2.2.1. Типи установок для активного вентилювання зерна

Для активного вентилювання зерна використовують вентиля­ційне обладнання різних конструкцій. Кожна установка складаєть­ся з одного або кількох вентиляторів з електродвигунами, системи підвідних і розподільних повітропроводів та каналів. Використову­ють установки: стаціонарні із влаштуванням постійних каналів у підлозі складу або майданчика; підлогові переносні, що мають сис­тему переносних повітророзподільних решіток, які кладуть у певно­му місці на підлогу складу чи майданчика; бункери і силоси; трубні пересувні.

Найпоширенішими серед стаціонарних вентиляційних установок є СВУ-1 і СВУ-2. Установку СВУ-2, яка складається з магістральних каналів, накритих дерев'яними щитами, в типовому зерновому складі розмішують на його підлозі. Магістральні канали по всій довжині мають ширину 40 см, а глибина їх для забезпе­чення рівномірного розподілу повітряного потоку поступово змен­шується від 50 до 7 см. Відстань між осями сусідніх каналів 3,1 — 3,2 м. Кожні два канали з одного боку попарно поєднані та приєд­нані до вентиляторів. Кожна пара поєднаних каналів називається секцією.

Стінки каналів викладені цеглою або зроблені з бетону. У верх­ній частині каналів по боках влаштовано виступи, на які кладуть щити. Між боковими кінцями щитів і вертикальними стінами ка­налів утворюються щілини завширшки 4,5 см, крізь які повітря, що подається вентиляторами в магістральні канали, надходить у зер­нову масу, пронизує її і вентилює зерно.

Підлогові переносні установки використовують для активно­го вентилювання зерна на складах, під навісами або на відкритих токах. Установки можна швидко змонтувати в будь-якому місці, пристосувати для роботи у приміщеннях і на майданчиках будь-якої конфігурації та розмірів, з вентиляторами різної продуктивності. Основним конструкційним елементом установок є повітророзпо­дільна решітка.

Найпоширеніша установка цього типу — підлогова переносна «Промзернопроект» (рис. 6). Кожна її типова секція 1 складається з вентилятора 4, дифузора 3, семи щитів 2, що утворюють магістраль­ний повітропідвідний канал, і 24 повітророзподільних решіток, з яких викладають вісім повітророзподільних каналів по чотири з кожного боку від магістрального каналу. Магістральний канал, у свою чергу, складається з глухих і прохідних щитів, причому в про­хідних у бічних стінах є вирізи.

Рис. 6. Переносна установка та її складові

Бункерні установки. Бункер активного вентилювання БВ-25 призначений для активного вентилювання насіння зернових куль­тур і є стаціонарною установкою циліндричної форми (0 3080 мм) з конусоподібним дном (рис 7).

Стінки бункера виготовлено із штампованої перфорованої сталі. Всередині циліндра по центру вмонтовано циліндричний повітро­розподільник діаметром 750 мм, в якому є поршень, що переміщу­ється у вертикальному напрямку за допомогою лебідки, системи тросів і блоків у міру завантаження бункера. При повному заванта­женні бункера зерном поршень перебуває у верхньому положенні.

Рівень зерна в бункері фіксується важелем і прапорцем. При по­требі повітря підігрівається в електрокалорифері, який монтується біля отвору вентилятора, що подає повітря в бункер. Бункер облад­наний двома пробовідбірниками, перетворювачем для контролю рівня зерна в бункері і трьома регуляторами вологості ВЦК. Регу­лятор вологості, який вмонтований у нижню або середню частину зовнішньої стінки бункера, вимикає вентилятор при зниженні воло­гості зерна нижче заданої. Два інших регулятори вологості вмика­ють або вимикають електрокалорифер.

Рис. 7. Бункер активного вентилювання БВ-25:

1 — кільцева рама; 2 — корпус; 3 — регулятор вологості; 4 — вантажини; 5 — клапан; 6 — розподільник зерна; 7 — труба повітророзпо-ділювальна; 8 — вентилятор з електродвигу­ном; 9 — електрокалорифер; 10 — опори кор­пусу; 11 —регулювальне кільце

З чотирьох бункерів складається установка ОБВ-100. Групу бункерів для вентилювання комплектують двома норіями, зернопроводами і чотирма пультами керування. Є та­кож інші конструкції бункерів для активного вентилювання (табл. 9).

Бункери використовують для вен­тилювання насіння більшості зерно­вих культур. Процеси заван­тажування і розвантажування бун­керів повністю механізовані, процес вентилювання автоматизований. Техніко-економічні показники засто­сування бункерів досить високі.

Таблиця 9. Характеристика бункерів для активного вентилювання зерна

Пересувні однотрубні установки ПВУ-1 виготовляють ком­плектами, до складу яких входять 21 вентилятор, 21 збірна труба, 2 вібромолоти, 3 панелі керування, трансформатор, набори шланго­вих проводів, ключів і запасних частин.

У зернову масу залежно від її об'єму вставляють одну або кілька труб. Кожна труба складається з трьох частин: нижньої і верхньої частин та перехідної муфти, що їх з'єднує. Нижня частина труби завдовжки 2,15 м з одного кінця має конус, який полегшує заглиб­лення в насип зерна та виходу повітря при вентилюванні, другий її кінець закінчується муфтою для з'єднання з верхньою частиною не-перфорованої труби, яка має таку саму муфту. Довжина верхньої частини труби — 1,5 м. Труби тонкостінні завтовшки 11,5 — 20 мм, зовнішній діаметр їх 102 мм. Труби заглиблюють у насип зерна, а потім витягують з нього за допомогою вібромолота.

Установки ПВУ-1 використовують при висоті насипу зернової маси 3,5 — 4 м. При потребі їх застосовують для вентилювання на­сипу зерна заввишки до 5,5 м, попередньо надівши ще одну верхню трубу. Зміною положення вентилятора, тобто приєднанням його од­ним або двома патрубками до труби, можна вентилювати зернові маси як нагнітанням у них повітря, так і відсмоктуванням його з міжзернового простору. Установки ПВУ-1 дуже зручні в роботі з на­сінням на токах і у сховищах. На одну засіку місткістю 5 — 10 т по­трібна одна труба з вентилятором.

Телескопічні вентиляційні установки ТВУ-2 — п'ятилан-кові труби телескопічного типу, які серійно виготовляють для вен­тилювання зерна на майданчиках, під навісом і на токах і складах. Усі ланки труби — це сталеві циліндри із стінками завтовшки 2 мм. У першій ланці стінки суцільні, в інших — перфоровані з отворами З мм. Через усю телескопічну трубу проходить сталевий трос завдо­вжки 12 м діаметром 9,9 мм, один кінець якого закріплений у п'ятій ланці, а протилежний має петлю і виведений за краї першої ланки.

На розміщену на майданчику чи у сховищі трубу насипають зер­но шаром 2,5 — 3 м. До зовнішнього кінця її приєднують вентилятор, який подає до 12 тис. м3 повітря за годину. Для вентилювання на­сипу завдовжки 20 м, завширшки 12 і заввишки 1,8 м потрібно чо­тири труби. Відстань між осями паралельних труб 5 м, а між торця­ми протилежних ланок 1 м. Однак відстань між трубами залежить від вологості зерна та висоти насипу (табл. 10). Одна труба венти­лює 100 - 120 т зерна.

Таблиця 10. Відстань між трубами установки ТВУ-2 залежно від висоти насипу і вологості зерна

Після закінчення вентилювання установку витягують з насипу зерна тросом за допомогою автомашини або трактора.