Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.1.3. Особливості технології очищення зерна окремих культур

Післязбиральна обробка зерна тієї чи іншої культури залежить як від його фізичних особливостей, так і від складності видалення з нього окремих домішок.

Очищення зерна злакових культур. Насіння татарської греч­ки із зерна пшениці видаляють на решетах з довгастими отворами завширшки 2 мм з наступним пропусканням на кукільних трієрах з діаметром отворів у циліндрах 5,5 мм. Робочі крайки лотків встано­влюють у нижнє положення. Насіння амброзії трироздільної з на­сіння пшениці та ячменю видаляють на ситах з довгастими (завшир­шки 3,5 — 4,5 мм) або круглими (діаметр 4 — 6 мм) отворами та на вівсюжних трієрах (діаметр комірок у циліндрах 8,5 мм). Швидкість повітряного потоку під час очищення 8,5 — 9 м/с. При потребі додат­ково регулюють нахил лотків трієра.

Насіння дикої редьки із зерна жита видаляють, застосовуючи решета з довгастими отворами завширшки 2,2 мм і трієри з діамет­ром комірок у циліндрах 8,5 мм. Так видаляють до 80 % насіння ди­кої редьки.

Насіння вівсюга із вівса видаляють фрикційними сепараторами (трієрами ТФ-600), робоча поверхня яких вкрита байкою або поло-тенними гірками ОСГ-1,2.

У воросі проса вологість окремих компонентів неоднакова, тому його треба негайно підсушити. З домішок у масі проса переважають квіткові плівки, які, як і дрібне насіння бур'янів, дуже гігроскопічні. На травмованих (шеретованих) зернах швидко поселяються плісе­неві гриби, підвищується інтенсивність дихання зернової маси, тому великі партії проса обробляють хлорпікрином (при вологості зерна 19 % витрачають 200 г/м3, що є одночасно ефективним заходом бо­ротьби із шкідниками). Добрі наслідки дає підсушування проса в нерухомому шарі, що зменшує травмування зерна. Такого самого режиму обробки потребують гречка та зернобобові, особливо квасоля і соя, зерно яких дуже травмується під час обробки.

Трохи менше травмуються чина і горох. Тому при обмолоті їх треба стежити за якістю роботи молотильного барабана. Так, при обмолоті гороху швидкість барабана має становити 600 об/хв, квасо­лі та сої — до 400 об/хв. Через нерівномірність дозрівання квасолі та високу розтріскуваність стручків вологість їх при збиранні має ста­новити 15—17%, а кількість обертів молотильного барабана — 280 — 350 об/хв, причому сталеві била треба замінити на гумові, а на планках деки встановити гумові накладки.

Для запобіганню травмуванню та розколюванню насіння, яке дуже травмується, особливо круп'яних і бобових культур, максима­льно знижують висоту його падіння, а для плавного його спуску ви­користовують гнучкі рукави з брезенту або мішковини. Норії запов­нюють зерном повністю, особливо сухим, яке не повинно висипатися з ковшів норії. Швидкість руху стрічки конвеєра — до 2 м/с (при ви­користанні скребкових конвеєрів 0,8 — 4,2 м/с). У місцях перепаду зерна встановлюють лоткові спуски, а в місцях можливих ударів — прокладки, які зменшують висоту падіння зерна.

Зібрані качани кукурудзи мають більш вологий стрижень і зерно вологістю від 17 до 45 %. Крім того, зерно має великий зародок (8 - 15 % від маси), який дуже пошкоджується. Тому збирання куку­рудзи починають з регулювання молотильного барабана комбайна (частота обертів на вході 40 — 45, на виході — 200 об/хв). Вологість зерна більшості качанів повинна бути не більше 20 і не менше 17 - 18 %.

