3.2. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового обігу

3.2. Повноваження НБУ як емісійного центру готівкового обігу

Згідно з чинним законодавством гривня (банкноти і монети) є єдиним платіжним засобом на території України. Усі фізичні та юридичні особи зобов’язані приймати гривню на території України без будь-яких обмежень за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Національний банк України має виключне право емісії грошових знаків (гривні та розмінної монети) та вилучення з обороту неплатіжних і не придатних для обігу грошових знаків. Крім того, як емісійний центр держави Національний банк має широкі повноваження щодо організації та регулювання готівкового обігу.

Національний банк України забезпечує виготовлення грошових знаків. Сьогодні Україна має замкнутий цикл з виробництва грошей, а саме: Банкнотно-монетний двір і Фабрику банкнотного паперу. Банкнотну фабрику Банкнотно-монетного двору Національного банку України введено в експлуатацію в 1994 р. Це одне з найсучасніших підприємств у світі. Потужності Банкнотної фабрики — 1,5 млрд банкнот або іншої захищеної друкованої продукції. Фабрика має змогу забезпечувати як внутрішні потреби України, так і виконувати замовлення інших держав. Продукція банкнотної фабрики:

банкноти;

високозахищені цінні папери;

акцизні марки;

поштові марки.

Фабрику банкнотного паперу введено в експлуатацію у 1997 р. На фабриці виготовляється банкнотний та захищений папір з фізико-механічними показниками, які відповідають світовим стандартам.

Монетний двір Національного банку України введено в дію у 1998 р. Він має членство у впливовій міжнародній організації «Конференція директорів монетних дворів». Виробнича потужність Монетного двору дає змогу випустити за рік 1 млрд розмінних (обігових) та близько 1 млн ювілейних і пам’ятних монет, 100 тис. знаків та державних нагород. Продукція Монетного двору:

монети масового обігу (обігові та розмінні монети)[1];

пам’ятні та ювілейні монети з дорогоцінних металів (інвестиційні монети), зокрема найвищої колекційної якості «пруф»[2];

пам’ятні та ювілейні монети з недорогоцінних металів;

монети типу «біколор»;

пам’ятні медалі;

жетони, нагрудні значки;

державні та відомчі нагороди.

Банкноти всіх номіналів виготовляються на спеціальному білому папері, що не флуоресціює в ультрафіолетових променях, з водяними знаками. Розмінні монети номінальною вартістю 1, 2 та 5 коп. виготовляються з металу білого кольору, вартістю 10, 25 та 50 коп., а також обігова монета 1 гривня — з металу жовтого кольору[3].

Національний банк України визначає номінали банкнот і монет. Завданням НБУ є формування оптимального номінального ряду грошових знаків. В Україні номінальний ряд налічує вісім банкнот (в єврозоні сім банкнот). Згідно зі світовою тенденцією заміщення банкнот найменшого номіналу монетами відповідного номіналу[4] НБУ у 2002 р. уперше випустив масовим тиражем монету номіналом 1 гривня, яка перебуватиме в обороті паралельно з банкнотами відповідного номіналу. У 2001 р. Національний банк України ввів в оборот банкноту з найбільшим номіналом — 200 грн, що пов’язано головним чином із підвищенням рівня заробітної плати. Номінальний ряд розмінних (обігових) монет налічує сім номіналів монет копійок і один номінал — гривня (в єврозоні шість номіналів монет — євроценти і два номінали 1 і 2 євро). Розмінні монети усіх країн мають нижчий номінал порівняно з номіналами банкнот. Це зумовлено тим, що з об’єктивних причин — технології карбування і матеріалу, що застосовується для виготовлення, — монета поступається грошовим білетам рівнем захищеності від підробки. Установлення найнижчого номіналу монет визначається системою ціноутворення, що склалася в країні, а точніше — порядком округлення цін.

Національний банк України регулює купюрну структуру банкнот і структуру розмінних монет, які перебувають в обороті, з метою забезпечення безперебійних розрахунків, розміну банкнот високих номіналів низькими, а останніх — розмінними монетами. У вартісній структурі банкнот найбільшою є питома вага банкнот високих номіналів — 50, 100, 200 грн. Поступове зростання цього показника відбувається в міру підвищення заробітної плати та інших доходів населення і дає змогу скоротити витрати на обслуговування обороту готівки. Найбільшою в загальній кількості монет, що перебувають в обороті в Україні, є частка монет номіналом 10 коп. Взагалі монети, що перебувають в обороті, становлять 1,1 % від загальної суми готівкової грошової маси.

