3.13. Гуситські війни

Наприкінці XIV — на початку XV ст. у Чехії, яка входила до складу Священної Римської імперії, у зв'язку з розвитком товарно-грошових відно­син та національним гнобленням з боку німецьких колоністів у політич­ному й економічному житті країни загострились класові та національні суперечності. Загальне невдоволення чехів викликала привілейована ка­толицька церква — найбільший землевласник у країні. Обурення чехів виявилося в гуситському русі — антифеодальному, національно-ви­звольному й антикатолицькому русі, ідейним натхненником якого був Ян Гус. Він вимагав реформувати церкву: відібрати у неї багатства, скасувати торгівлю індульгенціями, створити у Чехії свою церкву, підпорядковану не Папі Римському, а королю.

Спалення Яна Гуса 1415 р. у Констанці за рішенням церковного собо­ру як єретика спричинило вибух гніву чехів. На народних зібраннях пропо­відники закликали мечем боронити "правду Божу". 1419 р. ремісники і міські низи Праги розгромили католицькі церкви і будинки німецьких пат­риціїв та вигнали їх з міського магістрату. Те саме сталося й в інших містах. Претензії німецького імператора Сигізмунда І, якого чехи ненави­діли за спалення Яна Гуса, на чеський престол посилили в Чехії анти-німецькі та антипапські виступи.

У гуситському русі було два крила — таборити і чашники.

Таборити становили найрішучішу частину гуситів, відображали інтере­си селян і міського плебсу, виступали проти основ феодального ладу, вва­жали всіх людей рівними, відхиляли догми й організацію католицької церкви. їх опорою було м. Табор. До 1424 р. таборитів очолював Ян Жижка.

Чеські бюргери і рицарі становили крило чашників. Вони вимагали "дешевої" національної чеської церкви і причастя з чаші (звідси їхня на­зва), виступали за збереження феодального ладу. Опорою чашників була Прага, а ідеологами — університетські магістри.

Табір реакції (великі феодали, католицька церква і німецькі патриції) намагався зберегти свої привілеї за допомогою організованих Папою Рим­ським та імператором Сигізмундом І хрестових походів. Упродовж 1420— 1431 рр. відбулося 5 хрестових походів проти гуситів (всі вони зазнали поразки). Армія гуситів, керована талановитим полководцем Яном Жиж­кою, швидко пересуваючись на возах у супроводі легкої артилерії, успішно громила важку рицарську кінноту.

З 1427 р. гусити здійснили кілька великих походів проти ворогів і дійшли до Балтики. Папа і Сигізмунд І, переконавшись, що зброєю рух гуситів не придушити, 1433 р. погодилися на помірковані умови чашників (Празькі статті). Чашники, зрадивши таборитів, об'єднались з колишніми ворогами і 1434 р. під Ліпанами розгромили армію таборитів.

У гуситських війнах епізодично брали участь українці. Так, волинський князь Федір Острозький зі своїм загоном кілька років підтримував гу-

ситів. У документах, що стосуються руху, є відомості про "русняків" зі Львівщини і Закарпаття.