Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.4. Сучасний стан міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля є взаємною економічною залежністю ви­робників товарів і послуг та споживачів з різних країн. Вона відоб­ражає міжнародний поділ праці.

Науково-технічна революція, спеціалізація і кооперація вироб­ництва та інші чинники посилюють взаємодію національних еконо­мік. Міжнародна торгівля активізується, темпи її зростання переви­щують темпи зростання виробництва товарів і послуг.

Аналіз зовнішньоторговельного обороту свідчить, що на кожні 10 % зростання світового виробництва припадає 16 % збільшення обсягу світової торгівлі. Виробництво і торгівлю слід розуміти як чинники, що взаємно стимулюють один одного. Виробництво ство­рює можливості для розширення торгівлі, а остання прискорює роз­виток виробництва товарів і послуг. Можна сказати ще й так: "Усе, що гарно для виробництва, гарно і для міжнародної торгівлі, і нав­паки".

Найосновнішими чинниками міжнародної торгівлі вважаються такі:

•  поглиблення міжнародного поділу праці та інтернаціоналізація
виробництва;

•  впровадження досягнень науково-технічної революції, що, зокре­
ма, виявляється в оновленні основного капіталу, створенні нових
видів продукції, виникненні нових галузей економіки та реконс­
трукції традиційних;

•  активізація діяльності транснаціональних корпорацій на світово­
му ринку;

•  лібералізація міжнародної торгівлі на дво- і багатосторонній ос­
нові, що виявляється у скасуванні або зниженні тарифних і нета-
рифних обмежень, утворенні вільних економічних зон, запровад­
женні спільного підприємництва;

•  розвиток торговельно-економічної інтеграції за допомогою ство­
рення зон вільної торгівлі, запровадження єдиного тарифу щодо
країн, які не беруть участі в економічних угрупованнях, форму­
вання спільних ринків і валютно-економічних союзів;

•  отримання політичної незалежності територіями, які раніше нале­
жали до колоніальних імперій, і поява "нових індустріальних дер­
жав".

Найдинамічнішим сектором світової торгівлі є торгівля продук­цією обробної промисловості, передусім наукомісткими товарами. На зламі тисячоліть світовий експорт наукомісткої продукції оціню­вався у понад 500 млн дол. Частка високотехнологічної продукції (high technology goods) в експорті промислової продукції економічно розвинених країн світу наближалася до 40 %.

Протягом 1980-2001 рр. експорт машин та обладнання з індустрі­ально розвинених країн зріс утричі.

Найвищими темпами збільшувався експорт продукції електро­технічної й електронної галузей промисловості, на частку яких при­падало понад чверть загального експорту машинотехнічних това­рів. Торгівля машинами й обладнанням належить до сфер міжна­родної торгівлі, що швидко розвиваються. Має місце тенденція до зростання споживання сировини та енергоресурсів, але темпи збіль­шення торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів зростання міжнародної торгівлі. Таке відставання пояснюють наяв­ністю замінників сировини, її економнішим використанням і по­глибленням переробки. У світовій торгівлі спостерігається відносне зменшення попиту на продовольство. Очевидно, це зумовлено роз­ширенням виробництва продовольчої продукції в індустріально розвинених країнах.

Протягом минулого століття у структурі світової торгівлі відбу­лися значні зміни. У першій половині ХХ ст. дві третини світового товарообороту припадало на продовольство, сировину та паливо. Частка зазначеної продукції наприкінці століття зменшилася приб­лизно до 25 % загального товарообороту. Частка продукції оброб­ної промисловості у міжнародній торгівлі протягом зазначеного періоду зросла з 1/3 до 3/4. За станом на середину 90-х років понад третина всієї світової торгівлі припадала на торгівлю машинами й обладнанням. Торгівля цією групою товарів відбувається переважно між промислово розвиненими країнами.

