2.5. Форми та методи регулювання товарного ринку
2.5 Форми та методи регулювання товарного ринку
Створення соціально орієнтованого ринкового господарства можливе лише за умови гнучкого поєднання регулюючого впливу держави з дією механізму ринкового саморегулювання. Державне регулювання здійснюється з метою створення сприятливих умов для ефективного функціонування всіх суб`єктів ринкових відносин та реалізації державної економічної політики.
Конкретні умови соціально-економічного розвитку, стан кон`юнктури ринку та стратегічні орієнтири держави обумовлюють необхідність використання різноманітних методів регулювання (рис. 2.1). Теорія державного регулювання економіки класифікує їх за формами впливу та засобами впливу і поділяє за:
формами впливу – методи прямого та непрямого впливу;
засобами впливу – правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи.
Кожен з названих методів ґрунтується на використанні сукупності певних важелів (інструментів) регулювання.
Інструментом прямого економічного впливу на суб`єктів ринкових відносин є державне замовлення.
Державне замовлення визначає обсяг виробництва та закупок певних товарів за кошти державного бюджету, розміщується серед виконавців на конкурсній основі та оформлюється у вигляді державного контракту. Разом з тим, державне замовлення є інструментом адміністративного регулювання. Воно є обов`язковим для підприємств, які повністю або частково перебувають у державній власності, а також для підприємств-монополістів.
Важливими інструментами прямого впливу являється товарне квотування обсягів виробництва та продажу окремих видів товару та ліцензування певних видів діяльності.
Останні носять адміністративно-правовий характер. В Законодавстві України та відповідних нормативних актах визначені види діяльності, які підлягають ліцензуванню. Так у Законі України “Про підприємництво”, який був прийнятий в 1991 році, передбачено 11 видів діяльності, для здійснення яких необхідна ліцензія. Але протягом наступних років їх кількість зросла до 112, окрім того ліцензування поширилось майже на 1000 видів робіт. Це стало великою перешкодою на шляху розвитку малого та середнього бізнесу, гальмом ринкових перетворень. В зв`язку з цим в 1997 році був прийнятий закон України “Про внесення змін до Закону України “Про підприємництво”, згідно з яким число видів діяльності, які підлягають ліцензуванню, скоротилось до 42. Закон визначає, що ліцензуються тільки ті види діяльності, які являються потенційно небезпечними для здоров`я людини, навколишнього середовища та безпеки держави. Наприклад, “виробництво, ремонт та реалізація спортивної, мисливської, вогнепальної зброї та боєприпасів до неї”, “виробництво та реалізація лікарських засобів” і т.п.
Товарне квотування означає встановлення для суб`єктів ринку певної долі у виробництві та реалізації товару. Здійснюється з метою створення конкурентного середовища, запобігання монополізації ринку, стабілізації цін на внутрішньому ринку.
Суттєвим важелем економічного впливу являються норми та нормативи, які визначаються органами державного управління. Під нормою розуміють певну міру (взірець), наприклад, науково обґрунтовану міру суспільно-необхідних витрат ресурсів на виготовлення одиниці продукції заданої якості. Норматив – поелементна складова норми, яка характеризує відносну кількість використаних у виробництві (споживанні) товарів (ресурсів) на будь-яку одиницю виміру. Наприклад, на одну гривню виготовленої продукції, на душу населення і т.п. За допомогою норм і нормативів здійснюються планово-економічні розрахунки у сферах виробництва, товарного обігу, споживання.
Невиконання суб`єктами господарської діяльності встановлених норм та правил тягне за собою застосування до них штрафних санкцій у вигляді штрафів, пені, неустойки, тощо. Санкції – це передбачені нормативними актами заходи примусового впливу, спрямовані на покарання суб`єктів ринку, які не виконують встановлені правила діяльності.
Важлива роль в регулюванні товарного ринку належить стандартам та сертифікатам.
Стандарт – це нормативно-технічний документ, який встановлює єдині обов`язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості норм та інших основних властивостей товару. Сертифікат (від лат. certus – безсумнівний і facio – роблю) – документ, що посвідчує той або інший факт (наприклад, сертифікат якості). Дотримання державних стандартів є обов`язковим для всіх суб`єктів товарного ринку, а не сертифікований відповідно до встановлених правил товар вилучається з обігу.
