3.2. Криві "ціна—споживання" та виведення кривих попиту
Досліджуючи криві "доход—споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна—споживання".
Зниження цін на товар X призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю Y залишиться попередньою.
Крива "ціна—споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки Flt F2, F3 на рис. •Ь) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.
„ КРИВ°Ї "ціна—споживання" можна перейти до ^ривої індивідуального попиту. Тангенс кута нахилу
й бюджетних обмежень відповідає ціні товару X.
цін ° Пом^тити» Щ° зменшення кута нахилу (зниження а товар X) супроводжується збільшенням обсягів
закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 3.7).
Попит (demand) — це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна—споживання" — це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).
Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін
на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку, бажає придбати споживач.