2.1. Поняття та економічний зміст ринку
2.1 Поняття та економічний зміст ринку
Головні питання суспільного виробництва: що виробляти (які товари та послуги, та в якій кількості), як виробляти (за допомогою яких засобів виробництва) та для кого виробляти (хто їх споживатиме) в кожній економічній системі вирішуються по різному. Світовий досвід виділяє дві основні форми організації економіки: командна та ринкова.
В ринковій економіці, за висловом А. Сміта, “незрима рука” ринку об`єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам. Це обумовлює необхідність чіткого усвідомлення сутності категорії “ринок”, передумов та умов його формування та функціонування, механізму дії.
Розвиток суспільного поділу праці, економічна відокремленість суб`єктів господарювання в умовах різних форм власності, необхідність обміну продуктами праці стали об`єктивними причинами виникнення ринку.
Поняття “ринок” формувалось та змінювалось разом з розвитком суспільного виробництва. Спочатку це був базар, площа де відбувався обмін. Поглиблення поділу праці, розвиток товарного виробництва, приводять до ускладнення та розширення міжгосподарських зв`язків, формування самостійної сфери товарного обігу.
Ринок виступає як форма господарських зв`язків між товаровиробниками та споживачами через купівлю-продаж товарів. Здійснення цих актів пов`язано з певними організаційно-правовими та економічними відносинами.
Як економічна категорія ринок являє сукупність відносин, що виникають у сфері обігу в зв`язку з купівлею-продажем товарів.
Товарно-грошові відносини, здійснювані за допомогою ринку, включають господарські зв`язки по доведенню товару до споживача (виробництво-ринок-споживач) та зворотні (споживач-ринок-виробництво). Зворотній зв`язок характеризується як рухом грошових коштів, так і відповідної інформації про потреби та платоспроможний попит споживачів. Матеріальною основою ринкових відносин є рух товару і грошей, який відбувається на підставі вільної взаємовигідної угоди в умовах конкуренції. Наслідком ринкових відносин є задоволення платоспроможного попиту споживачів (покупців) та відшкодування витрат і отримання прибутку продавцями (товаровиробниками і посередниками).
Конституючими параметрами ринку виступають попит, пропозиція, ціна, кон`юнктура, рівновага.
Кон`юнктура (лат. conjunctura, від conjungo – з`єдную) – це економічна ситуація на ринку, яка характеризується співвідношенням між попитом та пропозицією, рухом цін та товарних запасів в кожний даний момент часу. Оптимальним станом кон`юнктури є рівновага, тобто такий стан кон`юнктури, при якому досягнута рівність між попитом і пропозицією по обсягу і структурі товарів, в межах яких виробник і споживач мають намір продовжувати поставки і закупівлі і тільки при такій рівноважній ціні.
Обов`язковими атрибутами ринку є конкуренція, монополія, олігополія.
Під конкуренцією розуміють змагальність між товаровиробниками за вигідніші умови виробництва й збуту товарів. Це та сила, що змушує виробництво і ринок рухатись до рівноваги. Взаємодія попиту, пропозиції та ціни в умовах конкуренції визначає появу і дію механізму ринкового саморегулювання.
Рівень конкуренції залежить від кількості суб`єктів ринку: товаровиробників, продавців, покупців (споживачів).
Монополія означає стан ринку, на якому виступає один постачальник певних товарів і послуг.
Олігополія характеризується груповою монополією, коли панівне становище на ринку або в окремій галузі виробництва займає невелика кількість великих фірм (підприємств), що ведуть між собою переважно нецінову конкуренцію.
Ринок виконує важливі економічні функції, до яких відносяться:
узгоджувальна узгоджує асортиментну структуру виробництва та споживання економічних ресурсів; балансує попит та пропозицію за обсягом та товарною структурою;
регулювальна – регулює пропорції між виробництвом та споживанням через встановлення цінових еквівалентів для обміну товарів;
оцінювальна виявляє цінність товару за допомогою визначення не тільки кількості витраченої праці, але й її віддачі, порівнює витрати і результати;
стимулювальна – мотивація виробників до підвищення ефективності виробництва, створення товарів з найменшими витратами та отримання прибутку, реалізації у виробництві науково-технічних досягнень;
ощадна – забезпечує економічність споживання, скорочення витрат обігу як у сфері виробництва, так і в сфері споживання.
Завдяки виконанню цих функцій ринок формує структуру та обсяг пропозиції та попиту, врівноважує їх, забезпечує збалансованість економіки, “викидає” неконкурентоспроможні підприємства, морально застарілі вироби та виробництва.