Національний банк України визначає дизайн грошових знаків. Значного поширення набула думка про те, що грошові знаки є візитною карткою держави. Тому Україна, як і інші країни, намагається відобразити на своїх банкнотах і монетах предмети національної гордості, ознайомити зі своєю історією, культурою, природою, традиціями. На лицьовому боці банкнот розміщено портрети видатних діячів України, написи «Україна» або «Україна Національний банк України», вказано номінал банкнот словами та цифрами. На банкнотах номіналом 1 грн (1994), 50, 100 та 200 грн є серійний номер і підпис Голови Правління НБУ, а на банкноті номіналом 1 грн (1992) — і рік затвердження її зразка. На зворотному боці банкнот розміщено зображення історико-архітектурних пам’яток України, вгорі над ними напис «Національний банк України». Внизу словами, а по чотирьох кутках цифрами зазначено номінал банкнот. На банкнотах друку 1992 р. номіналом 1, 2, 5, 10, 20 грн подано рік затвердження друку банкноти, серійний номер і підпис Голови правління НБУ. Дизайн банкнот як із лицьового, так і зі зворотного боку доповнюють декоративні елементи й орнаменти, розетки, стрічки, сітки, виконані багатоколірним друком із поступовим переходом одного кольору в інший.

Дизайн усіх монет (крім монет номіналом 1 грн) ідентичний. На лицьовому боці (на аверсі) монет зображено малий Державний герб України, обрамлений з обох боків фрагментом із дубових листків і двох колосків — кожний із трьома остюками. Над гербом напис «Україна», а під ним — рік карбування монети і праворуч від року карбування — логотип Монетного двору НБУ (на монетах 2001 р. виготовлення і пізніше). На зворотному боці (на реверсі) монет розміщено цифрове позначення номіналу, а під ним відповідний напис: «копійка», «копійки», «копійок», «гривня». Верхній рівень літер назви номіналу горизонтальний, а нижній — має форму опуклої донизу дуги. На монетах номіналом 1 грн і верхній і нижній рівень літер назви номіналу горизонтальний. Номінал обрамлено стилізованим вінком із листя та ягід. На монеті номіналом 1 грн з обох боків від номіналу симетрично розміщено орнамент зі стилізованого зображення гілок. По периметру лицьовий та зворотний боки монет обрамлені спеціальним випуклим написом. Зображення та написи на обох боках монет — рельєфні. Бічна поверхня монет (гурт) номіналом 1 та 2 коп. гладенька, а номіналом 5, 10, 25, 50 коп. — рельєфна. По гурту монети номіналом 1 грн вдавлені написи «одна гривня» і рік карбування, відокремлені один від одного вдавленими крапками.

Національний банк України затверджує графічний знак гривні. Він складається з двох елементів. Перший і основний елемент базується на рукописному варіанті зображення літери г (кирилиця) як першої літери у назві «гривня». Другий елемент — це дві горизонтальні паралельні прямі, які втілюють ідею стабільності гривні. Графічний знак може розміщуватися як перед номіналом, так і після нього.

Національний банк України розробляє систему захисту грошових знаків від підроблення (фальсифікації). Основні елементи захисту грошових знаків від підроблення поділяються на дві групи:

елементи захисту, які технологічно реалізуються в процесі виготовлення паперу і розміщуються в товщі чи на поверхні паперу (водяні знаки, захисні стрічки, видимі та невидимі захисні волокна тощо);

елементи захисту, які використовуються безпосередньо під час друкування банкнот (рельєфні елементи, плоский друк, безперервний друк, райдужний друк, орловський друк, мікротекст, суміщені малюнки, флюоресцентні захисні елементи, антисканерна сітка, латентне (приховане) зображення, знак для людей з послабленим зором та інші елементи захисту).

Характеристика основних захисних елементів банкнот номіналом 200 грн (для прикладу)[5]:

Водяний знак — помітне проти світла зображення на білій площині банкноти в різних тонах портрета Лесі Українки, яке повторює портрет, надрукований на лицьовому боці банкноти.

