2. 4. Культура та релігія народів Передньої Азії

У Передній Азії особливо придатною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям).

Саме у Межиріччі постала характерна для Стародавнього Сходу сільсько­господарська цивілізація та виникли ранні форми державності. Спочатку цю цивілізацію складали Шумер на півдні та Аккад у центрі, тому вона дістала назву шумеро-аккадської культури.

Творцями шумеро-аккадської цивілізації були шумери — стародавній народ, який прийшов на південь Месопотамії з гірських районів Еламу, та семітські племена Аккаду з сирійсько-месопотамського степу. Вони досяг-ли великого прогресу в усіх галузях виробництва і культури. Саме шуме­ри заклали основи храмового будівництва, винайшли гончарний круг і тех­нологію виплавляння бронзи. Поширення торговельних відносин зумови­ло прогрес в удосконаленні транспортних засобів — були винайдені ко­лесо, колісниця і візок. У зв'язку з необхідністю складання господарських документів у шумерів виникло піктографічне письмо.

Завдяки землеробському таланту шумерів Месопотамія перетвори­лась на квітучий край. Густа мережа зрошувальних каналів і ретельна обробка землі давали змогу одержувати багаті врожаї, були розвинуті ремесла, торгівля, будівництво. Існувало досконале ювелірне мистецтво,

' Монархія — держава, яку очолює монарх. Вирізняють абсолютну (рабовласницький та феодальний стани) та обмежену (конституцією).

виготовлялися золоті речі, дорогоцінні прикраси, вперше у світі було ви­роблене кольорове скло.

Шумери удосконалили піктографічне письмо і створили зручніший клинопис, склали перші астрономічні календарі та правові кодекси, запо­чаткували в літературі епос міфологічного змісту. У Месопотамії зароди­лися арифметика і геометрія, для обчислення використовувалися таблиці множення, дроби, квадратні та кубічні корені. Найосвіченішими були жерці-чиновники, які здобували освіту у школах при храмах, де вивчали матема­тику, астрономію, астрологію, оволодівали писемністю, знаннями з богосло­в'я, права, медицини та музики.

Надзвичайно розвинутий естетичний смак шумерів яскраво відобра­зився в образотворчому, ювелірному та будівельному мистецтвах. Високо­го рівня сягнула шумерська скульптура, зокрема майстерно виготовлені статуї богів, царів і жерців, що встановлювалися у храмах. Набула поши­рення пластика у металі. Знайдена археологами діадема шумерської цариці є одним з найвишуканіших відомих ювелірних виробів. Шумерські архі­тектори поклали початок спорудженню міст, оточених мурами, багатопо­верхових будинків та зіккуратів — своєрідних храмових башт зі святиня-ми-алтарями.

Завдяки торговельним та міждержавним зв'язкам культурний вплив шумерів поширювався і на сусідні країни та народи, особливо на Малу Азію, Закавказзя, Єгипет.

Шумери започаткували основи культурного розвитку своєї спадкоємниці у Месопотамії, якою з II тис. до н. е. стала цивілізація Вавилону.

Спорідненість шумерської та вавилонської культур грунтувалася насам­перед на особливостях світосприймання, релігійних віруваннях та міфологіч­них уявленнях жителів Месопотамії, пов'язаних з обожненням природи. Страх перед грозою і повенями породив уявлення про богів водяного хаосу, верховного бога землі та грому. Однак з початком використання штучного зрошування у землеробстві настав час усвідомлення сили води, поклоніння доброму богу води й мудрості. Виник землеробський культ вмираючого і воскресаючого бога Думузі (Таммуза). Обожнення природи відобразилося в уявленнях про Космос як вищий порядок. Особливої попу­лярності набули астральний культ (обожнення неба та небесних світил) і пов'язане з ним астрологічне передбачення майбутнього за розміщенням пла­нет та зірок. Бог неба Ану став верховним богом у шумерському пантеоні.

Яскраве відображення у міфологічній шумеро-вавилонській літературі знайшли спроби пояснити існуючу світобудову. Так, зокрема, виник міф про створення світу з водяної стихії та міф про божественне створення людини з глини.

У шумерів та вавилонян доброчинним життям вважалися послух стар­шим у сім'ї, покірність державній владі, служіння богам.

