2.6. Загальні риси подорожей в античному світі. Значення мандрівництва у формуванні тогочасного світогляду

одорожі в античні часи здійснювались завдяки тому, що люди навчились складати карти, вимірювати морські гли­бини, визначати координати міст, островів, чітко визначати по зорям пройдену відстань, використовувати силу вітру, мор­ських течій, будувати та вдосконалювати транспортні засоби (особливо кораблі), будувати дороги, створювати та залиша­ти нащадкам наукові праці про оточуючий світ.

За своїм характером подорожі стародавніх фінікійців бу­ли дослідницькі та торгівельні. Подорожі стародавніх греків були дослідницькими, торгівельними і з метою закріплення свого політичного панування. Подорожі римлян були загарб­ницькими, рекреаційними і, в останню чергу, пізнавальними.

Історичне значення подорожей в античні часи полягає у тому, що:

-       розвивались науки про оточуючий світ, культура та мистецтво;

-       здійснювались географічні відкриття та освоюва­лись нові землі;

-       встановлювались економічні та культурні відносини між народами.

Однією зі складових історії культури, які надають інформа­цію про подорожі та пов'язані з ними традиції, є міфологія. У міфах і легендах різних народів діє чимало богів, які допома­гають мандрівникам, охороняють шляхи-дороги та героїв, що здійснюють подорожі. В античній міфології найпопулярнішим героєм-мандрівником вважається Одіссей, а одним з найбільш активних та впливових божественних покровителів подоро­жуючих — Гермес (син верховного бога Зевса, у римській мі­фології Гермеса називали Меркурієм). У християнстві місце Гермеса заступив святий Миколай Чудотворець, який вважа­ється покровителем мандрівників, мореплавців, школярів, а в наш час, відповідно, студентів і туристів. Святий Миколай — це реальна особа, він жив у IV ст. н. е. і здійснив декілька по­дорожей, в яких ним було здійснено багато чудес по спасінню кораблів і мандрівників. Мощі святого Миколая зараз знахо­дяться в італійському місті Барі, яке стало одним з важливих центрів прочанства.

В давнину вважалось, що людина, яка подорожує, знахо­диться під особливим заступництвом богів. Людина, як вірили багато віків тому, звільнюється від багатьох гріхів, завдяки труднощам подорожі, тобто ці труднощі розглядалися як такі, що мають «очищаючий» ефект.

Якщо проаналізувати життя більшості засновників релігій (Лао-цзи, Конфуція, Будду, Ісуса Христа і т.д.), а також відо­мих філософів і вчених, то ми побачимо, що вони багато подо­рожували, і це не тільки загартовувало їх тіло і волю, але да­вало їм знання про оточуючий світ, знання мов, людей, допомагало набувати мудрості.