Захисна стрічка — вертикальна темна смужка шириною близько 1 мм, видима проти світла, має мікротекст УКРАЇНА, який повторюється і який можна прочитати лише за допомогою збільшувального скла.

Суміщене зображення — кільце з орнаментом розміщене в одному місці на лицьовому і зворотному боках банкноти, всі елементи якого збігаються та доповнюють один одного при розгляданні банкноти проти світла.

Райдужний друк — спеціальний друк, що забезпечує поступовий перехід одного кольору захисної сітки, виконаної спеціальними лініями без розривів, в інший (захисні сітки з обох боків банкноти).

Орловський інтагліо — спеціальний друк, який забезпечує точне суміщення фарб на межі двох різних кольорів без розривів та зміщення елементів дизайну (стилізована стрічка, розміщена внизу на лицьовому боці банкноти).

Безперервний друк — спеціальний друк, що забезпечує збігання елементів малюнка верхнього та нижнього країв банкноти при їх суміщенні шляхом згинання банкноти в трубку (вертикальний орнамент на зворотному боці).

Мікротекст — написи слова УКРАЇНА, абревіатури НБУ та цифри 200, які повторюються і яких не можна розрізнити неозброєним оком і можна прочитати за допомогою збільшувального скла.

Рельєфні елементи — елементи, виконані металографським друком і утворені фарбою, що виступає над поверхнею паперу, шершавість яких відчувається кінчиками пальців (лицьовий бік — портрет, написи — цифри номіналу, кодоване зображення, знак для сліпих).

Приховане (латентне) зображення — цифрове зображення номіналу 200, яке стає видимим при розгляданні банкноти під гострим кутом до джерела світла (розетка сріблястого кольору у правому нижньому куті лицьового боку банкноти).

Знак для сліпих — рельєфний елемент (дві вертикальні паралельні лінії), розміщений у лівому нижньому куті лицьового боку банкноти, який відчувається кінчиками пальців і за яким можна визначити номінал банкноти.

Друк металізованою сріблястою фарбою — кільце навколо та круг у середині суміщеного зображення — тонка лінія з внутрішнього краю антисканерної сітки, надруковані зліва на лицьовому боці банкнот.

У 2003 р. НБУ започаткував введення в обіг більш захищених, надійних та зручних у використанні банкнот нового поко-
ління.

Національний банк України встановлює правила визначення платіжності банкнот і монет. Він визначає ознаки платіжності грошових знаків і відповідно до них, а також з урахуванням зовнішнього вигляду, ступеня зношеності та пошкодження поділяє грошові знаки на платіжні і неплатіжні.

Платіжні грошові знаки поділяються таким чином:

придатні до обігу банкноти і монети (повністю відповідають зразкам, установленим НБУ)[6];

не придатні до обігу банкноти і монети, а саме:

зношені банкноти і монети (з певними ознаками зношення та пошкодження);

значно зношені та пошкоджені банкноти і монети (наприклад, банкноти розірвані на кілька частин, банкноти з утраченими частинами, якщо збереглося не менше 55 % початкової площі банкноти, деформовані монети). Такі грошові знаки підприємства не повинні приймати як платіж;

банкноти і монети з дефектами виробника (наприклад, зміщення графічних зображень, нечіткість чеканки).

Установи банків повинні не придатні до обігу банкноти і монети обмінювати в установах НБУ (безкоштовно) на придатні. Вони не мають права не придатні до обігу грошові знаки видавати своїм клієнтам. Національний банк здійснює знищення та утилізацію не придатних до обігу грошових знаків. Дані про вилучені з обігу банкноти за період 2000—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Неплатіжні грошові знаки поділяються таким чином:

дуже пошкоджені банкноти і монети (наприклад, від первісної площі банкноти залишилося менше 55 % первісної площі. Для визначення залишкової площі дуже пошкоджених банкнот застосовується спеціальна сітка). Такі грошові знаки не приймаються до платежів підприємствами й організаціями, а банками — до обміну на придатні до обігу банкноти і монети;

фальшиві (підроблені) банкноти і монети;

перероблені банкноти. Перероблення — це зміна первісного виду справжньої банкноти з метою отримання незаконного прибутку. Переробленням вважається наклеювання, малювання, друкування тексту або цифр, що змінюють номінал банкноти.

