Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

1.4. Стан розвитку сільського господарства в кінці ХХ і на початку ХХІ століття

1.4. Стан розвитку сільського господарства в кінці ХХ і на початку ХХІ століття

Для оцінки сучасного стану розвитку сільського господарства важливо детально проаналізувати кожну з форм прояву аграрної кризи, простежити тенденції зміни параметрів обсягу та структури сільськогосподарського виробництва, а також рівня його ефек­тивності.

Насамперед слід зазначити, що на початку 2000 р. аграрні підприємства мали вкрай несприятливу структуру активів (аван­сованого капіталу). В їх загальній вартості понад 84 % становили необоротні активи, в тому числі 75 процентних пунктів припадало на будівлі і споруди, які переважно пустують і мають незадовільний фізичний стан. Через постійне вимивання оборотного капіталу його частка становила 16 %, з них на грошові кошти, розрахунки та інші оборотні активи припадало лише 3,4 процентних пункта (для порівняння зазначимо, що у 1990 р. частка грошових коштів дорівнювала 21 %). За такої структури активів ліквідна частка майна аграрних підприємств стала надто низькою, що вкрай ускладнило розв’язання проблеми кредитозабезпеченості. Постійно зростала заборгованість підприємств, і в 1999 р. вона становила 15,4 млрд грн, перевищуючи їх дебіторську заборгованість у 7 разів. Через важкий фінансовий стан підприємства істотно знизили заробітну плату працівників і нерідко її не виплачували роками. Відсутність грошових коштів зумовила перехід від грошової оплати переважно до натуральної.

Однією з основних форм прояву аграрної кризи, як уже зазначалося, є істотне зниження обсягу виробництва валової продукції сільського господарства.

У 2000 р. валова продукція зменшилася порівняно з 1990 р. у 1,9 раза (25,9 млрд грн проти 48,6 млрд грн). Особливо швид­кими темпами зменшувався обсяг виробництва продукції тваринництва. За вказаний проміжок часу це зменшення становило 2,4 раза, що негативно відбилося на структурі споживчого кошика.

Про темпи зниження врожайності культур, продуктивності тварин та посівної площі і поголів’я худоби можна судити з графіків 1.2, 1.3, 1.4 і 1.5.


Подпись: 18

 

Подпись: 19


За останнє десятиліття склалася чітка тенденція до зниження врожайності всіх основних сільськогосподарських культур. Найвищими темпами відбулося падіння урожайності зернових і цукрових буряків. Водночас з цим негативним процесом зменшувалася вся посівна площа, в тому числі і посівна площа таких важливих культур, як зернові і цукрові буряки. Але при цьому спостерігається зростання посівної площі соняшника — однієї з найбільш ліквідних культур.

Нерідко висловлюється думка, що в Україні необхідно скорочувати площу ріллі, тому факт зменшення посівної площі можна розглядати як позитивний. Немає сумніву, що в нашій державі надто багато розорано ерозійно небезпечних земель, тому дійсно є нагальна необхідність у виведенні їх із сільськогосподарського обороту. Проте скорочення посівних площ відбулося переважно за рахунок не ерозійно небезпечних площ ріллі, а цілком придатних для обробітку.

Негативним явищем є і розширення посівних площ під соняш­ником. Ця культура дуже виснажує ґрунт, а тому в десятипільній сівозміні вона не повинна займати більше одного поля. Проте в багатьох випадках орендарі на орендованих землях вирощують лише зернові і соняшник і цим самим руйнують родючий шар ґрунту, відновити який дуже важко. Тому вкрай важливо терміново прийняти закон про охорону земель, який поклав би край їх варварському використанню — посів лише високоінтенсивних технічних культур, недотримання сівозмін, порушення системи обробітку ґрунту, відмова від поповнення поживних елементів через внесення органічних та мінеральних добрив.

Дані рис. 1.4 і 1.5 переконують, що стан справ у тваринництві був критичним. Відбулося обвальне скорочення продуктивності тварин та їх поголів’я. Особливу тривогу викликає те, що темпи зменшення поголів’я зростають і у 2000 р. проти 1999 р. вони були удвічі вищими по поголів’ю великої рогатої худоби і в 5 разів більшими по свинях. Вкрай негативним є зниження маточного та відтворювального поголів’я, чим підривається основа зростання виробництва в найближчій перспективі.

Про динаміку поголів’я худоби та її продуктивність можна судити з даних рис 1.4 і 1.5.

Скорочення обсягу виробництва продукції тваринництва перетворилося в макроекономічний чинник, оскільки призвело до зростання дефіциту продуктів харчування тваринницького походження, а відтак, до підвищення цін на них. Це посилило інфляційні процеси, болюче вдарило, насамперед, по найбідніших верствах населення, яким такі продукти стали просто недоступними за ціною.


Подпись: 21

 

Подпись: 22


Про масштаби зменшення обсягу виробництва сільськогосподарської продукції можна судити з даних табл. 1.1.

Таблиця 1.1

ОБСЯГ ВИРОБНИЦТВА ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ В УКРАЇНІ, млн т

Вид продукції

Роки

Дані 2000 р.
в % до даних 1985-1990 рр.

