3.1. Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства

3.1. Поняття, види та значення грошових потоків для підприємства

З трансформацією фінансового аналізу в Україні, що відбувається з початку 1990-х років, увага практиків та науковців стала зосереджуватися на новому для вітчизняних фінансистів понятті “грошовий потік”. Пояснюється це тим, що в ринкових умовах господарювання потенційний власник повинен дати відповідь на три стратегічних питання:

якими повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дають змогу досягнути найбільшого добробуту його власників, акціонерів та трудового колективу;

де знайти джерела фінансування та якою повинна бути їх оптимальна структура;

як організувати поточне та перспективне управління фінансовою діяльністю, щоб забезпечити платоспроможність та фінансову стійкість підприємства.

В контексті розв’язку останнього питання управління грошовими потоками є одним з ключових моментів під час поточного управління підприємством з позиції оптимального співвідношення між ліквідністю та прибутковістю. Необхідність управління ліквідністю продиктована можливістю виникнення на підприємстві трьох ситуацій, кожна з яких пов’язана з наявністю чи відсутністю грошових коштів та якістю управління грошовими потоками:

виплати перевищують надходження підприємства за певний період. В цьому випадку виникає дефіцит коштів, усунення якого вимагає залучення додаткових фінансових ресурсів, що також пов’язано з витратами;

надходження перевищують виплати, що може призвести до надлишкової ліквідності. Вільна готівка – це неприбутковий актив, тому вона повинна використовуватися для одержання додаткового доходу, що вимагає здійснення фінансових заходів по розміщенню таких коштів;

збалансованість потоків платежів забезпечує стан фінансової рівноваги (ліквідності), який гарантує існування підприємства в короткостроковому і довгостроковому періодах та задовольняє фінансові потреби зацікавлених в підприємстві груп осіб. Фінансова рівновага гарантує стабільність і є передумовою досягнення інших цілей.

Таким чином, зміст управління потоками грошових коштів залежить від оптимізації фінансових потоків і структури капіталу підприємства. Грошові потоки повинні бути узгоджені між собою таким чином, щоб зберегти ліквідність (фінансову рівновагу) і при цьому уникнути надлишкової (нерентабельної) ліквідності. Тільки за такої умови процес виробництва може відбуватися без перешкод.

Критеріями управління потоками грошових ресурсів є ліквідність і доходність. В такому випадку є очевидним прояв класичного конфлікту між ліквідністю і доходністю: велика доходність будь-якої форми вкладення грошових коштів завжди оплачується зниженням ліквідності, а збільшення шансів на прибуток означає зростання ризику втрати капіталу.

При загрозі неплатоспроможності на перше місце виходить критерій ліквідності. Рішення, які повинні бути прийняті в такій ситуації, пов’язані з питаннями існування всього підприємства. При цьому ступінь небезпеки визначається двома моментами:

величиною дефіциту фінансових ресурсів і періодом часу, протягом якого він буде зберігатися;

можливостями керівника приймати заходи для зниження цього дефіциту і виведення підприємства з небезпечного стану неліквідності.

У разі появи ліквідних надлишків критерій ліквідності стає другорядним, а основним завданням – ефективне використання цього надлишку. В такому випадку поряд з довгостроковими вкладеннями в інвестиції підприємства можна скористатися короткостроковими фінансовими вкладеннями у формі ліквідних цінних паперів або строкових контрактів. При прийнятті такого рішення вже постають проблеми, пов’язані з ліквідністю, доходністю і ризиком таких вкладень.

Питання сутності грошових потоків та методів управління ними з різним ступенем теоретичного та практичного висвітлення розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальова, Дж. К. Ван Хорна, Є. Брігхема, Е. Нікхбахта, Є. Стоянової, І. Балабанова, Т. Райса та інших.

Так, Е. Нікбахт та А. Гроппеллі наводять спрощене визначення грошового потоку як “міри ліквідності компанії”, що складається з “чистого доходу і безготівкових витрат, таких, як амортизаційні відрахування”. Наведене тлумачення грошового потоку, з одного боку, розкриває його сутність, з іншого – основні його складові.

