємства надто низька. Наприклад, у виробничому кооперативі неможливо здійснити скорочення чисельності працівників, оскільки це автоматично означатиме необхідність виключення з його членів.

Створення виробничого кооперативу є виправданим, якщо він складається лише з кількох осіб. В іншому випадку суттєвої відмінності від КСП такий кооператив не матиме. Тому створення в процесі реструктуризації КСП виробничих кооперативів з великою кількістю членів не принесе бажаного ефекту.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив — це підприємство, яке створюється для обслуговування переважно членів кооперативу на засадах взаємодопомоги та економічної співпраці. Основною метою його створення є обслуговування сільськогосподарського та іншого виробництва своїми членами, надання комплексу послуг, пов’язаних з виробництвом, переробкою, збутом продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва, рибництва. Залежно від виду діяльності обслуговуючий кооператив може бути переробним, заготівельно-збутовим, постачальницьким, сервісним, тваринницьким, садівничим, городницьким, кооперативом з ремонту і спільного використання транспорту, сільськогосподарської, меліоративної техніки, кооператив спільної хімізації сільськогосподарського виробництва, зберігання сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив тощо. На відміну від виробничих кооперативів обслуговуючі кооперативи не ставлять за мету своєї діяльності отримання прибутку. Їх специфіка полягає в тому, що члени таких кооперативів є водночас клієнтами і власниками (членами), оскільки кооператив обслуговує його ж власників. Участь членів у господарській діяльності обслуговуючого кооперативу обов’язкова.

Створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів може допомогти сільськогосподарським товаровиробникам ефективно обслуговувати їх основне виробництво, заощаджуючи при цьому кошти. Рішення про створення кооперативу приймають його засновники (громадяни України або юридичні особи, зареєстровані в Україні) на установчих зборах. До складу кооперативу повинні входити три або більше членів.

Для створення кооперативу та набуття ним статусу юридичної особи необхідно пройти процедуру державної реєстрації. Основним документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут, який затверджується засновниками на установчих зборах. У статуті мають бути визначені: найменування кооперативу; його місцезнаходження; предмет, мета діяльності; порядок вступу до кооперативу і виходу з нього; розміри й порядок сплати вступно-
го внеску і паю; склад засновників кооперативу; права та
обов’язки членів кооперативу; органи управління, порядок їх фор-
мування і компетенція; умови реорганізації та ліквідації кооперативу; інші положення, пов’язані з особливостями діяльності кооперативу.

У власності кооперативу можуть бути: будівлі, споруди, гроші, майнові внески членів, продукція та доходи від її реалізації, доходи від іншої діяльності, інші види майна. За рахунок майна кооперативу (за винятком землі) формується неподільний фонд, створення якого визначається статутом. Пайові внески членів кооперативу становлять пайовий фонд кооперативу. Їх розміри можуть встановлюватися в рівних частинах і пропорційно очікуваній участі члена кооперативу в його діяльності. Законодавство не встановлює мінімального розміру статутного фонду кооперативу і не вимагає його створення.

Кооператив відповідає за своїми зобов’язаннями всім належним йому майном, але не несе відповідальності за особистими зобов’язаннями членів кооперативу. У свою чергу, члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу лише в межах своїх пайових майнових внесків.

У разі виходу з кооперативу його член може отримати майновий пай натурою, грішми або, за бажанням, цінними паперами. Порядок одержання такого паю визначається статутом. Право власності на пай члена кооперативу є спадковим і переходить у спадок згідно з нормами цивільного законодавства.

Членами кооперативу можуть бути громадяни України, які досягли 16-річного віку, та юридичні особи. При цьому кількість кооперативів, у яких кожен з них може бути членом, не обмежується за умови, що ці кооперативи мають різні напрями діяльності.

Особа, яка бажає вступити до кооперативу, подає заяву на ім’я голови кооперативу і робить вступний та пайовий внески. Порядок вступу повинен бути визначений у статуті кооперативу. Вступний внесок робиться до неподільного фонду і, на відміну від пайового, у разі виходу з кооперативу не повертається. Остаточне рішення про прийняття нового члена кооперативу ухвалюється загальними зборами в порядку, встановленому статутом.

Члени кооперативу визначають напрями його роботи, формують органи управління. Користуючись послугами кооперативу, вони повинні дотримуватися статуту, виконувати рішення загаль­них зборів, керівних органів кооперативу. У разі виходу з кооперативу члени мають право одержати пай у порядку і в термін, передбачені статутом кооперативу.