Качани насінної кукурудзи краще збирати без обмолочування. Вологість зерна у них не повинна перевищувати 25 %. Післязби­ральну обробку кукурудзи в качанах починають з очищення їх від обгорток і негайного сушіння. Сушити качани кукурудзи слід до вологості 18 — 19 %, яка забезпечує найменшу травмованість зерна. Молотильний пристрій молотарки МКП-12 працює за принципом видушування зерен при бічному тиску на нього: на ділянці завдов­жки 43 см вал барабана має шнек і дві гвинтоподібні лопаті, а на ділянці 53 см — три пари прямих лопатей різної довжини. Качани, потрапляючи на барабан, обертаються навколо своєї осі і вздовж барабана. Прути деки, гальмуючи їх рух, тиснуть на зерно збоку, внаслідок чого відбувається вилущування зерна кукурудзи, яке про­сипається в щілини між прутами, а стрижні рухаються до випускного отвору, захоплюються лопатями крильчатки і спрямовуються у ви­хідний люк. Ворох надходить на скатну дошку, де за допомогою гре­бінки й повітря виділяються великі та легкі домішки і подаються в окремий бункер.

Особливо травмується зерно у кременистої та зубовидної кукуру­дзи, у крохмалистої — трохи менше, у восковидної — посередньо. Досліджено, що в разі недотримання вимог обробки насіння зерно­вих пошкоджується на 20 - 39 %, кукурудзи — на 40 - 80 %. При утворенні дрібних тріщин на ендоспермі зерна схожість його знижу­ється на 6 - 8 %, а при утворенні їх біля зародка — на 50 %. При­близно половину травм зерну завдають транспортувальні та наван­тажувально-розвантажувальні машини.

У зерновій масі кукурудзи, що надійшла з поля у вигляді вороху, за нормальних умов обмолоту зерно основної культури має вологість 18 — 19 %. Зернову масу обробляють на ворохоочисниках та сепара­торах ЗСМ-50, ЗСМ-100 або ЗС-50. Одержану фракцію основного зерна сушать на сушарках шахтного типу, після чого виділяють зе­рнові домішки та биті зерна, подаючи в сепаратори великий потік повітря (12 — 15 тис. м3/год) із швидкістю 8 — 9 м/с. Для першого очищення на сепараторах встановлюють сортувальні решета — розміром отворів 12 — 14 мм, а для другого 10 — 12 мм (відповідно розмір отворів підсівних решіт 2 і 4,5 — 5 мм) з тим, щоб за другого пропуску відібрати крупніше насіння, видаляючи дрібне, тоді як під час першого очищення видаляються лише домішки.

Особливості очищення зернової маси рису та сорго полягають у тому, що після збирання їх внаслідок нерівномірного дозрівання зерна у волоті є велика кількість недозрілих зерен, які зовні не від­різняються від дозрілих, тому навіть після очищення потрапляють на зберігання. Збиральна вологість дозрілого зерна сорго становить не менш ніж 30 %, рису — 20 — 25 %. Зерно рису дуже травмується. Починається його травмування ще в полі при висиханні та збиранні внаслідок важкообмолочуваності, після чого на ньому утворюються тріщини. Тому для збирання рису використовують двобарабанні комбайни. Вологий ворох рису, що надходить від комбайнів, має ви­сокі вологість та інтенсивність дихання. Якщо зернову масу наси­пають товстим шаром, вона швидко зігрівається і вже на першій стадії самозігрівання відбувається реакція меланоїдиноутворення, яка призводить до появи пожовтілих зерен, внаслідок чого отримують крупу нижчого сорту. Тому післязбиральна обробка зерна рису полягає в негайному висушуванні до базисної вологості або постій­ному вентилюванні зернової маси для її охолодження чи відведення теплоти, яка перешкоджає самозігріванню.

Очищення насіння олійних та інших культур. Ворох соняш­нику починають очищати на машинах ВО-50. Він надходить на піс­лязбиральну обробку засміченим і вологим, тому кут природного схилу насіння становить понад 50°, що свідчить про погану сип­кість. Великий коефіцієнт тертя насінин потребує використання широких отворів і великого кута нахилу самотічних труб. Великий вміст олії в насінні соняшнику є причиною його низької швидкості падіння (4 — 8 м/с, тоді як у пшениці 9— 11,5 м/с). Тому швидкість струменя повітря як при очищенні, так і при сушінні насіння со­няшнику має бути меншою, ніж при сушінні зерна пшениці.

