Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.2. Протекціонізм

Розглянемо, як визначають протекціонізм у зарубіжній економіч­ній літературі, зокрема в "OxfordPaperback Encyclopedia" (1998 р., с. 1104): "Використання урядом будь-якого засобу, спрямованого на обмеження міжнародної торгівлі або на подання штучної допомоги (artificial assistance) національним виробникам (domestic producers) за рахунок їх іноземних конкурентів (foreign competitors). Переважно охоплює спроби скоротити імпорт за допомогою торгівлі, квот та інших бар'єрів. До нетарифних бар'єрів також належать, зокрема, правила щодо охорони здоров'я і безпеки, упередженість (bias) у дер­жавних закупівлях та угоди про добровільні експортні обмеження. Експортні податки також обмежують торгівлю, тоді як експортні й виробничі субсидії (export and producer subsidies) надають національ­ним фірмам переваги у затратах виробництва. Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) є міжнародною угодою, спрямованою на зниження у світовому масштабі торговельних обмежень".

"The Penguin Dictionary of Human Geography" (1997 р., с. 235) у статті "Industry protection policies" ("Політика захисту промисло­вості") визначає протекціонізм так: "Заходи, вжиті національними урядами для захисту своєї промисловості (home-based industry) від іноземної конкуренції. Такі заходи можуть захищати усталені галу­зі промисловості (established industry) у формі тарифів (tariffs) або квот (quotas) на імпортовані продукти або намагатися просувати нові галузі промисловості (seek to promote new industry)". У цитова­ному словникові (с. 234) є стаття про "Infant industry" ("Молода промисловість"), яку визначають так: "Промисловість, що є новою для конкретної країни і має невеликий шанс на успіх, якщо не захи­щатиметься від конкуренції. Такі галузі промисловості, часто у сла-борозвинених країнах (undevelopedcourtiers) зазнають труднощів у конкуренції з імпортом схожих товарів (similar goods) з-за кордону протягом перших років, оскільки останні використовують перева­ги масштабу виробництва (to enjoy the benefits ofeconomies of scale). Як наслідок, угоди звичайно запроваджують тарифи і квоти на ім­порт, що конкурує (competitive imports), з метою охорони молодої промисловості".

Наприкінці ХХ ст. у США на офіційному рівні відбулася дискусія про промислову політику (industrialpolicy), тобто про допустимість в

умовах ринкової економіки цілеспрямованих державних заходів з підвищення конкурентоспроможності тих або інших галузей еконо­міки (targeting).

Здебільшого учасники дискусії дотримувалися думки про згуб­ність промислової (структурної) політики і розглядали її як одну з форм недобросовісної конкуренції (unfair business practices). Біль­шість американських фахівців вважає, що "ринок знає краще", ніж держава, куди мають спрямовуватися ресурси та які галузі і як ма­ють розвиватися.

Учасники дискусії також зазначили, що заходи промислової полі­тики широко застосовуються в усьому світі. На їх думку, важко знайти країну, яка б не використовувала той або інший інструмент промислової політики.

Серед фахівців немало і тих, хто зазначав, що порівняльні перева­ги країни не є чимось незмінним, вони можуть створюватися завдя­ки відповідній національній політиці. Не завжди вільний ринок при­носить перемогу тим, хто покладається на ринкову конкуренцію, — хтось стає переможцем (winner), але дехто і переможеним (lossers). Система вільної торгівлі зовсім не гарантує, що інтереси всіх її кра-їн-учасниць будуть враховані та забезпечені якнайкраще і найефек­тивніше. Цій системі бракує внутрішньої справедливості. Прихиль­ники такої точки зору вважають, що кожна країна має самостійно відстоювати свої інтереси і використовувати ті методи й інструмен­ти економічного розвитку, що на відповідний момент є найрозумні­шими та найдоцільнішими.

Якщо вільну торгівлю можна розглядати як світле майбутнє людства, то протекціонізм поки залишається реальністю сього­дення.

