2.3. Бюджетні обмеження
Як зазначалося, вибір споживача залежить не тільки від його уподобань і переваг, а й від бюджету. Бюджет — це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Доход споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.
Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача введемо деякі обмеження:
— весь доход споживач витрачає тільки на придбання товарів X та Y (у нашому випадку — це котлети та пиріжки);
— споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження;
— споживач не дає та не бере кредити. У цьому випадку доход споживача (/) дорівнюватиме всім його витратам:
(2.6)
де
— ціни відповідно котлет і пиріжків.
За рівнянням (2.6) можна визначити набори товарів X та Y, для придбання яких споживач витратить однакові кошти. За умови, що / = 10 грн.,
= 1 грн., a PY = 0,5 грн., варіанти можливих наборів наведено в табл. 2.2.
Цю залежність можна подати графічно (рис. 2.5). Лінія бюджетних обмежень, що міститься на цьому графіку, показує всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Якщо споживач захоче придбати набір, що відповідає координатам точки N7, то бюджет не дозволить йому цього зробити; якщо він зупиниться на наборі N8, то не витратить усі кошти, що у нього є.
Оскільки лінія бюджетних обмежень пряма, вона має постійний нахил, який можна виразити через граничну норму заміщення:
(2.7)
Чим крутіша лінія бюджетного обмеження, тим більшою кількістю товару Y треба пожертвувати для отримання додаткової одиниці товару X,
Зміна доходу та цін на товари змінює положення лінії бюджетного обмеження. Якщо змінюється доход, то крива пересувається вправо (збільшення доходу) чи вліво (зменшення доходу). При цьому кут нахилу лінії залишається незмінним. Навпаки, якщо змінюється ціна на продукт, то це призводить до зміни кута нахилу лінії: він збільшується при зростанні цін на товар X та зниженні цін на товар Y і зменшується, якщо на ринку складається протилежна ситуація (рис. 2.6).
Побудова кривої байдужості споживача та лінії його бюджетних обмежень дає змогу визначитися з положенням рівноваги споживача.