3.10. Боротьба народів Східної та Центральної Європи з монголо-татарською навалою

У той час як західноєвропейські феодали захоплювали країни Східного Середземномор'я, марно намагаючись зміцнити там свої позиції, сама Західна Європа опинилась перед небезпекою монгольського завоювання.

На момент смерті Чингісхана існувала величезна монгольська держава, яка включала, крім Монголії, Північний Китай, Південний Сибір, більшу частину Середньої Азії та частину Закавказзя. На курултаї 1235 р. було вирішено послати велику армію для завоювання Європи, її очолив онук Чингісхана Бату.

Розоривши Волзьку Булгарію, монгольські полчища 1237 р. вдерлися в руські князівства. Русь чинила героїчний опір, але, роздроблена на окремі феодальні князівства, не змогла відбити блискавичного удару. Руські князі були розбиті на річці Сіті (1238 р.). Монголи дощенту зруйнували Рязань, Коломну, Москву, Владимир тощо.

1240 р. під час нового походу монголи завоювали Київ, Волинь, Поділля, Галич.

1241 р. війська Бату вторглися у Південну Польщу (були спалені Краків і Сандомир), у Чехію і Сілезію, в Угорщину, де Бату завдав рішучої пораз­ки війську угорського короля Бели IV. Передові загони Бату дійшли до Адріатики.

1241 р. Західній Європі реально загрожувало монгольське завоюван­ня. І хоча чеські рицарі в Сілезії чинили монголам серйозний опір, але тільки героїчна боротьба руського народу проти загарбників поклала край наступу монголів на Захід і змусила орду повернути назад. Під час завою­вання Русі монголи зазнали величезних втрат; це було основною причи­ною їх невдач у Західній Європі.

Внаслідок завоювань монголів величезна територія Східної Європи і Азії була розорена, міста, села, фортеці зруйновані, частина насе­лення знищена, решта — обернена в рабство або обкладена непосиль­ною даниною. Панування монголів надовго затримало господарський і культурний розвиток руських, земель. Значно менше, але так само негативно, воно позначилось на долі Угорщини, Румунії і Польщі.