1.4. Сучасні проблеми економічного розвитку України

 1.4. Сучасні проблеми економічного розвитку України

Стан справ в економіці України залишається вкрай складним. Українська економіка змушена долати наслідки планово-розподільної системи господарювання, її структурні деформації, затратний механізм ціноутворення та неконкурентоспроможність.

Провідні вчені України відзначають, що серед позитивних економічних зрушень в українській економіці, важливих з точки зору її ринкових перспектив, слід вважати:

формування ефективного, конкурентноспроможного недержавного сектора економіки і прошарку приватних підприємців;

зародження національних ринків товарів, праці та капіталу з переваж-но ринковим ціноутворенням, здатних задовольняти платоспроможний попит;

становлення національної фінансово-банківської системи в цілому і регульованого валютного ринку;

диверсифікацію та лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків, появу нових каналів торговельного та інвестиційного співробітництва.

Однак у цілому серед основних тенденцій соціально-економічного розвитку України превалюють негативні явища і тенденції:

не відбулася модернізація структури державного управління відповідно до об’єктивних законів розвитку ринкової економіки (зокрема, в процесі приватизації так і не створено інститут ефективних власників; не створено дієздатну систему ринкових інститутів);

втрачено високотехнологічні виробництва, лідерство в багатьох нап-рямах фундаментальних досліджень; критичного рівня досяг “відплив умів”;

склалися диспропорції між реальним і фінансовим секторами економіки, а також у середині кожного з них;

швидкими темпами зростають внутрішній та зовнішній державні борги з сумнівними перспективами не тільки їх погашення, але й обслуговування;

криза внутрішнього інвестування набула рис системної; разом з тим, зовнішні кредити міжнародних фінансових організацій, вкрай потрібні для економіки перехідного типу, займають мізерну питому вагу у загальних обсягах реальних інвестицій і майже не впливають на активну структурну перебудову національної економіки, стримуючи ініціативу в пошуку альтернативних (насамперед, власних) джерел фінансування суспільних потреб;

відбулося катастрофічне падіння матеріального добробуту населення;

небаченого рівня сягнула “тінізація” економіки.

Негативні тенденції соціально-економічного розвитку України в 1991–1999 рр. стали наслідком не ринкових реформ, а відсутності виваженої стратегії економічних перетворень, не завжди послідовної економічної політики. Сучасний стан економіки і фінансової сфери України характеризується суперечливими тенденціями, що породжуються як об’єктивними факторами, так і помилками та прорахунками в економічній політиці. Інакше кажучи, головні втрати в економічній сфері України були зумовлені причинами переважно суб’єктивного характеру, через що вона продовжує залишатися у перманентному перехідному стані.

Головним фактором, який зумовлює необхідність кардинального реформування вітчизняної економіки та підвищення її конкурентоспромож-ності, є вибір курсу на формування відкритої економіки та інтеграцію у світові економічні структури. Реалізації цього курсу заважають недоскона-лість форм і методів державного регулювання економічного розвитку, вади податкової системи, нестача інвестиційних ресурсів, слабка інноваційна активність, відсутність результатів, очікуваних від приватизації, практична відсутність результатів адміністративних реформ та інституціональних змін.

Загрозу всій політиці ринкового розвитку становлять поширення та зростаючі масштаби тіньової економіки, криміналізація економічних, майнових і фінансово-банківських зв’язків, а також грошового обігу. Засоби захисту від криміналізації економіки є недостатніми і неефективними, і в тому числі, через дефіцит державної влади в країні.

Неприпустимою є ситуація з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон в умовах інвестиційного голоду в реальному секторі економіки.

Спроби перейти від адміністративно-командної економіки до ринкової та наступні намагання уникнути соціально-економічної кризи або подолати її довели, що короткострокові управлінські рішення та постанови приховують у собі прорахунки стратегічного порядку.

За підсумками економічного розвитку планети в 1998 році найбагатшою із 210 країн світу визнано Люксембург. Середньорічний валовий національний продукт (ВНП) на душу населення у Швейцарії, яка на другому місці серед найбагатших країн, перевищив 40 тисяч доларів. Далі йдуть Норвегія, Данія, Японія. Замикають першу десятку США – 29 тис. дол. на середньостатистичного американця. Найбідніші поки що африканські країни.

Колишні радянські республіки посідають у світовій ієрархії місця з 87-го по 175-те. Лідирують країни Прибалтики, а в ар’єргарді – представники Середньої Азії. Естонія, яка збирається вступати до Євросоюзу, має 3390 доларів, Латвія, Литва, Росія та Білорусь – понад 2 тис. дол., а Киргизстан і Таджикистан – по 350 доларів.

Україна посідає 142-ге місце. Середньорічний ВНП в Україні на душу населення з 1040 доларів у 1997 році знизився до 850 в 1998 році. За вісім років ми втратили 64 % економіки. Проте ці дані не враховують тіньовий сектор. Тіньова економіка є в усьому світі й масштаби її досить великі.