У шумеро-вавилонському епосі відбилися мрія про безсмертя, проблема життя та смерті. У відомій "Поемі про Гільгамеша" (кінець III — початок II тис. до н. е.) сформульована міфологічна концепція жорсткого детермі­нізму людського життя, закономірною кульмінацією якого є смерть, яка, натомість, не може перекреслити цінності життя, його земні звершення та радощі. В епічній літературі Месопотамії існували й міфи про "Золотий вік" людства та райське життя, які згодом увійшли до релігійних уявлень інших народів Передньої Азії, біблійної літератури.

Поступово боги як уособлення сил природи почали вважатися покро­вителями держави і царської влади, небесними суддями, войовниками та царями. Давній землеробський бог Мардук. набував образу володаря неба і землі, став верховним державним богом Вавилону, а бог Сонця Уту (Шамаш) — богом правосуддя, що дарує закони земному царю.

Водночас ускладнювалися і ритуали поклоніння "небесним" та "зем­ним" (царям) богам. Із жерців формувався окремий соціальний прошарок, який з розвитком шумерського суспільства перетворився на керівну еліту. Вищі жрецькі посади зосередилися в руках царів та правителів залеж­них від них міст і провінцій. Серед служителів храмів були жерці-адмі-ністратори, що розпоряджались майном храмів, і жерці, які здійснювали обряди жертвоприношень, ворожили на нутрощах принесених в жертву тварин. Спеціально навчені жерці супроводжували ці церемонії грою на лірах, арфах, цимбалах та флейтах.

З часом жерці почали використовувати не лише релігійне вчення, а й світські знання для зміцнення свого виняткового становища у суспільстві. У цивілізаціях Шумеру та Вавилону усі галузі знання слугували управлін­ню суспільною системою. Тому жерці опанували знання про психіку лю­дини, набували великого досвіду навіювання та гіпнозу.

Особливо цінувалися знання, що допомагали уникнути нещастя або позбутися його наслідків передбаченням майбутнього. Тому серед текстів на глиняних табличках, що їх шумери, а згодом і вавилоняни використову­вали для свого клинописного письма, найчастіше трапляються саме таб­лиці для ворожби та астрологічних пророцтв. З цією метою жерці в об­серваторіях на дахах храмових башт-зіккуратів вели систематичні астро­номічні спостереження. Небозвід був поділений ними на дванадцять сузір'їв та зодіакальних знаків, що символізували ці сузір'я. Знання з астрономії дали їм змогу створити перший у світі календар, передбачати сонячні та місячні затемнення.

Досягнутий шумерами високий рівень культури та багатовіковий досвід суспільно-політичної організації сприяли появі ретельно розроблених юри­дичних норм для усіх сфер життя. Першим законодавцем в історії люд­ства був Уруінімгіна (III тис. до н. е.), правитель Лагаша, який склав і запровадив найдавніший правовий кодекс.

Шумерське право згодом стало зразком для складання законодавства наступних цивілізацій як у Месопотамії, так і в сусідніх країнах. Зокрема, відомим прикладом його вдосконалення є кодекс царя Хаммурапі. "Зако­ни Хаммурапі" вважалися взірцем законодавства впродовж усієї "клино-

писної культури" Месопотамії, їх продовжували переписувати та вивчати до кінця існування Вавилону.

Уся культурна спадщина Шумеру, а згодом і Вавилону значною мірою була запозичена Близьким Сходом. Своєрідність та вишуканість мистецтва, традиції створених тут релігійно-міфологічних епосів були продовжені іншими цивілізаціями Передньої Азії — халдейською, асси­рійською, урартською, сирійською, хетською, фінікійською, іудейською.

З середини II тис. до н. е. клинопис став міжнародним диплома­тичним письмом багатьох країн Близького Сходу, сприяючи взаємовпли­ву культур. Принципи архітектури та особливості будівельного мис­тецтва шумерів були використані ассирійцями. Досягнення духовного життя та художньої творчості Вавилону були запозичені персами. Образи та сюжети вавилонської міфології, у яких відбилась культура Месопотамії, через біблейську літературу і живопис увійшли до скарб­ниці християнської духовності.