3.2. Роль праці в розвитку людини і суспільства

Праця - це складне і багатоаспектне явище, яке відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це поняття в широкому розумінні є невід'ємним від людського життя.

А. Сміт ще в 1776 р. у своїй праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” писав, що добробут нації в більшому ступені залежить від її спроможності організувати свої продуктивні сили, ніж від кількості природних ресурсів. (приклад - Японія, Голландія (с/г)). Таким чином, багатство країни ґрунтується на трудовому внеску людей, що безпосередньо виконують роботу, тобто праця - головне джерело багатства.

Праця є основна і неодмінна умова життєдіяльності людей. Впливаючи на навколишнє природне середовище, змінюючи і пристосовуючи його до своїх потреб, люди не тільки забезпечують своє існування, але і створюють умови для розвитку і прогресу суспільства.

Суспільні функції праці:

Ø задоволення особистих потреб людей;

Ø створення суспільного багатства;

Ø прогресивне перетворення суспільства;

Ø самовираження і самовдосконалення людини (професійно-кваліфікаційний, соціальний і творчий розвиток особистості);

Ø демократизація інтересів людства з урахуванням природних і суспільних законів розвитку.

Роль праці в розвитку людини і суспільства виявляється в тому, що в процесі праці створюються не тільки матеріальні і духовні цінності, призначені для задоволення потреб людей, але й розвиваються самі робітники, що набувають навичок, розкривають свої здібності, поповнюють і збагачують знання.(рис. 3.2.)

Творчий характер праці знаходить своє вираження в появі нових ідей, прогресивних технологіях, більш досконалих і продуктивних знаряддях праці, нових видах продукції, матеріалах, енергії, що, у свою чергу, ведуть до розвитку потреб.

В умовах ринкових відносин людина-суб'єкт праці може реалізувати свій трудовий потенціал подвійно: або на основі трудової самозайнятості, тобто коли він виступає як самостійний товаровиробник, що реалізує свою продукцію на ринку; або як найманий робітник, що пропонує свої послуги товаровиробнику-роботодавцю, суб'єкту власності. У цьому випадку відбувається обмін за принципом: кваліфікація і робочий час робітника - на заробітну плату і прибуток(мал.3.3).

Рис. 3.3. - Обмін в процесі праці в умовах ринкових відносин

Зміст і характер праці відображають особливості трудової діяльності.

Зміст праці (функціональні особливості) визначає ступінь відповідальності робітника, рівень складності виробничих функцій, рівень технічної оснащеності, ступінь розмаїття функціональних обов'язків та ін.

Зміст праці висуває конкретні вимоги до освіти, кваліфікації, здібностей індивіда, що визначає потребу в розвитку і самореалізації особистості та впливає на задоволеність працею, на плинність кадрів, рівень продуктивності праці.

Характер праці - якісна характеристика праці, яка визначається типом суспільної організації праці і відношенням до нього робітників.

Характер праці виражає ступінь розвиненості виробничих відносин та розкриває процес взаємодії людини із суспільством. До показників характеру праці відносять:

Ø форму власності;

Ø відношення робітників до праці;

Ø відношення розподілу продуктів праці;

Ø ступінь соціальних розбіжностей працівників.

Характер праці визначає розміри та своєрідність витрат робочої сили, фактори зовнішнього середовища, особливості технологічного процесу. Суттєві витрати людиною нервової та м'язової енергії обумовлюють негативний стан працівників: перевтому, емоційний стрес, підвищення психічної напруги, тревоги, відсутність мотивації.

Зміст і характер праці взаємопов'язані та впливають на активність людини в позавиробничий час, на розвиток його творчих здібностей, структуру споживання, ритм життя, спосіб проведення відпочинку.