Фальшиві та перероблені грошові знаки вилучаються банками з обігу і передаються для дослідження та офіційного висновку установам Національного банку. Про виявлення підроблених грошових знаків інформують правоохоронні органи. Дані про виявлені фальшиві банкноти за період 1999—2003 рр. наведені в табл. 3.2.

Переважна кількість фальшивих банкнот — це банкноти з номіналом 10 і 20 грн. Справжність (автентичність) банкнот з високим номіналом перебуває зазвичай під більш пильною увагою населення і торговельних організацій при здійсненні розрахунків, тому переважно підробляють грошові знаки серед­нього номіналу.

Таблиця 3.2

ВИЛУЧЕНІ З ОБОРОТУ ЗНОШЕНІ БАНКНОТИ І ВИЯВЛЕНІ
ФАЛЬШИВІ БАНКНОТИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ВАЛЮТИ

Джерело: Річний звіт НБУ за 1999 рік. — С. 51; Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 54—55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 46—47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 49—50.

Національний банк України забезпечує підтримання готівкової грошової маси в належному стані. З метою створення умов для управління готівковим обігом Національний банк запроваджує сучасні банківські технології, зокрема швидкісні автоматизовані системи обробки готівки. Ці системи дають змогу своєчасно обробити величезні обсяги готівки, а саме: здійснювати перерахування, сортування, контроль справжності, обандеролювання, пакування, облік, вилучення з обігу зношеної готівки, її утилізацію. Незважаючи на величезну швидкість обробки готівки, системи точно її рахують, здійснюють контроль справжності банкнот за багатьма ознаками, із застосуванням ряду спеціалізованих датчиків. Придатні для подальшого обігу банкноти відсортовуються, автоматично формуються в пачки та пакуються у термоусадкову плівку. Не придатні до обігу банкноти в автоматичному режимі знищує спеціальний пристрій, подріблена маса формується у пресовані брикети. Національний банк працює над створенням комплексної системи автоматизації і механізації обробки готівки в установах Національного банку з аналітичним центром управління та контролю в Департаменті готівково-грошового обігу.

Національний банк проводить дослідження щодо справжності грошових знаків. Комерційні банки повинні відправляти для дослідження вилучені ними з обігу сумнівні грошові знаки, а також грошові знаки, передані їм для дослідження підприємствами і громадянами, не рідше одного разу в три дні. Установи НБУ (територіальні управління, Центральне сховище, Департамент готівково-грошового обігу) проводять дослідження безкоштовно протягом п’яти робочих днів з дня надходження грошових знаків. За результатами дослідження складається акт, про що інформують банки.

Національний банк України виготовляє і реалізаує пам’ятні і ювілейні монети. Це монети різних номіналів, виготовлені з різних металів (золото, срібло, мельхіор, нейзильбер). Тематика пам’ятних і ювілейних монет необмежена. Це може бути історія, пам’ятки, видатні особистості, знаменні дати, культура, література, спорт, легенди, природа, релігія тощо. Слід ураховувати, що тема монети становить інтерес не лише для вітчизняних, а й для іноземних колекціонерів. Особливою популярністю користуються монети з так званими універсальними образами, близькими і прийнятними для представників багатьох націй.

Першу ювілейну монету (карбувалася за кордоном) присвячену 50-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., Національний банк випустив у 1995 р. Починаючи з 1998 р. всі українські монети карбуються на власній виробничій базі. Першою на Монетному дворі НБУ відкарбовано золоту ювілейну монету «Київський псалтир», присвячену 600-й річниці з часу створення цього унікального твору писемності і мистецтва.

У 2001 р. ювілейна срібна монета «Різдво Христове» виготовлена у 1999 р. Монетним двором НБУ у конкурсі за міжнародною програмою «Монета року» здобула перемогу у номінації «Найбільш надихаюча монета».