Насіння соняшнику сушать, зважують і відправляють на склад чи в надсепараторний бункер для зберігання до початку подальшо­го очищення. Після очищення вороху насіння соняшнику розділя­ють на чотири фракції. У першій крупній фракції насіння коротких домішок не міститься, тому в трієрах його не обробляють, а очища­ють від пошкоджених, зіпсованих насінин на сепараторах типу БАС. Другу, третю й четверту фракції обробляють паралельно в трьох трієрах з діаметром отворів у барабанах 8,7 — 9 мм. Вологість насіння соняшнику, за якої воно добре зберігається, становить 6 — 7 %. Особливістю післязбиральної обробки насіння соняшнику та інших олійних культур є те, що їх збирають або на початку осені, або наприкінці літа, коли значно збільшується кількість опадів. У вологому насінні олійних культур самозігрівання відбувається швид­ше, ніж у насінні зернових, оскільки при окисленні олії виділяється більше теплоти, ніж при окисленні крохмалю.

На збереженість насіння олійних культур впливає також вміст у воросі битого та облущеного насіння, яке швидко пліснявіє, в нього пошкоджується зародок, розкладається олія, і воно стає гірким. То­му при очищенні вороху олійних культур насамперед необхідно ви­далити недозріле й бите насіння.

Ворох багаторічних трав як об'єкт післязбиральної обробки харак­теризується такими особливостями: має велику вологість, містить значний процент домішок і невимолочені суцвіття. Тому ворох на­сіння конюшини і люцерни відразу після збирання підсушують. Для цього найдоцільніше використовувати конвеєрні та карусельні сушарки або установки для активного вентилювання. Після підсу­шування ворох (з великою кількістю невимолочених суцвіть) пода­ють на конюшинотерку або пропускають через комбайн, а ворох вів­сяниці польової та грястиці збірної після просушування пропускають через терку. Ворох келерії лучної має закручені волоски, насін­ня з пониженою сипкістю, тому насіння багаторічних трав обробля­ють на терках двічі. Після обробки його очищають на повітряно-решітних машинах або на машинах фірми «Петкус». Продуктивни­ми для попереднього очищення вороху багаторічних трав є машини К-522 і К-523 з великою шириною решіт та машина «Петкус-вібрант». На них повітряним струменем видаляють легкі домішки, щупле насіння основної культури та насіння ромашки і щавлю. Крім того, за допомогою решіт видаляють насіння пирію, смикавця (ситі бульбоносної), свиріпи, щавлю, ромашки.

Основне очищення вороху здійснюють на машинах «Петкус-селектра», які мають два аспіраційних канали: на першому вида­ляються легкі домішки, на другому — щупле насіння. При обробці насіння конюшини та люцерни трієри вимикають, а тимофіївку об­робляють на машинах з трієрами (діаметр отворів у барабанах 1,5 — 4,8 мм) для видалення насіння щавлю, свиріпи, зірочника, ромаш­ки, осоту, лободи та інших бур'янів.

Спеціальну обробку насіння проводять на електромагнітних ма­шинах (конюшини, люцерни) або на сортувальних гірках (тимофіїв­ки та ін.). На електромагнітних машинах з насіння, що має гладе­ньку поверхню, видаляють насіння з шорсткою поверхнею. Особли­во важко відділяти насіння повитиці, яке за масою і формою подібне до насіння конюшини, люцерни, але має шорстку поверхню. Тому його відділяють за допомогою залізних ошурок на електромагнітних машинах.

На сортувальних гірках з гумовою поверхнею з насіння тимофіїв­ки видаляють насіння ромашки непахучої, келерії польової, що має великий коефіцієнт тертя.

Післязбиральна обробка вороху льону-довгунця полягає у вису­шуванні його на карусельних чи конвеєрних сушарках, оскільки ворох має вологість до 60 % та містить невимолочене (в коробочках) насіння. Крім того, насіння льону завжди буває недозрілим і має вологість 30 - 45 %. Воно дуже крихке: сире розплющується під час післязбиральної обробки, а сухе розколюється або від нього відко­люються невеликі шматочки, що значно знижує його схожість. Во­рох льону висушують до вологості насіння 18 — 19 %, обмолочують на стаціонарних комбайнах чи льономолотарках. Обмолочене на­сіння очищають на сортувальних столах і гірках.