Зростання торгівлі машинотехнічною продукцією зумовило значне розширення міжнародної торгівлі послугами науково-технічного, ви­робничого, фінансово-кредитного та комерційного характеру. Активі­зація торгівлі машинами й обладнанням сприяла появі цілої низки но­вих послуг. Серед них, зокрема, слід зазначити інжиніринг, лізинг, фак­торинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальне обслуговування. З використанням інформаційних технологій і телекомунікацій багато видів послуг вийшли за межі національних кордонів і стали складовою загальносвітового ринку. Від середини 90-х років потужним чинником розширення світової торгівлі послугами став Інтернет. Існують й інші мережні системи передачі інформації. За станом на 1997 р. глобальний обсяг експорту послуг досягнув 410 млрд дол. і наблизився до чверті вартості світового товарного експорту. Лідером серед послуг є група бізнесових (ділових) послуг. Наприкінці ХХ ст. їх частка у послугах економічно розвинених країн перевищила 40 %. Зовнішньоторговель­ний оборот послугами переважно концентрується у групі промислово розвинених країн. Основними експортерами послуг є США, Франція, Нідерланди, Великобританія, Німеччина, Японія, Італія. Найшвидши­ми темпами зростають обсяги фінансових і комп'ютерних послуг. Ко­ристуються попитом також бухгалтерські, аудиторські, рекламні, правничі, консалтингові, управлінські та інші види послуг. У 1997 р. частка економічно розвинених країн у світовому експорті ділових пос­луг наближалася майже до 90 %. Нові інформаційні технології значно розширили можливості надання послуг у таких сферах, як освіта, охо­рона здоров'я, наука, культура, мистецтво. Детальніша інформація про міжнародну торгівлю послугами наведена у розд. 6.

Важливою статтею світової торгівлі є міжнародний туризм. Його частка у загальній вартості послуг перевищує 1/3. Міжнародному ту­ризму присвячено розд. 9.

Загальна картина сучасного стану міжнародної торгівлі була б неповною без згадки про іноземні інвестиції. Часто прямі зарубіжні інвестиції розглядають як альтернативну форму зовнішньоторго­вельних операцій. До прямого зарубіжного інвестування особливо часто вдаються транснаціональні корпорації низки галузей.

Частка промислово розвинених країн у вартості світового екс­порту протягом останніх десятиліть становить 70-75 %. Такого са­мого рівня досягає їх частка у вартості світового імпорту. Близько 1/5 світової торгівлі припадає на групу країн, що розвиваються. Найбільшими експортерами світу є Німеччина, Японія, США, Франція, Великобританія, Італія. Серед країн, що розвиваються, по­мітними у світі експортерами є Тайвань, Сінгапур, Південна Корея, Китай, Саудівська Аравія, Бразилія, Мексика.

Країни, що розвиваються, є переважно експортерами сировини та напівфабрикатів (raw andsemiprocessedprimary goods), до яких на­лежать сільськогосподарські товари — какао (cocoa), чай (tea), кава

(coffee), пальмова олія (palm oil), спеції (spices), банани (bananas), мо­репродукти (seafood), цукор (sugar), джут (jute), бавовник (cotton), а також мінеральна сировина — олово (tin), залізна руда (iron ore), боксити (bauxite), алюміній (aluminіum), фосфорити (phosphate), ал­мази (diamonds), нафта (oil), мідь (copper), уран (uranium). У групі сла-борозвинених країн світу загалом частка цих товарів досягає 70 %, для окремих країн вона ще вища.

Погіршення умов торгівлі характерне для країн, що розвиваються. Ціни на експортовані ними товари знижуються, а на імпортовані — зростають.

У господарствах країн, що розвиваються, відсутня структурна еластичність. Вони не здатні оперативно змінити склад свого екс­порту у відповідь на погіршення умов торгівлі. Такі країни прирече­ні експортувати свої традиційні товари, попри зниження цін на них.

Технічний прогрес у розвинених країнах світу дає змогу їм вико­ристовувати менше сировини для виробництва кінцевої продукції, виготовляти товари з менш цінної сировини та створювати вироби, які є замінниками продукції, виготовленої у країнах, що розвива­ються. Науково-технічна революція стала чинником погіршення умов торгівлі.