Статутом кооперативу повинно передбачатись асоційоване членство, а також розмір пайових внесків для асоційованих членів, який може відрізнятися від звичайного. Таким чином, кілька активних членів колишнього КСП стають звичайними членами кооперативу, а решта — асоційованими. Останні мають право лише дорадчого голосу в керівних органах. У випадку ліквідації кооперативу асоційовані члени мають першочергове право на отримання свого пайового внеску та повернення земельних ділянок.

Згідно із Законом «Про сільськогосподарську кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори. До їх компетенції належить прийняття будь-яких рішень стосовно статутної діяльності кооперативу, внесення змін і доповнень до статуту, прийняття нормативних документів кооперативу. Загальні збори також обирають інші органи управління кооперативом, вирішують питання щодо структури кооперативу, приймають рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Отже, саме загальні збори формують та спрямовують внутрішню і зовнішню політику кооперативу.

Обов’язкові загальні збори проводяться щороку після закінчення фінансового року. Крім того, вони можуть бути скликані за рішенням правління кооперативу або з ініціативи не менше ніж третини членів кооперативу. Якщо на загальних зборах присутні більшість членів кооперативу, вони вважаються правомочними. Спосіб голосування необхідно визначити у статуті кооперативу.

До колегіальних органів управління крім загальних зборів відноситься правління кооперативу. Періодичність його засідань встановлюється у статуті кооперативу. Очолює правління голова кооперативу, функції якого визначаються статутом кооперативу.

Правління кооперативу розробляє та виносить на затвердження загальних зборів напрями розвитку кооперативу, контролює виконання рішень, прийнятих цими зборами, наймає виконавчого директора та інших спеціалістів, вирішує інші передбачені статутом і віднесені до його компетенції питання в період між загальними зборами.

Для управління кооперативом на підставі контракту може найматися виконавчий директор, який не є членом кооперативу, — залежно від наявності лідерів у господарстві. До його функцій відноситься організація оперативної діяльності кооперативу, про що він звітує перед правлінням та загальними зборами кооперативу.

Якщо кількість членів кооперативу становить понад 50 осіб, може утворюватися спостережна рада у кількості трьох—п’яти чоловік. Метою її створення є контроль за діяльністю виконавчого органу, тому член спостережної ради не може бути членом правління.

Для контролю за фінансово-господарською діяльністю у кооперативі, до складу якого входить понад десять членів, створюється ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами та підзвітна їм. Її членами не можуть бути члени правління або спостережної ради. В кооперативах, кількість членів яких не перевищує десять осіб, функції ревізійної комісії виконує ревізор.

Основні напрями господарської діяльності кооперативу визначаються в статуті кооперативу й виконуються на підставі рішень органів управління кооперативу. Відносини кооперативу з іншими юридичними та фізичними особами, які не є його членами, здійснюються на основі договорів та угод відповідно до чинного законодавства.

У процесі діяльності кооперативу створюється дохід, який формується з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці найманих працівників. Дохід є джерелом погашення кредитів, покриття збитків, кооперативних виплат, проведення відрахувань у фонди кооперативу. Порядок його використання встановлюється статутом. Кооператив здійснює бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства України.

Кооператив може бути ліквідовано на підставі рішення загаль­них зборів членів кооперативу або за рішенням арбітражного суду в передбачених законом випадках. Для його ліквідації створюється ліквідаційна комісія, яка призначається тим органом, що прийняв рішення про ліквідацію кооперативу. Вона негайно прий-
має на себе повноваження з управління кооперативом. Протягом трьох днів після її призначення комісія публікує в офіційному виданні інформацію про ліквідацію кооперативу із зазначенням строку пред’явлення кредиторами своїх претензій. Ліквідаційна комісія проводить підготовчу та організаційну роботу, складає ліквідаційний баланс і подає його органу, який прийняв рішення про ліквідацію. Ліквідаційний баланс підлягає обов’язковій аудиторській перевірці.

Майно, що залишається після проведення розрахунків з бюджетом та кредиторами, розподіляється між членами кооперативу пропорційно розмірам їхніх паїв. Кооператив вважається ліквідованим з моменту внесення органом державної реєстрації запису про ліквідацію до державного реєстру.