Протекціонізм як економічна політика включає цілий арсенал за­ходів з метою обмежень у міжнародній торгівлі, до яких належать запровадження митних тарифів і нетарифні заходи регулювання міжнародної торгівлі.

Тарифи — це своєрідні податки на імпортовані товари. Існують два основні види тарифів:

•  фіскальні — застосовуються державами для збільшення надход­
жень грошових ресурсів до казни;

•  протекціоністські — використовуються державами для захисту
продукції національної економіки від іноземної конкуренції.

Мита є трьох видів:

•  адвалорні — розраховуються у відсотках від декларованої митним
органам вартості товару;

•  специфічні — стягуються у вигляді певної суми з обсягу, кількості
тощо імпортованого товару;

•  змішані — є поєднанням зазначених двох видів мит.
За розміром ставок вирізняють такі тарифи:

•  преференційні, інакше кажучи, пільгові;

•  конвенційні, які за своєю природою також є пільговими і поширю­
ються на товари з країн, що мають режим нації найбільшого
сприяння (most favored nation treatment);

•  звичайні — застосовуються тоді, коли не діють преференційні й
конвенційні тарифи.

Слід пояснити, що режим нації найбільшого сприяння передба­чає лише однаковий статус торговельних партнерів, що його мають, а не якісь особливі пільги. Втім, пільги все ж таки є, але якщо диви­тися на це з точки зору країн, яким зазначений режим не надається, тобто країн-аутсайдерів.

Нетарифні заходи регулювання міжнародної торгівлі передбача­ють опосередковане й адміністративне обмеження імпорту з метою захисту певних галузей національної економіки. До них належать, зокрема, такі заходи:

•  ліцензування і контингентування імпорту;

•  антидемпінгові та компенсаційні мита;

•  імпортні депозити;

•  "добровільні" обмеження імпорту;

•  мінімальні імпортні ціни.

Ліцензія у сфері міжнародної торгівлі означає державний дозвіл на провадження певної діяльності. Ліцензування виникло ще з часів меркантилізму і застосовувалося тоді для регулювання торговельно­го балансу.

Існують два основні види зовнішньоторговельних ліцензій:

•  відкрита генеральна ліцензія, або "автоматична", має місце у вигля­
ді публікації у пресі дозволу компетентного державного органу на
безперешкодний ввіз або вивіз товарів протягом певного терміну;

•  індивідуальні ліцензії, що видаються на експорт-імпорт товарів, на
які поширюється ліцензування, але які не охоплені генеральними
ліцензіями.


Квота — це певний обсяг дозволеного на ввіз іноземного товару. Є такі види квот:

•  індивідуальні — обмежують ввіз-вивіз до однієї конкретної країни
або з неї;

•  групові — поширюються на кілька країн;

•  глобальні — обмежують експорт та імпорт взагалі без зазначення
конкретних країн або їх груп.

Ембарго є забороною на торгівлю з певною державою і запровад­жується окремими державами, їх угрупованнями або міжурядовими міжнародними організаціями.

"Добровільні" обмеження означають зобов'язання, які беруть на себе уряди країн стосовно того, що фірми їх країн експортуватимуть до певної країни обсяг товарів, який не перевищує домовленого. Це означає, що бар'єр захисту країни-імпортера встановлюється не на її кордоні, а на кордоні країни-експортера.

Антидемпінгове мито запроваджується у тому разі, якщо ціна на експортований з певної країни товар нижча, ніж ціна на такі самі то­вари на її внутрішньому ринку.

Адміністративні заходи включають технічні норми і стандарти, митні формальності, санітарні та ветеринарні норми, вимоги до мар­кування й упаковки товарів тощо. Зазначені аспекти міжнародної торгівлі детальніше розглянуто у розд. 4.

Про зовнішньоекономічну політику можна говорити довго і ціка­во. Але оскільки у видавництві МАУП у 2002 р. вийшов навчальний посібник В. О. Храмова та Ю. А. Бовтрук "Зовнішньоекономічна політика", то зацікавленого читача адресуємо до нього.