Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.4. Довідкові ціни

Дещо осторонь існують ціни, що використовуються в обліку і статистиці. Статистика цін застосовує методи статистич­ного спостереження, вивчення й аналізу всіх складних явищ
ціноутворення і функціонування цін. До основних конкретних завдань статистики цін належать спостереження за рівнем і динамікою цін шляхом систематизації та знаходження їхніх серед­ніх значень у динамічних рядах. Органи статистики здійснюють реєстрацію цін. Реєстровані ціни використовуються для роз-
рахунків індексів цін. Здійснюється також вивчення цін за
їхніми ціноутворюючими елементами, тобто методом розробки структури цін.

До цін, що використовуються в обліку і статистиці, належать: індекси цін, середні ціни, порівнянні і незмінні ціни. Ці види цін дають можливість виявляти й аналізувати тенденції в динаміці цін, вимірювати динаміку фізичних обсягів виробництва та реалізації товарів і послуг, здійснювати контроль та аналіз виконання вартісних показників. Ціни статистичного обліку є агрегованими, узагальненими.

Нині в умовах інфляційного зростання цін великого значення набувають розрахунки індексів цін і, зокрема, індексу споживчих цін, що характеризує вартість життя населення і має у зв’язку з цим соціальний характер.

Індекси цін виробників (індекси оптових цін підприємств, індекси цін капітальних вкладень, індекси цін на продукцію сіль-
ського господарства, індекси транспортних тарифів тощо), а також індекси споживчих цін використовуються для оцінки показників системи національних рахунків і, насамперед, валового внутрішнього продукту, що дуже важливо для аналізу розвитку економіки.

Існують також лімітні (гранично допустимі) ціни, що встановлюються на стадії проектування нових виробів. Вони є вихідними для визначення оптових цін на ці вироби. Існують також проектні й орієнтовані ціни, що використовуються в період розроблення виробів, коли ще немає затвердженої (погодженої) ціни.

Науково-дослідними організаціями, що розробляють прогнози розвитку окремих галузей і виробництв, визначаються прогнозні ціни.

Під час вибору чи постачання продукції на етапі поперед­нього визначення рівня контрактних цін орієнтуються на два види цін:

ті, що публікуються (published price);

розрахункові (settlement price).

Ціни, що публікуються, повідомляються в спеціальних та фірмових джерелах інформації. Вони, як правило, відбивають рівень світових цін (world market price) найбільших постачальників даної продукції. Наприклад, на пшеницю й алюміній світовими є експортні ціни Канади; на пиломатеріали — експортні ціни Швеції; на каучук — ціни Сінгапурської біржі; на хутро — ціни Санкт-Петербурзького та Лондонського аукціонів; на чай — ціни аукціонів у Калькутті, Коломбо та Лондоні. Якщо з сировинних товарів світову ціну визначають основні країни-постачальники, то щодо готових виробів та устаткування вирішальну роль відіграють провідні фірми, що випускають та експортують певні типи й види виробів.

До цін, що публікуються, належать: довідкові ціни (advertised price), біржові котирування (exchange quotation), ціни аукціонів (auction price), ціни фактичних угод (price of the actual quotation), ціни пропозицій (price of an offer) великих фірм.

Довідкові ціни являють собою ціни товарів у внутрішній оптовій чи зовнішній торгівлі, що публікуються в різних друкованих виданнях, економічних газетах і журналах, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах і прейскурантах. Довідкові ціни можуть бути або номінальними, тобто не пов’язаними з реальними комерційними операціями, або такими, що відображають минулі операції, зроблені за минулі тиждень, місяць. Довідкові ціни з низки товарів відіграють роль лише відправної точки, з якої починається узгодження цін під час укладання угоди. Іноді довідкові ціни використовуються для визначення рівня ціни з подальшою фіксацією рухливої чи змінної ціни. У більшості випадків ціни, що публікуються, являють собою базисні ціни, тобто ціни товару певної якості й кількості, специфікації, розмірів, хімічного складу тощо у тому чи іншому заздалегідь установленому географічному пункті — так званому базисному пункті, чи базисній точці.

Біржова ціна (exchange price, stock price), чи біржове котирування, — ціна товару, що є об’єктом біржової торгівлі. Такі ціни в основному відбивають фактичні угоди. Офіційне котирування (formal quotation) — єдина ціна, що встановлюється для кожної позиції (місяця постачання) і на день. Це котирування використовується для повідомлення ринкових цін поза біржею і для проведення розрахунків із розрахунковою палатою біржі. У тих випадках, коли біржові котирування не мають під собою конкретних угод, під час їх публікації перед ціною ставиться індекс «Н», що відзначає номінальність котирування.

Середні (average) експортні та імпортні ціни обчислюються на основі даних зовнішньоторговельної статистики шляхом розподілу вартості товарної маси на його фізичний обсяг і виявляються більш надійними індикаторами, ніж довідкові ціни. Ці середні показники відбивають не стільки ціни фактично зроблених у даний період експортно-імпортних угод, скільки експорт чи імпорт, зареєстрований за відповідний часовий інтервал. Такий зсув у часі має особливо велике значення в тих галузях, де спостерігається великий розрив між сезоном продажів і фактичним експортом, як, наприклад, у торгівлі пиломатеріалами.

Ціни фактичних угод (transaction) є найбільш докладним критерієм для визначення рівня ціни в контракті. Однак ці ціни, як правило, регулярно не публікуються, а з’являються в пресі епізодично лише для конкретних операцій. Проте зіставлення цін фактич­них угод з довідковими дає можливість більш правильно встановити рівень ціни в певному контракті.

Ціни пропозицій великих фірм менш представницькі, ніж ціни фактичних угод, оскільки відбивають монопольний характер постачання товару і, власне кажучи, мають характер довідкових цін, тому що первісні ціни (original price) у результаті узгодження під час укладання угод звичайно знижуються, що взагалі типово для договірних цін.