Більш детальне визначення грошового потоку наводить Т. Райс, який поділяє потоки на чисті, традиційні і операційні. Чистий грошовий потік представляє собою зміну грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні підприємства, за період, що аналізується. Традиційний поток – це приблизна оцінка надходжень грошових коштів від виробничої діяльності. Він визначається з використанням припущення, що надходження коштів можна оцінити, додавши компенсаційні статті витрат до чистого прибутку (наприклад, амортизацію). Під операційним потоком розуміється сума фактичних надходжень грошових коштів від операцій за визначений період. Як правило, при цьому не враховуються фінансові виплати (якщо це не є основна діяльність підприємства). Таким чином, Т. Райс визначає загальний грошовий потік як всі грошові надходження і виплати, пов’язані не тільки з веденням операцій по основній діяльності.

Дж. К. Ван Хорн підкреслює, що поняття грошових коштів та грошових потоків можна трактувати по-різному в залежності від завдань аналізу. Як правило, грошові кошти і грошові потоки розглядають як готівку або робочий оборотний капітал, тобто у вузькому або широкому тлумаченні цього поняття.

Дійсно, той же Т. Райс для потреб аналізу кредитоспроможності виділяє наступні види грошових потоків (рис. 3.1).

Рис.3.1. Класифікація грошових потоків

З позиції менеджменту підприємства з метою управління ліквідністю грошові потоки поділяють на два види: вхідні і вихідні – надходження і видатки, що знаходять своє відображення у Звіті про рух грошових коштів (П(С)БО 4).

Там же наводяться основні поняття, що характеризують грошові потоки і використовуються у вітчизняній практиці (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Визначення термінів, які використовуються при складанні Звіту про рух грошових коштів

З вищезазначеного випливає, що управління грошовими потоками передбачає комплексні заходи, тому що готівкові кошти, з одного боку, є складовою оборотних активів, з іншого – їх обсяги, шляхи надходження та вибуття залежать, в першу чергу, від зміни обсягів виробничих запасів, стану дебіторської і кредиторської заборгованості, платежів до бюджету тощо.

Наявність грошових коштів тісно пов’язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Якщо суб’єкт господарювання виробляє і реалізує рентабельну продукцію (товари, послуги, роботи), то це є найважливішою передумовою дотримання необхідного рівня потоку грошових коштів. З певною часткою умовності можна сказати, що приріст (зменшення) грошових коштів за певний період повинен відповідати прибутку (збитку) від діяльності підприємства.

В той же час грошовий потік і розрахунок прибутку не співпадають в часі при використанні методу визначення прибутку від реалізації продукції за моментом її відвантаження. В цьому випадку продукція може вважатись реалізованою в одному часовому періоді, а гроші надходити в іншому. Тому орієнтація при оцінці фінансового стану тільки на дані про прибуток є в деякій мірі умовною і може призвести до підвищення фінансового ризику.

Підприємство може бути прибутковим за даними бухгалтерського обліку і звітності і в той же час відчувати певні ускладнення в оплаті своїх поточних зобов’язань. Однією з причин такої ситуації є специфіка відображення інформації в звітності про фінансові результати, яка полягає у використанні методу нарахувань та відповідності доходів і витрат. Інформація про потоки грошових коштів формується за касовим методом, тобто за фактом їх руху на рахунках в банку і в касі підприємства. Результатом використання різних методів формування інформації є невідповідність реального потоку грошових коштів і прибутку, відображеного у звітності (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Причини розбіжностей між сумами одержаного прибутку підприємства і грошових коштів

Розв’язати названі протиріччя призначений Звіт про рух грошових коштів. Він має вагоме значення як для менеджменту підприємства, так і для кредиторів, інвесторів, контрагентів.

Рух грошових коштів у Звіті відображається за видами діяльності, як це показано на рис. 3.3.

При застосуванні наведеної класифікації грошових потоків слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної діяльності залежить, в першу чергу, від характеру основної господарської діяльності підприємства.

Для складання Звіту використовують показники Балансу, Звіту про фінансові результати та дані аналітичного обліку руху грошових коштів.

До Звіту про рух грошових коштів не включаються: внутрішні зміни у складі грошових коштів; негрошові операції (отримання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій тощо).

Рис. 3.3 Види господарської діяльності

для складання Звіту про рух грошових коштів

Необхідність розподілу діяльності підприємства на три види пояснюється значенням кожної з них та існуванням взаємозв’язку між ними. Якщо основна діяльність забезпечує необхідними грошовими коштами всі три види і є основним джерелом прибутку, то інвестиційна і фінансова сприяють, з одного боку, розвитку основної діяльності, а з іншого – її забезпеченню додатковими грошовими коштами.

