2.4. Подорожі в стародавньому Римі

На початку нашої ери римляни досягли значних успі­хів у суднобудуванні. В 64 р. н. е. іудейський історик Йосип Флавій відплив із Олександрії в Рим на кораблі, що вміщував 600 пасажирів. Римляни будували свої кораблі з сосни або ке­дра, а вітрила виготовляли з льону або шкіри. Але, як не див­но, незважаючи на те, що римляни стали господарями Серед­земного моря, у дослідженні океанських просторів настав застій. Відомий фахівець з історії географії Хенінг писав: «Ці­кавість римлян до географії, якщо її не можна було використа­ти в політичних цілях, була завжди помірною». Отже, римляни здійснювали свої морські подорожі, насамперед, з метою затвер­дження своєї політичної влади, і робили це, здебільшого, в ме­жах Середземного моря. Але вони все ж виходили за його межі, досягли північної частини Британії — знову ж таки, з метою встановлення свого панування.

Взагалі для жителів Римської імперії була характерною велика рухливість. Найчастіше багаті римляни відвідували Єгипет і Грецію, з метою доповнити свою освіту, ознайомити­ся з відомими пам'ят­ками мистецтва, з метою розваг та оздо­ровлення. Особливою популярністю кори­стувалися подорожі до місць з теплими міне­ральними джерелами на півночі Апеннінського півострова.