2.6. Оцінка та управління якістю планів

2.6. Оцінка та управління якістю планів

Вирішення головних стратегічних і поточних завдань, що стоять як перед суспільством, так і перед підприємством, значною мірою залежить від якості планів, перш за все стратегічних,
в яких закладаються основи майбутнього. На сьогодні досить глибоко розроблені питання оцінки й управління якістю праці й продукції. На план, який є продуктом праці, логічно поширити визначення, що характеризують якість праці й продукції (якість, її показники, оцінка й управління якістю та ін.). Під якістю розуміють сукупність властивостей, що характеризують ступінь задоволення суспільних потреб у фіксованих умовах споживання протягом певного періоду часу. Ці властивості відбиваються в певних характеристиках (показниках), яким належить мати кількісний вимір — абсолютний чи відносний. Разом з тим, визначаючи поняття «якість плану», враховують, що план як управлінське рішення має специфічні якості продукту праці.

Сьогодні ще немає загальноприйнятої системи і єдиної термінології для характеристик якості плану. Одні автори відносять до них точність, гнучкість, стабільність, обґрунтованість і напруженість, інші — стабільність, ефективність, маневреність, еластичність, надійність, напруженість, ентропію плану, ступінь оборотності й необоротності планових рішень, їхню актуальність.

Звичайно, сконструювати універсальний показник, який дозволяв би однозначно оцінювати якість плану, неможливо. Так, реалізація плану з високими економічними характеристиками, але з низькими показниками надійності може принести підприємству не прибуток, а збиток. Тому для оцінки якості плану потрібно застосовувати систему показників (характеристик).

Питання вибору параметрів якості планів є багатоаспектним. Основними характеристиками плану, що дозволяють досить повно оцінити його якість, є: ефективність, надійність і напруженість. Ефективність характеризує заплановані ступінь окупності вкладених коштів, рівень використання ресурсів виробництва, раціональність його організації на основі інтенсифікації, впровадження досягнень науки і техніки. Напруженість плану характеризує перш за все передбачений у ньому ступінь використання виробничих ресурсів підприємства. Надійність плану визначається ймовірністю виконання наявних у ньому рішень за обсягами і строками виробництва продукції, її якістю, економічними та іншими важливими показниками.

Рівень надійності виконання плану (Hk) за яким-небудь (k-м) вихідним показником Pk можна визначити через математичне очікування недовиконання плану за цим показником:

,

де  — планове завдання за k-м показником;

М — математичне очікування його недовиконання.

Надійність плану у свою чергу залежить від його еластичності, під якою розуміють ступінь досягнення кінцевих цілей плану при деформаціях умов його реалізації в якомусь очікуваному діапазоні цих деформацій. Коефіцієнт еластичності (Ekj) визначають за формулою:

,

де  — обсяг поставок ресурсів j-го виду за планом;

 — можлива недопоставка j-го виду ресурсу.

Відношення  характеризує очікувані збурення щодо
j-го виду ресурсу. Коефіцієнт еластичності показує, наскільки відносно (наприклад, у відсотках) знизиться виробництво продук­ції k-го виду або відповідний показник ефективності в разі недопоставки одиниці j-го ресурсу. Чим вищі коефіцієнти еластичності в різних зв’язках у плані, тим надійніші вихідні показники плану при різних збуреннях. Величиною, оберненою коефіцієнтові еластичності, є коефіцієнт жорсткості плану (qkj):

.

Звідси надійність виконання плану за k-м показником можна визначити:

.

Таким чином, якісним уважається план, який, по-перше, узго­джується з цілями і завданнями розвитку суспільства і того народногосподарського підрозділу, що його склав, і, по-друге, відповідає вимогам ефективності, оптимальної збалансованості та надійності, а також напруженості при використанні ресурсів. Щодо узагальнюючої характеристики якості плану, то слід зазначити, що головною його характеристикою є ефективність, а напруженість і надійність її доповнюють. При цьому дві останні мають органічно входити в першу, бо план не може бути ефективним, якщо він не напружений і, тим більше, не надійний.

Серед способів оцінки якості плану найвірогіднішим є нормативний, згідно з яким оцінку плану за наведеними вище характеристиками здійснюють, зіставляючи їхні величини з науково обґрунтованими нормативами. Наприклад, розраховані у проекті плану підприємства показники ефективності (рентабельність, прибуток з розрахунку на 1 га угідь та ін.) зіставляють з нормативними їх рівнями, що забезпечують розширене відтворення. Рівень напруженості плану, що проектується, зіставляють з його нормативним рівнем. На жаль, нормативна база оцінки якості планів недосконала. Причому найбільше відставання допущено в розробці нормативного рівня надійності планів. Якщо в техніці жодна машина, жодна її деталь не можуть бути випущені без попереднього розрахунку відповідності надійності їхньої роботи нормативному рівню, то для оцінки надійності планових заходів таких нормативів немає.

