Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.4. Порядок розробки робочого плану рахунків

2.4. Порядок розробки робочого плану рахунків

 
Відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства України від 10.12.99 № 114 фінансово-госпо­дарська діяльність бюджетних установ у системі бухгалтерського обліку має висвітлюватись відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку зазначених установ (дод. 3). Цей план рахунків мають використовувати всі установи та організації, повністю або частково утримувані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, а отже, він визначає їхню методологію обліку незалежно від галузевої належності.

Структура Плану рахунків досить гнучка: кожний клас рахунків має адресний характер щодо балансу виконання кошторису доходів і видатків та інших форм звітності. План рахунків містить 8 класів (із додаванням позабалансових рахунків), які разом налічують 43 синтетичні рахунки за 154 субрахунками 1-го рівня.

Очевидно, що створити уніфікований план рахунків для різнопрофільних бюджетних установ можна, лише побудувавши
його за принципом сфери об’єднання, тобто включити до нього бухгалтерські рахунки, що їх використовують усі установи та організації, які визначаються як бюджетні. Проте використовувати такий план рахунків у повному його обсязі, безперечно, потреби немає, а тому кожна установа чи організація розробляє робочий план рахунків — добірку синтетичних і аналітичних рахунків, призначених для відбиття господарської діяльності конкретного суб’єкта господарювання.

Робочий план рахунків розробляється під керівництвом головного бухгалтера. Формуванню остаточного варіанта передує аналіз методики відбиття трансакцій, а також номенклатури об’єктів обліку за попередні роки (відповідно до діючої нормативної бази), який здійснюють керівники структурних підрозділів бухгалтерської служби. Проекти окремих класів робочого плану рахунків передаються головному бухгалтерові для вивчення, перевірки та узагальнення. Головний бухгалтер, у свою чергу, вивчає питання можливого розширення діючого робочого плану рахунків, беручи до уваги план фінансово-господарської діяльності установи чи організації на майбутній рік. Окрім того, головний бухгалтер як представник апарату керівництва та управління визначає загальний рівень аналітичності інформації, яку потрібно отримати в результаті обробки в системі бухгалтерського обліку.

Розробляючи робочий план рахунків, головний бухгалтер має керуватися такими принципами:

легітимності (відповідність нормативній базі бухгалтерського обліку бюджетних установ);

повноти охоплення (суцільне охоплення операцій фінансово-господарської діяльності у їх відбитті);

аналітичності (розкриття інформації у відповідних до потреб управління межах);

зручності (логічність побудови).

Кількість синтетичних і аналітичних рахунків має визначатися масштабами діяльності суб’єкта господарювання і може налічувати від кількох десятків до кількох сотень. Як правило, під час розробки робочого плану рахунків загальний План рахунків, з одного боку, скорочується, а з іншого — дещо розширюється.

Скорочення може зумовлюватися такими чинниками:

специфікою галузевої діяльності — під вплив цього чинника підпадають синтетичні рахунки 22 «Тварини на вирощуванні і відгодівлі», 24 «Готова продукція», 25 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 35 «Розрахунки із замовниками з авансів на науково-дослідні роботи», 63 «Розрахунки за виконані роботи», 72 «Доходи від реалізації продукції, виробів і виконаних робіт», 82 «Виробничі витрати», 42 «Результати виконання бюджетів», 69 «Кошти бюджетів» та деякі субрахунки;

рівнем розпорядника коштів і порядком обслуговування коштів загального та спеціального фондів бюджетної установи чи організації — до відповідної групи рахунків відносять 31 «Рахунки в банках», 32 «Рахунки в казначействі», 68 «Внутрішні розрахунки», 70 «Асигнування з державного бюджету», 71 «Асигнування з місцевого бюджету» цієї групи;

масштабами діяльності установи — до цієї групи відносять, як правило, рахунки 12 «Нематеріальні активи», 34 «Короткострокові векселі одержані», 50 «Довгострокові позики», 51 «Довгострокові векселі видані», 52 «Інші довгострокові зобов’язання», 60 «Короткострокові позики», 61 «Поточні зобов’язання за довгостроковими зобов’язаннями», 62 «Короткострокові векселі видані» та окремі субрахунки 1-го рівня.

Розширювати діючий План рахунків доводиться за відсутності рахунків, які необхідні для відбиття якогось специфічного виду діяльності. При цьому збільшення стандартної номенклатури рахунків може відбуватись як на рівні синтетичних рахунків, так і на рівні субрахунків 1-го та 2-го ступенів.

Зауважимо, що розробка доповнень до діючого Плану рахунків потребує правильної ідентифікації за економічним змістом та призначенням рахунків, що пропонуються до включення. Зазначена процедура, безумовно, є важливою, оскільки від її результату залежить якість формування робочої книги бухгалтерського обліку в цілому та довідкової інформації зокрема, коли йдеться про функціонування системи бухгалтерського обліку на базі комп’ютерної системи.

Наступним кроком у розробці робочого плану рахунків установи чи організації є обговорення відповідного проекту керівниками відділів бухгалтерської служби і його затвердження. Робочий план рахунків включається до наказу про облікову політику бюджетної установи чи організації і затверджується як його складова.

На підставі робочого плану рахунків відпрацьовуються шаблони бухгалтерських проведень типових господарських операцій.