2. 9. Греція в II - на початку І тис. до н. е

Історія Стародавньої Греції розпочинається на межі III—II тис. до н. е. і завершується II—І ст. до н. е., коли грецькі та елліністичні1 держави Східного Середземномор'я були загарбані Римом і увійшли до складу Рим­ської держави.

Період III—II тис. до н. е. вважається часом формування грецької народності. Основою цього процесу були взаємодія і поступова асиміляція двох культур: культури прийшлих з півночі ахейських племен і культури догрецького населення.

Процес формування класового суспільства в материковій Греції був складним і суперечливим. Серед ахейських племен виділилися аристокра­тичні роди, у руках яких сконцентрувалися значні багатства. У різних районах Пелопоннесу, Середньої та Північної Греції виникли перші дер­жавні утворення. Починаючи з XVI ст. до н. е. Греція вступила в мікен-ський2 період своєї історії.

Багато важливих елементів культури (обряди, фресковий живопис, спорудження водогону і каналізації, деякі види зброї) ахейці запозичили з Криту, що був осередком найдавнішої цивілізації в Європі.

Проте це не означає, що мікенська культура була периферійним варіан­том культури Криту. У Мікенській цитаделі археологи знайшли масивні золоті персні, діадеми, золотий і срібний посуд, чудово прикрашену зброю.

Основними центрами мікенської культури були палаци, укріплені, як цитаделі. Міцні мури з величезних глиб вапняку свідчать про високий

1 Еллінізм — умовна назва періоду історії країн Східного Середземномор'я, Передньої Азії та Причорномор'я від часу завоювань Александра Македонського до підкорення Старо­давнім Римом. Елліністичним державам було притаманне поєднання елементів східних династій та особливостей полісного ладу.

2 Мікенська культура (цивілізація) названа так, оскільки її центром було місто Мікени. 49

рівень інженерної майстерності. Палаци були вишукано розписані, мали ванні кімнати, водогін і каналізацію. Найвизначнішою пам'яткою архітек­тури цього часу є так звана гробниця Атрея — царський могильник. Гран­діозні будівлі свідчать про широке і планомірне застосування підневільної праці. Цікавою знахідкою в одному з палаців Пілоса був архів, в якому налічувалося близько тисячі глиняних табличок. Це був перший архів, знайдений на території Греції.

Лаконічні записи на табличках мають цінну інформацію про економіку, соціальний і державний устрій держав мікенської епохи.

У Греції цього часу праця рабів широко використовувалася в усіх галузях господарства, хоча рабовласницький спосіб виробництва ще не склав­ся у всеохоплюючу економічну систему. Основну масу населення станови­ли напіввільні селяни і ремісники.

Усі землі поділялися на державні та общинні. Державна земля розподі­лялася на правах умовного (тобто за службу) користування, а общинна — на наділи з приблизно однаковою прибутковістю.

Основні галузі ремісництва перебували у монополії держави, що здійсню­вала суворий контроль за використанням сировини і збутом ремісничих виробів.

Одним із квітучих міст мікенського періоду був Пілос. Уся територія Пілоського царства була поділена на 16 округів, які очолювали намісники. Вони відповідали за надходження до казни податків. Діяльність двірцевої . канцелярії спрямовував цар. Йому допомагали воєвода, жерці, військові та інші посадові особи.