Останнім часом дедалі частіше на етапі складання плану рівень його якості оцінюють, порівнюючи розроблені традиційними методами варіанти плану з оптимальними варіантами, одержаними на основі застосування математичних методів і ПК. При цьому оптимальні варіанти планів підприємств, розроблені з урахуванням головних умов, ресурсів і критеріїв їхньої діяльності, виконують роль нормативів.

Ефективним способом контролю за якістю розроблених у проекті плану підприємства показників є порівняння їх з досягнутим рівнем у попередньому періоді, а також з даними передових підприємств, які можуть бути для нього взірцем. Неодмінною умовою такого порівняння є приблизно однакові природні та економічні умови. Причому орієнтиром є ті господарства, де показ­ники перевищують середній рівень.

Результативним є і такий спосіб оцінки якості планових показ­ників та одночасно виявлення помилкових і невідповідних рішень, коли контроль у процесі планування здійснюється іншим методом, іноді прямо протилежним тому, за допомогою якого складався план. Такий підхід дозволяє уникнути під час контролю тих самих помилок і недоліків, які, можливо, вже є в плані. Наприклад, якщо планову потребу в кормах визначали на основі встановлених річних норм кормів на голову за видами худоби і птиці, то перевірку результатів планування здійснюють за нормативами витрат кормів у кормових одиницях на виробництво тваринницької продукції.

Особливо важливим є визначення оптимальних рівнів основних характеристик якості плану. Оптимізувати рівень якості дозволяє зіставлення ефектів і витрат на підвищення якості. Так, завдання управління надійністю найчастіше зводиться до оптимі­зації завдання управління резервами, коли оптимальний рівень резервів визначають, зіставляючи витрати на їх створення і зберігання з можливими економічними вигодами, які забезпечує використання резервів в умовах виразного ймовірнісного характеру сільськогосподарського виробництва (див. підрозд. 6.5).

Другою складовою цієї проблеми є способи управління основними якісними характеристиками плану. Під управлінням якістю мається на увазі встановлення, забезпечення і підтримання необхідного його рівня відповідно до прийнятих критеріїв. Система управління якістю планів, що є однією з підсистем загальної системи управління суспільства, являє собою комплекс заходів науково-технічного, організаційного, економічного і соці-
ального характеру, спрямованих як на підвищення якості, так і на забезпечення заданого її рівня на всіх стадіях формування плану.

За ступенем охоплення характеристик якості плану можна виділити дві групи способів управління нею (рис. 2.3). Перша включає так звані загальні способи, які впливають на всі якісні характеристики плану — підвищення кваліфікації працівників, зайнятих плануванням; якості вхідної інформації; удосконалення методології і методів планування, а також удосконалення способів оцінки якості плану; друга — специфічні способи, що діють лише на певні характеристики якості плану. Так, основними способами управління надійністю плану є створення резервів (див. підрозд. 6.5) й економічне маневрування. Напруженість планів можна підвищити, удосконалюючи способи оцінки діяльності виробничих колективів, а також способи економічного, матері-
ального і морального стимулювання. Останні, поряд з уведенням нормативного планування рівня ефективності та застосуванням математичних методів і ПК, є основними для підвищення ефективності плану. Детальніше зупинимось на загальних способах управління якістю планів.

Планування, тобто процес розробки і контролю виконання плану, значною мірою є процес творчий. Тому якість планових рішень у першу чергу залежить від досвіду, рівня кваліфікації та ерудиції, енергії спеціаліста, який приймає рішення. Сучасні методи планування, що ґрунтуються на застосуванні математичних методів і ПК, суттєво зменшують суб’єктивізм, але аж ніяк не значення суб’єктивного фактора. Від планових працівників вимагається високий рівень теоретичної підготовки, конкретне знання економіки, техніки, технології і політики, виробничих можливо-
стей і потреб, а також методів планування. Важливо, щоб ці знання правильно використовувались. Особливо велике значення суб’єктивний фактор має при перспективному плануванні, де важ­ливим джерелом ретроспективної, поточної і перспективної інформації (як кількісної, так і якісної) у прогностичних дослідженнях є індивідуальні й колективні експертні оцінки.

Рис. 2.3. Основні способи
управління якістю планів

Якість планів, особливо перспективних, великою мірою залежить також від якості вхідної інформації, перш за все її об’єктивності, терміновості й номенклатури. У свою чергу, якість вхідних даних для підготовки планового рішення залежить від вибору способу обробки інформації: систематизація (вибірка, групування та ін.), прямі й оптимізаційні розрахунки. У разі неможливості застосування зазначених способів використовують експертну оцінку, в основі якої лежать особистий досвід та інтуїція плановика.

Проблема оцінки якості плану має і часовий аспект. Поперед­ню оцінку роблять під час складання плану, і тоді вона має прогнозний характер, остаточну ж оцінку якості плану можна дати тільки в період його виконання.