Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

2.6.3. Види, випуск і обіг цінних паперів

2.6.3. Види, випуск і обіг цінних паперів

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» цінні папери -це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником. Вони можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

В Україні можуть випускатися такі види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємства, казначейські зобовязання республіки, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Цінні папери можуть бути двох типів - іменні та на предявника, що визначає особливості їх обігу та переходу прав власності на них. Іменні цінні папери, як правило, передаються шляхом повного індосаменту (передавального запису, , який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), цінні папери на предявника обертаються на фондовому ринку вільно. Документарною формою цінного паперу є сертифікат цінних паперів, який містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії.

Акція - цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Перший випуск акцій акціонерним товариством здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна державного підприємства у разі перетворення його в акціонерне товариство. В процесі приватизації можуть випускатися тільки прості іменні акції. Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попередні випуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Причому забороняється організація випуску акцій для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю акціонерного товариства.

Привілейовані акції можуть бути випущені лише на суму, що не перевищує 10 відсотків статутного фонду акціонерного товариства. Вони дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства при його ліквідації. Власники привілейованих акцій, як правило, не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством.

Рішення про випуск акцій приймається засновниками акціонерного товариства або загальними зборами акціонерів товариства. Незалежно від того, в якій формі випускаються акції, обов'язковою є реєстрація їх випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Випуск акцій підприємств здійснюється на основі тимчасового положення про порядок реєстрації випуску, затвердженого наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку він 20 вересня І996 р №210 та відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Підприємство - емітент одержує право на випуск цінних паперів з моменту реєстрації випуску цінних паперів і присвоєння номера реєстрації у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. В інформацію про випуск цінних паперів повинні бути включені такі відомості: характеристика емітента, а саме: фірмове найменування, місцезнаходження, дата заснування, предмет діяльності, баланс, звіт про фінансові результати та їх використання, довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою) за останній завершений фінансовий рік, баланс станом за останній квартал перед поданням інформації, звіт про статутний фонд (загальний обсяг, обсяг сплаченої частки), чисельність службовців, а також основні професійні дані про керівних працівників, перш за все — освіта, кваліфікація, виробничий стаж;

Для випуску цінних паперів у Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку емітент подає такі документи: заяву про реєстрацію випуску цінних паперів; засвідчену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів; нотаріально засвідчену копію статуту емітента або змін до нього, пов'язаних із збільшенням (зменшенням) статутного фонду; зразок бланку цінного паперу, сертифіката акції, якщо випуск здійснювався в паперовій формі; баланс; звіт про фінансові результати та їх використання та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за останній завершений фінансовий рік; копію свідоцтва про державну реєстрацію товариства.

Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніше як за З0 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів. При реєстрації цінним паперам присвоюється реєстраційний номер. Після реєстрації випуску цінних паперів емітенту видається свідоцтво (додаток), яке є підставою для придбання бланків цінних паперів або їх друкування.

Акції допускаються: для розміщення серед працівників підприємства на пільгових умовах з моменту реєстрації випуску акцій; для відкритого (вільного) продажу не раніш як через З0 календарних днів після опублікування інформації про їх випуск.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента або виконати інші умови згідно проголошених при їх випуску.

Облігації підприємств можуть випускатися підприємствами усіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Тому вони можуть застосовуватись значно ширшим колом підприємств різних галузей для залучення коштів на фінансування розвитку виробництва, особливо перспективних технологічних ліній, освоєння новітніх технологій і т. ін., що дають відчутний економічний ефект від впровадження.

Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), такими, що вільно обертаються, або з обмеженим колом обігу. Рішення про випуск облігацій підприємств приймається емітентом і оформляється протоколом, реєстрація випуску облігацій проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на протязі 30 днів після подачі відповідного пакету документів.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму не більше чверті розміру статутного фонду, причому лише після повної оплати усіх випущених акцій. Випуск облігацій підприємств для формування і поповнення статутного фонду товариств, а також для покриття збитків, пов'язаних з їх господарською діяльністю, не дозволяється.

Облігації зовнішніх державних позик України - це цінні папери, які розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій. Вони випускаються процентними, дисконтними та можуть бути іменними або на пред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу. Емітентом таких облігацій може бути лише держава в особі Міністерства фінансів України, залучені грошові кошти спрямовуються виключно до Державного бюджету України.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються лише на пред'явника. Рішення про випуск облігацій внутрішніх позик приймається Кабінетом Міністрів України, облігацій місцевих позик - місцевими радами. Відповідно і кошти, що надходять від розміщення емісії таких облігацій, направляються до республіканського і місцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад.

Казначейські зобов'язання України — це вид цінних паперів на пред'явника, що розмішуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов'язань (до одного року) приймається Міністерством фінансів України, середньо- (від 1 до 5 років) і довгострокових (від 5 до 10 років) - Кабінетом Міністрів України. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на потреби бюджету країни.