1990

1991—1995

1996

1998

2000

Зерно

51,0

38,4

24,6

26,5

24,4

47,8

Цукрові буряки

44,2

31,3

23,0

15,5

13,2

29,9

Соняшник

2,6

2,2

2,1

2,3

3,5

134,6

Овочі

6,7

5,7

5,1

3,5

5,7

85,1

Картопля

16,7

17,3

18,4

15,4

20,2

121,0

М’ясо (в забійній вазі)

4,4

3,04

2,1

1,67

1,66

37,7

Молоко

24,5

19,1

15,8

13,8

12,7

51,4

Яйця (млрд шт.)

16,3

12,0

8,8

8,3

8,8

53,4

Вовна, тис. т

29,7

20,8

9,3

4,6

3,4

11,4

Зменшення обсягу виробництва, відсутність у 2000 р. повноцінного організованого ринку продукції, особливо тваринницької, збут значної частки її за бартером, засилля посередницьких структур, які часто скуповують продукцію без урахування її якості, в тому числі і ступеня вгодованості поголів’я, нерозвиненість аукціонного продажу продукції — все це в сукупності призвело до великих втрат грошових коштів сільськогосподарськими товаровиробниками. Вказані причини, поряд з раніше розглянутими, зумовили істотне зниження ефективності виробництва, його збит­ковість. Це ілюструють дані рисунка 1.6.

Як видно з рис.1.6, сільське господарство за роки кризи з прибуткової галузі перетворилося у збиткову. При цьому акцент потрібно зробити на 1990 р., коли рівень сукупної рентабельності становив близько 40 %. Висока рентабельність у 1991—1995 рр. була зумовлена не сприятливою економічною кон’юнктурою і високим рівнем господарювання, а сильним розвитком інфляції та гіперінфляції і виникненням під їх впливом інфляційного прибутку, який не має під собою реального наповнення, тому підприємства відчувають гостру нестачу обігових коштів. У 1996 р., з переходом на тверду валюту й усуненням завдяки цьому причин формування інфляційного прибутку галузь стала збитковою, тоді як рівень рентабельності багатьох галузей матеріального виробництва сягав 6-18 %. Тобто з усіх галузей народного господарства сільське господарство мало найгірший фінансовий стан, що є аномальним явищем для економіки держави. На рис.1.6 також чітко простежується тенденція до спаду такого важливого економічного показника, який характеризує ефективність виробництва, як річна продуктивність праці. Її рівень знизився у 1999 р. порівняно з 1990 р. у 2,3 раза. За роки аграрної кризи відбулося затухання інвестиційної діяльності.

У 2000 р. в економіці країни в цілому, в тому числі і в сільському господарстві, виникли паростки подолання руйнівної кризи, що тривала майже десятиліття. Реальний валовий внутрішній продукт зріс порівняно з 1999 р. на 6 %, а валова продукція промисловості — на 12,9 %. Найвищі темпи збільшення обсягів виробництва порівняно з попереднім роком досягнуто в галузях, продукція яких наповнює внутрішній ринок і задовольняє потреби споживачів, — харчовій, легкій, деревообробній та ін. Намітилася тенденція до посилення інноваційної активності, насамперед у напрямі оновлення продукції і впровадження нових техно­логій. Набула подальшого посилення тенденція нарощування обсягів інвестицій в основний капітал. Досягнута стабільність гривні, зросли експортні надходження валюти, збільшилися іноземні інвестиції. У 2000 р. вперше за останні 10 років зросло виробництво продукції сільського господарства на 7,6 % проти 1999 р., а продуктивність праці на 4,9 %.

Подальше реформування економіки, здійснення у 2000 р. глобальних соціально-економічних перетворень на селі — створення на базі колишніх КСП підприємств ринкового типу, а також завершення найвідповідальнішого етапу земельної реформи — приватизації землі дали змогу вказані позитивні зрушення розвинути далі. Так, у 2001 р. валовий внутрішній продукт держави зріс порівняно з 2000 р. на 9,0 %, причому темп його зростання був одним з найвищих серед країн Європи. Валова продукція сільського господарства збільшилася на 9,9 %, в тому числі в аграрних підприємствах — на 19,9 %. Надзвичайно важливим є те, що у вказаному році зібрано 39,7 млн т зерна, або на 70 % більше проти попереднього року. Відрадно, що стало відроджуватися тваринництво. Валова продукція цієї галузі зросла на 9 %. Стало поліпшуватися соціальне середовище на селі. Вдвічі зменшилася заборгованість по заробітній платі селян, зросли їх заробітки. У 2001 р. власникам земельних і майнових паїв було нараховано 2 млрд гривень орендної плати, або на 25 % більше, ніж у минулому році. Доходи в особистих селянських господарствах зросли в 1,6 раза.

Проте дані позитивні зрушення — це лише перші паростки економічного зростання, які потрібно закріпити і створити сприятливі умови для їх подальшого розвитку та набуття тенденції незворотності.