Інструментом прямого адміністративного регулювання являються також ціни. Метою такого регулювання є запобігання руйнівному впливу вільного ціноутворення на економіку, соціальний захист людини. Державне регулювання здійснюється через встановлення фіксованих цін на найважливіші товари та послуги, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, запровадження механізму декларування зміни цін і т.п.
Для розвинутої ринкової економіки характерним є використання економічних інструментів регулювання ринку. Даючи суб`єктам ринку право самостійного і вільного господарювання, держава створює такі економічні умови, які спонукають їх діяти в руслі загальнодержавних інтересів.
Економічне регулювання здійснюється через відповідну фіскальну, бюджетну, податкову, грошово-кредитну, амортизаційну на інші напрямки державної економічної політики.
Суттєвим важелем фіскальної політики є державні закупівлі товарів та послуг і податки.
Державні закупівлі здійснюються з метою забезпечення державних потреб в продукції (роботах, послугах) за рахунок бюджетних коштів. Бюджетні видатки також йдуть на фінансування охорони здоров`я, потреб науки та освіти, оборони, соціальних та інвестиційних програм.
Податкова політика призначена для наповнення державного бюджету та стимулювання науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, реалізації інноваційних стратегій. Вона проводиться за двома напрямками:
визначення видів податків і встановлення ставок оподаткування;
надання податкових пільг окремим суб`єктам господарювання.
Види податків, порядок їх обчислення та сплати регулюється Податковим Кодексом України, відповідними нормативними актами.
В регулюванні товарного ринку особливу роль відіграє грошово-кредитна політика, яка включає грошову емісію, операції з державними цінними паперами, зміни норми обов`язкових резервів та облікової ставки.
Завдяки цим інструментам держава збільшує або зменшує грошову масу, яка знаходиться в обігу, що безпосередньо впливає на ділову активність суб`єктів ринку.
Дуже важливим для розвитку товарного ринку є здійснення ефективної амортизаційної політики. Запровадження механізму прискореної амортизації сприяє розвитку нових видів ринкових процесів, швидшому оновленню виробничого обладнання та устаткування.
Досвід ринкових перетворень в Україні свідчить, що державне регулювання товарного ринку має чітку межу і при певних обставинах може стати суттєвою перешкодою на шляху його розвитку. Це обумовлює необхідність оптимального поєднання регулюючого впливу держави з дією механізму ринкового саморегулювання. Серцевиною цього механізму є ринкове ціноутворення в умовах конкуренції.
Економічна теорія та практика ринкового господарювання знають багато моделей та методів ціноутворення. Так, проф. Кардаш В.Я. аналізує чотири моделі ціноутворення “середні витрати плюс прибуток”, “забезпечення цільового прибутку”, “ціна відчуття цінності товару”, “ціна за аналогією”.
При всій різноманітності методів ціноутворення вони мають спільну рису – ціна повинна відшкодувати витрати виробництва та обігу та забезпечити створення прибутку власнику товару. Важливою характеристикою ринку є те, що ринкова ціна формується під впливом співвідношення попиту і пропозиції в умовах конкуренції. При наявності великої кількості покупців і продавців кожен з них неспроможний помітно вплинути як на загальний обсяг пропозиції так і на ринкову ціну. Тому, щоб отримати прибуток, товаровиробник змушений шукати шляхи підвищення конкурентоспроможності власної продукції, скорочення витрат на її виготовлення. Внаслідок цього конкуренція стає могутнім стимулом технічного прогресу, впровадження на ринок нових видів товарів, зниження витрат виробництва.
Щоб вистояти в конкурентній боротьбі, товаровиробник повинен пропонувати продукцію, якій віддають перевагу покупці та яка забезпечує йому більш високий і стабільний прибуток. Саме останній спонукає підприємця розширювати виробництво одних товарів та скорочувати пропозицію інших. З метою отримання більшого прибутку виробники впроваджують ресурсозберігаючі технології. Завдяки коригуванню за допомогою цінового механізму обсягу пропозиції різних товарів на ринку встановлюється на деякий час баланс виробництва та споживання, певний оптимум у розподілі ресурсів між сферами та видами виробництва.
За цих умов забезпечується задоволення суспільних потреб при ефективному використанні обмежених ресурсів, тобто досягається мета взаємодії регулюючого впливу держави та ринкового механізму саморегулювання.