Ощадний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів; воно засвідчує право вкладника на одержання депозиту і процентів по ньому після закінчення встановленого строку. Розрізняють строкові або до запитання, іменні та на пред'явника ощадні сертифікати; строкові передбачають визначення певного строку та договірного відсотка. Іменні ощадні сертифікати не підлягають обігу, тому їх продаж іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат - це цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.

Серед усіх цінних паперів, що є в обігу на сучасному внутрішньому та міжнародних ринках, важливу роль та значення має вексель. На його долю припадає більше ніж 70% безготівкових розрахунків на внутрішніх ринках економічно розвинених країн.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексель - це форма кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання короткострокових займів, гарантія міжбанківських кредитів, а головне - основна форма сучасних розрахунків.

З метою запровадження комерційного кредиту, поліпшення розрахункових відносин між суб'єктами господарської дільності Верховною Радою України 17 червня 1992 р. прийнято Постанову "Про застосування векселів в господарському обороті України", яким введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930 р. Однією з особливостей вексельного обігу є те, що віносини при застосуванні векселів регулюються вексельним, а не громадянським правом.

В світі розрізняють три системи вексельного права:

Женевську конвенцію, яка застосовується в країнах Европи. Латинської Америки та Японії;

Англо-американську систему, яка застосовується в США, Великобританії та її колишніх колоніях;

Вексельну систему країн, що не приєдналися до двох перших систем вексельного права.

Закон України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" прийнятий 6 липня 1999 р. № 826-ХГУ. Цим Україна засвідчила, що вона відноситься до Женевської системи вексельного права.

Основними нормативними документами, що регулюють вексельний обіг в Україні є:

Уніфікований закон про переказні та прості векселі, встановлений Міжнародною
Женевською конвенцією 07.06.30;

Правила виготовлення і використання вексельних оланків. затвердив постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 №528;

Положення про операції банків з векселями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.05.99 № 258;

Порядок  застосування  векселів  Державного  казначейства,  затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.96 № 689;

Лист Міністерства фінансів України "Про бухгалтерський облік вексельного обігу" від 12.08.92 № 18-4116;

Положення про операції банка з векселями, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 травня 1999 р. № 258.

Постановою Верховної Ради України від 17.06.92 № 2470-ХП "Про застосування векселів в господарському обороті України" на території України впроваджено в обіг простий та переказний вексель. У простому векселі фіксується безумовне зобов'язання векселедавця сплатити зазначену суму пред'явникові векселя або особі, зазначеній у векселі. Переказний вексель виписує кредитор, тобто постачальник. Він містить наказ векселедавця платникові сплатити певну суму пред'явникові векселя або особі, зазначеній у векселі, або тій, яку він зазначить після закінчення терміну векселя. Переказний вексель має бути акцептований платником і тільки в цьому випадку він набуває юридичної сили.

Переказний вексель відрізняється від простого наступним:

Переказний вексель об'єднує хоча б трьох осіб: векселедавця (трассанта) - особу, що видала вексель: векселедержателя (ремитента) -особу, якій вексель виданий, та платника (трассата) - особу, якій векселедавець пропонує сплатити по векселю. В зв'язку з цим, переказний вексель можна визначити, як нічим не обумовлену
пропозицію векселедавця сплатити у визначений строк векселедержателю або його наказу (тобто особі, вказаній векселедержателем) встановлену у векселі суму.

Оскільки платник зразу не бере участі у складанні векселя, то виникає необхідність в одержанні його згоди на платіж (акцепт). Вона оформлюється відповідним написом на векселі. У разі відмови від акцепту взагалі або частково векселедержатель має право вимагати від векселедателя та індоссатів негайної оплати векселя.

Якщо векселедавець та платник співпадають в одній особі, то ми маємо справу зі спрощеною формою переказного векселя - простим векселем, що представляє собою нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця сплатити у певний строк векселетримачу або по його наказу встановлену у векселі суму.

Приватизаційні папери, згідно визначення Закону України «Про приватизаційні папери», - це особливий вид державних цінних паперів, яі.і засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду та земельного фонду.

Сільськогосподарські підприємства мають змогу використовувати і специфічні інструменти галузі - такі як пайові та земельні сертифікати, випуск яких поки що не регламентовано чинним законодавством і може розглядатись як внутрішньогосподарська діяльність.

Пайовий сертифікат сільськогосподарського кооперативу є внутрішньогосподарським цінним папером, що видається на руки учаснику і засвідчує дольову участь (внесений пай) останнього у статутному - пайовому фонді підприємства, підтверджує членство в кооперативі та право участі в управлінні ним, дає право на одержання частини доходу (дивідендів), на вилучення внесеного паю в грошовій чи натуральній формі, а також на участь у розподілі майна при ліквідації підприємства.

Не вважається цінним папером також сертифікат про право на земельну частку (пай). Разом з тим такий сертифікат за своїм специфічним змістом може розглядатися як цінний папір внутрішньогосподарського призначення в сільськогосподарських формуваннях з колективною формою власності (господарські товариства, кооперативи). Обіг сертифікатів на право на земельну частку (пай) регулюється внутрішнім положенням до Статуту, яке затверджується зборами сільськогосподарського формування.