3.1. Реструктуризація сільськогосподарських підприємств

3.1. Реструктуризація сільськогосподарських підприємств

Реструктуризація підприємства — багатопланове поняття, яке включає комплекс взаємопов'язаних перетворень (організаційно-економічних, правових, технічних), спрямованих на зміну структури підприємства, форм власності, організаційно-правових форм господарського механізму, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення, підвищення ефективності виробництва.

Основою реструктуризації підприємств є зміна форм власності на майно і землю та створення на їх основі нових підприємств, де б були розмежовані трудові і майнові відносини, тобто чітко розділені володіння, користування і розпорядження власністю від трудових відносин і членства.

Існують такі форми реструктуризації сільськогосподарських підприємств:

-трансформація - на базі КСП створюється новий суб'єкт господарювання (АТ, ТОВ);

відокремлення - КСП залишається діючим підприємством, але формуються нові АТ, ТОВ чи селянські (фермерські) господарства;

- закриття - КСП ліквідовується і виникає багато нових форм підприємств;
- злиття (об'єднання) - зливаються два чи більше КСП, або об'єднуються малі сільськогосподарські підприємства з більшими;

- приєднання - КСП приєднується до промислового підприємства.

Суть реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств полягає в перетворенні їх у виробничо-господарські формування ринково-підприємницького типу, які найбільшою мірою відповідали б вимогам сучасного розвитку сільського господарства.

Існують такі основні шляхи реформування організаційно-правових форм господарювання:

- реорганізація колгоспів і радгоспів у колективні сільськогосподарські підприємства з персоніфікацією власності на майно і землю;

-реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств у господарські товариства (ВАТ, ЗСАТ, ТОВ та ін.);

-реорганізація колективного чи державного підприємства у виробничі кооперативи;

-формування селянського (фермерського) господарства шляхом виділення з КСП чи перетворення особистих підсобних господарств у фермерські;

-поділ колективних чи державних підприємств на інші вищенаведені формування;

-перетворення колективних підприємств у приватні через орендування цілісних майнових комплексів у формі паїв членів КСП.

Метою реорганізації є формування організаційно-правових структур здатних в поєднанні з вирішенням макроекономічних проблем забезпечити високий рівень розвитку, який відповідав би інтересам селян, сільськогосподарських підприємств та зростаючим потребам країни в продукції сільського господарства. Її основні вимоги полягають в:

гарантуванні членам підприємства вільного вибору кожним з них найбільш прийнятної для нього форми господарювання;

створенні передумов для розвитку сформованих у процесі реорганізації нових формувань, прийнятних для конкретних умов;

утвердженні приватної власності членів підприємств на їх земельні і майнові паї та гарантуванні їм вільного розпорядження ними;

створенні   передумов   для   ефективного   поєднання   колективних   та індивідуальних, а також великих, середніх і дрібних підприємств;

сприянні становленню на селі різноукладності, підприємництва і конкуренції;

створенні в результаті реорганізації вільних (у межах чинного законодавства) в своїх діях власників і господарів;

формуванні на селі соціально-економічної і соціально-психологічної ситуації, яка    б    узгоджувалась    з    інтересами    кожного    селянина    зокрема    і сільськогосподарського підприємства в цілому.

Реорганізація грунтується на сукупності законодавчих і нормативно-правових актів та положень, що регулюють відносини власності і форми господарювання в сільському господарстві, а також організаційно-правові процедури та механізми реорганізації підприємств. Визначальною серед них є Конституція України, насамперед у частині гарантування права власності на землю і непорушності права приватної власності. Реорганізація здійснюється з дотриманням вимог Законів України: «Про власність», «Про форми власності на землю», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про селянське (фермерське) господарство», постанов Верховної Ради України «Про земельну реформу», «Про оренду землі». Земельного та Цивільного кодексів України, «Про прискорення земельної реформи і приватизації землі». Указів Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва», «Про порядок паювання земель, передавання в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організациям».

Реорганізація здійснюється на основі рішення загальних зборів членів підприємства. Рішення про реорганізацію набуває чинності за умови присутності на зборах не менше трьох четвертих членів КСП і якщо за нього проголосувало не менше трьох четвертих присутніх на зборах (якщо інше не передбачено в Статуті).

Реорганізація здійснюється з дотриманням таких найважливіших вимог, зокрема: добровільність членів підприємства щодо прийняття рішення про реорганізацію, часу її проведення, вибору форми реорганізації і організаційно-правових форм нових формувань, організаційно-методичних засад реорганізації тощо, підпорядкованість інтересам більшості членів підприємства з одночасним забезпеченням інтересів тих, хто має щодо реорганізації окрему думку, яка не збігається з інтересами більшості; повне і об'єктивне роз'яснення членам підприємства необхідності, мети і завдань реорганізації, її підпорядкованості індивідуальним інтересам кожного члена підприємства та колективу в цілому; врахування пропозицій членів підприємства щодо організації проведення реформування, організаційно-методичних механізмів його здійснення, вільний доступ членів підприємства до всіх без винятку матеріалів, що опрацьовуються в підприємстві з питань його реорганізації, повне опрацювання внутрішньогосподарських нормативних документів для потреб реорганізації, недопущення подрібнення підприємства, вибір прийнятного варіанта поділу землі і майна підприємства при створенні двох і більше нових формувань. При цьому має бути забезпечене збереження по можливості цілісності майнових комплексів і сівозмін (або полів сівозмін). Перевага надається варіантам, за яких новоствореним підприємствам передаються повні або близькі до цього машинно-технологічні комплекси, а також інше споріднене майно; забезпечення комплексності реорганізації; підпорядкованість реорганізації інтересам післяреорганізаційного розвитку перетворених чи новостворених агроформувань; здійснення реорганізації на рівні, який виключав би будь-які соціально-психологічні ускладнення; своєчасне внесення змін і доповнень, зумовлених конкретними умовами; покладання проведення реорганізації на осіб, здатних здійснити її з дотриманням відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів і положень; узгодження роботи по реорганізації з місцевими органами влади.