3. 2. Падіння Західної Римської імперії

Головну небезпеку для Західної імперії становили вестготи, яких очо­лював король Аларіх. Спочатку він нападав на балканські області, а потім рушив на Італію. Італія уклала з ним мир, причому Аларіх зобов'язався допомагати Риму в боротьбі з Константинополем. 406 р. варварські пле­мена перейшли Рейн і спустошили Галлію. 408 р. Аларіх зайняв Панно-нію і Норік, потім рушив до Італії і зажадав грошей для свого війська. Його вимогу задовольнили.

Але згодом Аларіх рушив на Італію. Йому допомагали раби, серед яких було чимало його одноплемінників. Двічи готи нападали на Рим. Першого разу Аларіх підійшов до Рима 408 р., але повернувся назад, одер­жавши величезний викуп і звільнивши 40 тис. рабів. Вдруге 410р. Рим було здобуто і розграбовано військами Аларіха. За даними пізніших ав­торів, ворота міста відкрили готам раби. Три дні завойовники спустошува­ли місто, жителі могли знайти прихисток лише в церквах, які Аларіх не руйнував.

По смерті свого короля вестготи відійшли в Галлію. Проте знесилена імперія не могла вже стримувати натиск варварів.

Ще 409 р. вандали, свеви та алани вдерлися в Іспанію й оселилися в окремих її областях, потім вандали й алани утвердилися на півдні Піре­нейського півострова, переправилися на Африканське узбережжя і захопи­ли велику частину Нумідії. В окремих випадках римські полководці здобу­вали перемоги над варварами, але це не могло змінити становища імперії.

У 30-х рр. V ст. гунський вождь Аттіла об'єднав під своєю владою гунські племена. Потім він зайняв деякі римські провінції. Під тим при­водом, що імператор не задовольнив його вимог, Аттіла розграбував Гал­лію.

На Каталаунських полях (451 р.) відбулася жорстока битва, в якій Аттілі протистояв римський полководець Аецій, який очолював військо, що складалося переважно з варварів. Аттіла припинив наступ і пішов за Рейн. 452 р. Аттіла напав на Верхню Італію, але незабаром повернувся у задунайські області. Наступного року він помер, а його різноплемінна дер­жава розпалася.

455 р. Рим розграбували вандали, захопивши велику здобич і багато полонених, серед яких була імператриця Євдокія. Римський патрицій Орест посадив на престол свого сина Ромула Августула і від його імені управ­ляв державою. Однак проти нього повстали варварські найманці, на чолі яких був скіф Одоакр. 476 р. Ореста було вбито, Ромула Августула по­збавлено влади, а знаки імператорського звання Одоакр відіслав у Кон­стантинополь. Цю подію прийнято вважати кінцем Західної Римської імперії.