2.2. Основні ознаки акціонерного товариства, визначені в законах

2.2. Основні ознаки акціонерного товариства, визначені в законах

Відповідно до законів про акціонерні товариства як за англосаксонським правом, так і за континентальним, можна виділити такі основні ознаки організації і функціонування акціонерного товариства.

Акціонерне товариство як юридична особа

Акціонерне товариство (далі корпорація) є юридичною особою, під якою розуміють штучну конструкцію. Поява корпорації означає, що реєстраційний орган видав їй документ про інкорпорацію. Корпорація наділена правосуб’єктністю. Це означає, що вона:

може бути як позивачем, так і відповідачем у судах у процесі розгляду позовів;

відповідає за своїми зобов’язаннями перед кредиторами усім своїм майном;

наділена здатністю правонаступництва незалежно від змін, що відбуваються в складі її членів;

діє в усіх справах у межах повноважень, що визначені законами;

випускає акції для формування статутного фонду.

Обмежена відповідальність акціонерів
за зобов’язаннями корпорації

Згідно з чинним законодавством у країнах з розвиненою ринковою економікою обмежена відповідальність акціонерів за зобов’язаннями корпорації є головним принципом останньої і найпривабливішим з погляду акціонерів. Власність члена корпорації, тобто фізичної особи, відокремлена від власності корпорації, тобто юридичної особи. Акціонери відповідають за боргами юри­дичної особи тільки в межах суми оплачених ними акцій. Отже, ризик утрати капіталу обмежується певною сумою. В американському Модельному законі про підприємницькі корпорації зазначено, що «акціонери не відповідають за зобов’язаннями корпорації… за винятком тих випадків, коли їх відповідальність настає у зв’язку з їх власною поведінкою чи дією»[1].

Вільний обіг акцій корпорації

Акціонери корпорації мають право вільно розпоряджатися своїми акціями. Вони можуть їх продавати, дарувати, передавати в спадщину, віддавати як заставу в кредитні або інші інституції.

Цей принцип дав змогу створити вторинний ринок акцій, що має велике економічне значення. Перелив капіталу з однієї галузі господарства до іншої відбувається на вторинному ринку, його значення полягає в організації руху акціонерного капіталу в інноваційні галузі господарства, у нові країни і райони, що промислово розвиваються. Вторинний ринок стимулює глобалізацію економіки.

Принцип безстрокового існування

У США згідно з законодавством термін функціонування корпорації зазначається в статуті лише в тому випадку, коли вона створюється «не назавжди». Фактично корпорація наділена правовою безстроковістю. Вона переживає своїх засновників та акціонерів.

Захист прав акціонерів
і кредиторів корпорації

Закони про корпорації захищають права акціонерів і кредиторів. В англійському праві є так звані правило більшості і принцип захисту меншості. Акціонери, котрі володіють контрольним пакетом акцій, тобто контролюють прийняття рішень, не повинні зловживати своїми правами й обмежувати інтереси меншості акціонерів.

Акціонери мають бути захищені від зловживань з боку директорів корпорації. Так, у Законі Франції про торговельні товариства, прийнятому в 1966 р., з численними подальшими змінами, адміністратори, Рада директорів, члени Наглядової ради несуть громадську відповідальність (індивідуальну або солідарну) перед компанією за порушення законів і регламентів, застосовуваних до акціонерних товариств, за порушення статуту, а також за помилки в управлінні компанією. Кожний акціонер може подати в суд позов про відшкодування збитку, він може подати позов від імені акціонерного товариства про відповідальність менеджерів у повному обсязі заподіяного збитку. Закони захищають також права кредиторів (див. докладніше підрозд. 2.6).

Централізоване управління корпорацією

За англосаксонською системою права управління корпорацією покладається на:

загальні збори акціонерів, які приймають рішення про стратегічний розвиток;

Раду директорів, члени якої призначаються і звільняються загальними зборами.

Відповідно до американської правової доктрини управління корпорацією здійснює Рада директорів, якій повністю підпорядковуються виконавчі органи корпорації. Проте з погляду прав акціонерів — власників акцій їх участь в управлінні полягає в тому, що вони обирають і звільняють членів Ради директорів. Отже, корпорація як юридична особа управляється акціонерами, а корпорація як фірма — Радою директорів[2].

У літературі зазначається, що роль загальних зборів не можна переоцінювати[3]. Директори можуть бути акціонерами з великими пакетами акцій, вони можуть мати фактичний контроль над корпорацією. Крім того, загальні збори акціонерів не можуть оперативно втручатися в підготування рішень, які приймаються акціонерами.

Відповідно до континентального права управління компаніями покладається на Правління. Так, згідно з Акціонерним законом Німеччини «керівництво акціонерним товариством повинно здійснювати правління під свою відповідальність»[4]. У Франції відповідно до Закону про торговельні товариства «акціонерне товариство управляється Адміністративною радою», його члени призначаються установчими загальними зборами на обмежений термін. Їх вік також обмежений, кількість адміністраторів віком понад 70 ро­ків не може перевищувати третини їх загальної кількості[5]. Отже, у континентальному праві чіткіше визначено, що управління компанією покладається на Правління.

Порівняльна характеристика моделей акціонерних товариств і особливостей їх управління дана в дод. 2.2.