План випуску ювілейних і пам’ятних монет (на наступний рік і на перспективу) розробляє Департамент готівково-грошового обігу НБУ. При плануванні випуску монет Департамент розглядає пропозиції міністерств, інших органів виконавчої влади, на­укових, культурно-освітніх установ і закладів, громадських об’єднань та організацій, а також окремих громадян. План випуску монет на наступний рік із визначенням металів, розмірів, номіналів, тиражів і строків випуску в оборот затверджується Правлінням НБУ. Кількісний склад і тиражі монет у плані випуску визначаються з урахуванням можливостей їх реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках. Уведення в оборот пам’ятних і ювілейних монет також здійснюється на підставі постанови правління НБУ. Цією ж постановою затверджується відпускна ціна на монети. За три дні до випуску монети в оборот Департамент готівково-грошового обігу подає прес-службі НБУ офіційне повідомлення про випуск монети та її фотознімки для оприлюднення засобами масової інформації. Одночасно текст повідомлення про випуск монети в оборот надсилається територіальним управлінням НБУ, комерційним банкам України та редакції журналу «Вісник Національного банку України».

Департамент готівково-грошового обігу розподіляє пам’ятні та ювілейні монети по територіальних управліннях і установах НБУ, які здійснюють реалізацію монет комерційним банкам, товариствам нумізматів, ювелірним магазинам, іншим торговельним організаціям. На зовнішньому ринку НБУ реалізує монети через нумізматичні фірми (дистриб’ютори), з якими укладаються відповідні договори (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

РЕАЛІЗАЦІЯ ПАМ’ЯТНИХ І ЮВІЛЕЙНИХ МОНЕТ НБУ

Джерело: Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 54; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 55; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 47; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 50.

Національний банк України організовує інкасацію[7] і перевезення банкнот і монет та інших цінностей. Він розробляє нормативну базу, що регламентує порядок інкасації та перевезення цінностей, видає письмові дозволи банкам на право здійснення цієї діяльності. У структурі Національного банку є підрозділи, які здійснюють перевезення готівки від центрального сховища до територіальних управлінь НБУ, вивезення надлишків та зношених грошових знаків у зворотному напрямку, доставку готівки за заявками комерційних банків, координують та контролюють діяльність підрозділів інкасації в комерційних банках та Державної служби охорони при МВС України.

Національний банк України регулює і прогнозує готівковий обіг у країні.

Система регулювання складається з двох основних організаційних рівнів.

По-перше, це регламентація обороту готівки на підприємствах, в організаціях та установах, тобто у позабанківській сфері (підрозд. 3.3).

По-друге, це регламентація обороту готівки в установах банків (підрозд. 3.4; 3.5).

Національний банк України здійснює аналіз стану, структури та динаміки готівкового обігу і розробляє заходи щодо його вдосконалення. Основні об’єкти аналізу:

показники готівкового обігу в ув’язці з показниками, що характеризують економічний стан країни та тенденції її економічного розвитку;

джерела надходження готівки у каси банків і цільова спрямованість їх видач з кас банків;

швидкість повернення готівки у каси банків (рівень осідання готівки в обороті);

чинники, що визначають зміну обсягів готівки у позабанківській сфері;

територіальне розміщення готівки та її вилучення з обо­роту;

рівень інкасації готівкової виручки;

стан і розвиток безготівкових розрахунків між підприємствами і громадянами тощо.

Як видно з даних, наведених у табл. 3.4, у 2003 р. й у сфері готівкового обігу намітилися позитивні тенденції. Уповільнилися темпи збільшення готівки в обороті. Позитивні зміни сталися і в структурі грошової маси. Питома вага готівки у загальному обсязі грошової маси порівняно з початком 2003 р. знизилася на
6 процентних пунктів. Темпи зростання надходження готівки в каси банків перевищили темпи збільшення її видачі на 2,4 процент­ного пункту.

Результати аналізу готівкового грошового обігу Національний банк використовує для прогнозування потреби в готівці на перспективу, для планування її виробництва, а також для розроблення і здійснення спільно з установами банків заходів щодо удосконалення готівкового обігу.

Таблиця 3.4

ПОКАЗНИКИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ
СФЕРУ ГОТІВКОВОГО ОБІГУ В УКРАЇНІ

Джерело: Річний звіт НБУ за 2000 рік. — С. 52—53; Річний звіт НБУ за 2001 рік. — С. 53—54; Річний звіт НБУ за 2002 рік. — С. 45—46; Річний звіт НБУ за 2003 рік. — С. 48—49.