Насіння у насінниках цукрових буряків, які комбайнували після дефоліації, або з великою кількістю недозрілих плодів вологе. Якщо насіння дозріло в суху й жарку погоду, то у воросі міститься багато дефектних плодів.

У воросі цукрових буряків після збирання переважають однона­сінні коробочки, які складаються з трьох частин: оплодня, зародка й перисперму. В оплодні міститься насінина, яка прикрита кришеч­кою. В багатонасінних буряків насінини розділені прошарком зде­рев'янілої паренхіми, хоч бувають супліддя і без неї. Оплодень за­хищає насінину від травмування, маса його становить 65 — 70 % від маси насінини. На оплодні може бути багато збудників різних інфек­цій, він дуже гігроскопічний, тому шліфуванням поліпшують сані­тарний стан насіння, збільшують його сипкість.

Кожна насінина буряків має дві оболонки, одна з яких легко руй­нується. Насіння містить значну кількість крохмалю, білка й жиру, тому вологість його під час зберігання не вище 12 %. Через високі за­сміченість і вологість буряковий ворох (до 20 %), який надходить на обробку, потребує термінового сушіння, інакше він почне самозігріва-тися. Для цього краще використовувати установки активного венти­лювання з використанням тепловентиляційних агрегатів. Якщо во­логість вороху вища за 22 %, температура теплоносія має бути не ви­ще 38 — 40 °С, а за вологості менш як 22 % — не більше 42 °С.

Після підсушування (зменшення вологості на 3 — 5 %) ворох про­пускають через ворохоочисники ОВП-20А або ОВС-25. Якщо у воро­сі міститься менше 20 % смітних або зернових домішок, то після по­переднього просушування проводять первинне очищення на ЗАВ чи зерноочисних комплексах. Використовуючи різні парусність, розмірність, гігроскопічність та вологість компонентів насінного во­роху, проводять вторинне та спеціальне очищення.

Насіння цукрових буряків сушать до вологості 12 — 13 % на різ­них сушарках, у тому числі й на барабанних, дотримуючись режиму сушіння 42 - 43 °С.

Контроль за якістю післязбиральної обробки насіння про­водять постійно за такими показниками: температура, вологість, зараженість. Контроль за якістю зернової маси залежно від її цільо­вого призначення здійснює лабораторія, дотримуючись прийнятих методик та періодичності. Так, температуру, вологість і зараженість свіжозібраного зерна визначають щодня.

Для обробки насіння буряків після очищення його на ворохоочис-никах машини й комплекси певним чином переобладнують:

•  збільшують у КЗС і ЗАВ завальне вікно в бічній вертикальній
стінці бункера до 60 — 65°, а у завальній ямі ставлять вібраційну
решітку;

•  заміняють зернопроводи, які з'єднують завантажувальну норію
з машиною попереднього очищення, на зернопроводи діаметром
20 см, а з повітряними решітними машинами — на зернопроводи
діаметром 15 см;

•  встановлюють додатково трієрний блок (діаметр отворів у цилі­
ндрах 11,2 мм) або дві бурякові гірки ОСГ-0,5;

•  регулюють паливну апаратуру на м'який режим сушіння (за­
мість форсунки 0 2,2 мм ставлять форсунку 0 0,8 мм);

•  встановлюють в кінці лінії машини для затарювання (вагови-
бійний апарат та мішкозашивну машину з конвеєром);

•  встановлюють на повітрорешітних машинах решета Б1 і Б2 з
незаштампованими полями.

Вторинне очищення насіння буряків проводять на повітрорешіт­них машинах та гірках, регулюючи їх залежно від стану маси. Після цього його калібрують на фракції 4; 3,5 — 4,45; 4,5 — 5,5 мм. Великі фракції насіння шліфують, при цьому видаляється близько 10 % навколоплідника, повторно калібрують та обробляють захисно-сти­мулюючою речовиною чи дражують.

При вологості насіння буряків 12 % його можна зберігати наси­пом або в мішках, складених у 12 рядів, час від часу переміщуючи їх (верхні мішки вниз, і навпаки). Засіки для зберігання насіння бу­ряків насипом влаштовують на дерев'яній підлозі, а мішки склада­ють на дерев'яних настилах.