У промислово розвинених країнах вона становить у середньому 15 %, а в тих, що розвиваються, – близько 30 %. Чим вищі податки і сильніше втручання держави, тим частіше бізнес переходить у тінь.

Серед країн, що розвиваються, найгірші справи в Нігерії, Єгипті та Таїланді. Підпільний оборот там перевищує 70 % ВНП. У розвинених країнах найвища частка – 23–28 % – припадає на тіньовиків Іспанії, Італії, Бельгії. Причина – у зарегульованості бізнесу та тяжкому податковому тягарі. В Італії та Бельгії, наприклад, більше 70 % податків середнього платника слід відраховувати до казни, а в США – тільки 41 %. Тому тіньовий бізнес Америки становить лише 10 %, так само, як Японії та Австрії. Найнижчий відсоток тіньової економіки в Швейцарії, де податкові закони приймають на референдумах. Тіньову економіку Росії оцінено у 40 % ВНП.

За експертними оцінками, нині частка тіньової економіки України фактично зрівнялася з офіційною. Зростають масштаби нелегального експорту капіталу та позабанківського грошового обігу: якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси складала 24,7 %, то нині – 44,4 %, тобто суму в 8,6 млрд. гривень.

За даними Державного комітету статистики України стан економіки України виражається в наступних показниках (табл. 1.2.- табл. 1.6).

Таблиця 1.2

Обсяг реалізованої продукції за основними галузями промисловості України у 1998 році

Таблиця 1.3

Грошові доходи та витрати
населення України в 1998 році

(середньомісячні)

Таблиця 1.4

Трудові ресурси і оплата праці працівників в 1998 році

Таблиця 1.5

Грошовий обіг

(млн. грн.)

Показники економічного розвитку України в 1998 році характеризуються наступними даними.

Промисловістю України в 1998 році вироблено продукції на 82,9 млрд. грн. У галузі сільського господарства обсяг валової продукції в усіх категоріях господарств скоротився проти 1997 року на 9,6 відсотків, у тому числі в господарствах суспільного сектора – на 14 %, приватного – на 4 %. Скорочення валової продукції обумовлене зниженням обсягу виробництва у галузі рослинництва на 17,2 відсотків. У той же час виробництво продукції тваринництва зросло проти 1997 року на 2,8 відсотки. Зі збитками завершили свою діяльність 88 відсотків сільськогосподарських підприємств. Рівень збитковості в цілому по галузі склав 23 відсотки. Прибутковим було лише виробництво зернових та соняшнику.

Спостерігалося деяке пожвавлення інвестиційної та будівельної діяльності. Підприємствами й організаціями-забудовниками усіх форм власності введено в дію основних фондів за фактичною вартістю на 10898,4 млн. грн., обсяги інвестицій в основний капітал (капітальні вкладення) за рахунок усіх джерел фінансування становили 12,2 млрд. грн. Проти 1997 року інвестиції у будівництво зросли на 7,0 %.

Доходи зведеного бюджету, становили 28,9 млрд. грн. (27,8 відсотка валового внутрішнього продукту), а видатки – 31,2 млрд. грн. (30,0 відсотка до ВВП). Державний бюджет України зведено з дефіцитом 2,3 млрд. грн. (2,2 відсотка до ВВП).

Про складний фінансовий стан у всіх галузях економіки свідчить значна кількість (понад 50 відсотків) збиткових підприємств. Сума збитків, одержаних ними, становила майже 12 млрд. грн. Найбільше таких підприємств у сільському господарстві, промисловості та на транспорті.

Одним із факторів, що негативно впливає на фінансовий стан підприємств, є несплата боргових зобов’язань. Порівняно з початком року дебіторська та кредиторська заборгованість збільшилась в 1,4 рази.

Номінальні грошові доходи населення порівняно з 1997 роком збільшились на 8,6 відсотка і становили 54379 млн. грн. Проте реальні грошові доходи знизилися на 4,7 відсотка. Не вдалося зупинити зростання обсягів заборгованості з виплати заробітної плати. Загальна сума боргу працівникам становила 6,5 млрд. грн., з неї майже п’яту частину (19,1 відсотка) становила невиплачена заробітна плата за 1997 та попередні роки.

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами 185 країн світу. Продовжувалось скорочення обсягів експорту-імпорту товарів.

Протягом 1998 року зареєстрований ринок праці функціонував в умовах постійного зростання обсягів пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. До Державної служби зайнятості по допомогу в пошуках роботи звернулося 1,4 млн. громадян, що на чверть (27,8) відсотка більше, ніж у 1997 році. Чисельність зареєстрованих незайнятих громадян на 1 січня 1999 року в 1,5 рази перевищила минулорічний показник і досягла 1003,2 тис. осіб.

Головним завданням поточного періоду є надання керованості економічним реформам та створення соціально-орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів власного вітчизняного виробництва, моделювання його за критерієм оцінки приросту економічного ефекту.