2.1. Міжнародна торгівля
2.1. Міжнародна торгівля
Міжнародна торгівля — історично перша форма міжнародних економічних відносин (якщо не брати до уваги натуральний обмін), що являє собою обмін товарами та послугами між державами. Для національного господарства участь у міжнародній торгівлі набуває форми зовнішньої торгівлі.
Зовнішня торгівля — це торгівля однієї країни з іншими країнами, яка складається з вивозу (експорту) та ввозу (імпорту) товарів та послуг. У сукупності зовнішня торгівля різних держав утворює міжнародну торгівлю.
Міжнародна торгівля — це складна соціально-економічна категорія, яку можна розглядати в двох аспектах:
Рис. 7. Підходи до розуміння сутності міжнародної торгівлі
Для оцінки масштабів, темпів, тенденцій, напрямів розвитку міжнародної торгівлі доцільно використовувати систему показників, яка складається з 6 груп.
1. Абсолютні показники:
– експорт (реекспорт),
– імпорт (реімпорт),
– зовнішньоторговельний обіг (ЗТО),
– «генеральна» торгівля,
– «спеціальна» торгівля,
– фізичний обсяг зовнішньої торгівлі.
2. Структурні показники:
– товарна структура експорту та імпорту,
– географічна структура експорту та імпорту.
3. Показники інтенсивності торгівлі:
– обсяг експорту, імпорту чи зовнішньоторговельного
обігу на душу населення;
– експортна, імпортна чи зовнішньоторговельна квота.
4. Підсумовуючі показники:
– сальдо торговельного балансу,
– сальдо балансу послуг та некомерційних операцій,
– сальдо балансу з поточних операцій,
– індекс «умови торгівлі».
5. Показники динаміки.
6. Показники зіставлення.
Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі характеризується такими особливостями:
1. Різким зростанням обсягів експорту та імпорту (див.табл.2).
2. Зростанням ролі зовнішньої торгівлі в економічному розвитку більшості країн, про що свідчить зростання експортної квоти країн (див.табл.3).
Таблиця 2
Динаміка фізичного обсягу світової торгівлі
(1980р. – 100 %)
| 1970 р. | 1985 р. | 1990 р. |
| ЕКСПОРТ, в цілому | 62 | 112 | 152 |
| у тому числі: |
|
|
|
| • індустріально розвинуті країни | 54 | 118 | 154 |
| • Країни, що розвиваються | 79 | 98 | 156 |
| • Східноєвропейські країни | 53 | 113 | 110 |
| ІМПОРТ, в цілому | 58 | 114 | 160 |
| у тому числі: |
|
|
|
| •Індустріально розвинуті країни | 62 | 117 | 163 |
| •Країни, що розвиваються | 49 | 106 | 159 |
| •Східноєвропейські країни | 48 | 123 | 131 |
Таблиця 3
Динаміка експортної квоти індустріально розвинутих країн
| КРАЇНА | 1960 р. | 1975 р. | 1990 р. |
| США | 4.0 | 7.2 | 6.7 |
| Великобританія | 13.9 | 14.3 | 16.4 |
| ФРН | 15.8 | 21.2 | 26.9 |
| Франція | 11.4 | 15.5 | 17.6 |
| Італія | 9.8 | 20.3 | 15.5 |
| Нідерланди | 35.9 | 43.1 | 45.7 |
| Бельгія та Люксембург | 29.8 | 44.6 | 58.7 |
| Швеція | 21.0 | 25.1 | 27.6 |
| Швейцарія | 22.4 | 23.9 | 27.3 |
| Данія | 24.9 | 24.6 | 24.5 |
де Ке – експортна квота країни, ( %)
Е – річна вартість експорту,
ВВП – валовий внутрішній продукт за рік.
3. Вкрай нерівномірне зростання світових цін на основні види товарів.
4. Зміни в товарній структурі світової торгівлі:
збільшення питомої ваги готових виробів та напівфабрикатів;
зростання частки машин, обладнання та транспортних засобів;
інтенсифікація обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензіями, «ноу-хау», інжиніринговими послугами).
5. Зрушення в географічному розподілі товарних потоків.
6. Розповсюдження сталих та довгострокових відносин між постачальниками та покупцями, зростання питомої ваги внутрішньофірмових постачань у межах ТНК.
7. Зростання ролі країн, що розвиваються, у світовій торгівлі.
8. Послаблення позицій США, Великобританії, Франції, Італії при істотному зміцненні позицій Японії та нових індустріальних країн.
9. Посилення конкуренції між трьома центрами світового економічного розвитку: США, Японією та країнами ЄС.
10. Активізація (починаючи з другої половини 70-х років) зустрічної торгівлі.
11. Посилення протекціоністських тенденцій у зовнішньо-економічній політиці більшості країн.
12. Поява тенденції до створення замкнутих економічних просторів (див. рис. 8).
Рис. 8. Питома вага внутрішньогрупової та міжгрупової торгівлі у світовому експорті, %
Джерело: ООН, Департамент з економічних та соціальних питань Секретаріату ООН, 1993 р.