Алгоритм розрахунку руху грошових коштів є наступним. П(С)БО 4 пропонує застосування непрямого методу складання Звіту про рух грошових коштів, який передбачає трансформацію чистого прибутку в чисту суму отриманих (витрачених) грошових коштів. Непрямий метод – це такий метод, за допомогою якого чистий прибуток або збиток коригуються з урахуванням операцій негрошового характеру, відстрочень, нарахувань минулих років, майбутніх надходжень чи платежів, статей доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю. Застосувавши цей метод, користувач отримує інформацію тільки про чисті надходження (вибуття) від операційної діяльності.

У разі застосування непрямого методу вихідною величиною є чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період (рік). Як базовий показник можна використовувати також чисті грошові надходження та виплати від операційної діяльності. Орієнтовний порядок розрахунку за непрямим методом наведено на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Порядок обчислення грошових надходжень та виплат від операційної діяльності при складанні Звіту про рух грошових коштів

Наведемо схему розрахунку грошових потоків в результаті інвестиційної діяльності (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Порядок обчислення надходжень та виплат при інвестиційній діяльності

Схема розрахунку надходжень/виплат при фінансовій діяльності наведена на рис. 3.6.

Рис. 3.6. Порядок обчислення надходжень та виплат в межах фінансової діяльності

Звіт про рух грошових коштів завершується розрахунком змін у величині фонду фінансових ресурсів та визначенням його обсягу на звітну дату. Для цього розмір фонду на початок звітного періоду коригується на суму надходжень та виплат від операційної, інвестиційної і фінансової діяльностей підприємства за звітний період (рис. 3.7).

Рис. 3.7. Порядок розрахунку змін у фонді фінансових ресурсів

Результати розрахунку суми чистого грошового потоку (ЧГП) по операційній, інвестиційній і фінансовій діяльностях дозволяють визначити загальний його розмір по підприємству в звітному періоді. Цей показник розраховується за формулою:

ЧГПп = ЧГПо + ЧГПі + ЧГПф,                                    (3.1)

де ЧГПп – загальна сума чистого грошового потоку підприємства за період, що розглядається, тис. грн.;

ЧГПо – сума чистого грошового потоку підприємства по операційній діяльності, тис. грн.;

ЧГПі – сума чистого грошового потоку підприємства по інвестиційній діяльності, тис. грн.;

ЧГПф – сума чистого грошового потоку підприємства по фінансовій діяльності, тис. грн.

Загальна формула, за якою здійснюється розрахунок суми чистого грошового потоку по операційній діяльності підприємства прямим методом, наступна:

ЧГПо = РП + ІНо – Зтм – ЗПоп – ЗПАУП – ППв – ППпф – ІВо,    (3.2)

де РП – сума грошових коштів, отриманих від реалізації продукції, тис. грн.;

ІНо – сума інших надходжень грошових коштів у процесі операційної діяльності, тис. грн.;

Зтм – сума грошових коштів, виплачених за придбання матеріальних цінностей у постачальників, тис. грн.;

ЗПоп – сума заробітної плати, виплаченої оперативному персоналу, тис. грн.;

ЗПАУП – сума заробітної плати, виплаченої адміністративно-управлінському персоналу, тис. грн.;

ППв – сума податкових платежів, перерахована до бюджету, тис. грн.;

ППпф – сума платежів, перерахована у позабюджетні фонди, тис. грн.;

ІВо – сума інших виплат грошових коштів в процесі операційної діяльності, тис. грн.

По інвестиційній діяльності сума чистого грошового потоку в узагальненому вигляді розраховується як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання в звітному періоді.

По фінансовій діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, залучених із зовнішніх джерел, і сумою основного боргу, а також дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства.

Таким чином, грошовий поток – це надходження (вхідний грошовий потік) і витрачання (вихідний грошовий потік) грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства. Різниця між вхідним і вихідним грошовими потоками по кожному окремому виду діяльності або по господарській діяльності підприємства в цілому називається чистим грошовим потоком.

Показник грошових потоків використовується, з одного боку, як індикатор фінансової стійкості підприємства (показник оцінки потенціалу внутрішніх джерел фінансування), а з іншого – як індикатор прибутковості (показник фактичної та потенційної прибутковості підприємства).