Категорії

Дипломні, курсові
на замовлення

Дипломні та курсові
на замовлення

Роботи виконуємо якісно,
без зайвих запитань.

Замовити / взнати ціну Замовити

3.2. Учення фізіократів про капітал

Учення фізіократів про капітал

 

Однією з важливих заслуг фізіократів є запровадження в економічну літературу категорії «капітал», яка до цього мала вкрай неясний зміст. Під капіталом розумілися грошові кошти, які віддавали в борг, нерухомість, що здавали в оренду (Рим), гроші, що авансувались у торговельні операції. Як бачимо, це капітал, який функціонує у сфері обігу. Фізіократи закріплюють за ним виробництво. Обробіток землі — Божа справа, Бог — творець. Тут джерело багатства. Торгівля в каноністів може бути визнана Божою справою тільки в обмеженому варіанті — зовнішня торгівля, яка в них — «необхідне зло».

Фізіократи вважають корисним тільки такий обмін, коли виробники передають продукт безпосередньо споживачеві (обмін між фермерами і безплідним класом (ремісники)). «Одна лише потреба є матір’ю промисловості»[1]. Ремісники — найманці землеробського класу. Їхній дохід, як і дохід торговця — це плата за працю з урахуванням становості. Погляди каноністів зберігають фізіократи. Отже, категорією «капітал» оперують тільки в сільському господарстві. Земля — дар Божий — має бути приведена в культурний стан, що досягається способом «землеробських авансів». Це — витрати на осушення, огородження, меліорацію та інші заходи підвищення природної родючості ґрунтів. Та потрібні й початкові аванси: будівлі, худоба, знаряддя праці. Це також різновид основного капіталу.

Фермер робить «щорічні аванси». Це — насіння, заробітна плата сільськогосподарським робітникам та інші витрати, що повторюються з року в рік. Це — оборотний капітал.

У таблиці Кене фермери 2/5 виробленої продукції використовують як оборотний капітал, 1/5 продають безплідному класу, бо він потребний для заміни початкового основного капіталу.

В аналізі відтворення в економічній таблиці Кене використовується поняття «капіталізація». «Земля виробляє щороку на людську користь 2 543 322 000 ліврів, з яких 1 050 000 000 ліврів становить чистий продукт. Якщо капіталізувати цей продукт з 30 %, то він є з цього погляду багатством в 33 455 000 000 ліврів, до якого ще слід додати 4 333 340 009 первісних витрат (цифра 3 млрд називалася раніше. —                            ). Загальна сума, включаючи ще 2 210 500 ліврів річного продукту, дорівнювати 36 788 340 ліврам»[2].

«Отже, згідно з порядком, який розглядається, обіг і розподіл річних доходів, за вирахуванням податку, десятини і процентів на річні та первісні витрати землероба, щорічно відтворюються земельним майном»[3].

У даному уривку Кене також використовує категорію «процент на річні та первісні витрати». Як бачимо, він близько підходить до категорії «капітал» як цінності, що приносить нову цінність — чистий продукт. Його джерело — земля, праця — не може створювати жодної фізичної субстанції, тобто чистого продукту в його натуральній формі.

У проценті Кене вбачав не чистий дохід капіталіста — фермера, а відшкодування витрат, резервний фонд, з якого відшкодовується амортизація.

Тільки Тюрго, якого відносять до фізіократів, хоч він має мало спільного з ними, дає пояснення впливу процента на капітал, але воно доволі поверхове. Бем-Баверк називає тлумачення Тюрго теорією природної продуктивності. Таємницю походження капіталу він бачить у природній родючості ґрунту. Процент на капітал, який мають усі власники, можна одержати, купуючи ренту на земельну ділянку. Рента, отримана від володіння землею, і є поясненням походженням процента на капітал. Але проблема вже поставлена, і її розв’язав А. Сміт.

Жак Тюрго обіймав важливі державні посади в уряді Людовіка ХVІ. Він мав можливість запровадити в економічну політику засади вчення фізіократів, але це здійснила революція 1789 р. Але Тюрго — не тільки державний діяч, а й видатний учений. Він автор однієї з перших теорій прогресу. Він протиставляє історію людського роду природі: «Всесвітня історія розгляду послідовних успіхів людського роду та докладне вивчення причин, що їх викликали». Історія людського роду знає епохи піднесення й падіння, але людський розум прогресує. Перші кроки — це збирання, одночасно виникає полювання, потім — одомашнення тварин, відтак — нагромадження коштів, багатства, з’являється дух власності, полонені стають рабами. Особливе місце має перехід від скотарства до землеробства. З’являється власність на землю. Власність недоторканна. Поява власності призводить до нерівності, але нерівність — шлях до прогресу. Вона визволяє певну кількість людей від важкої фізичної праці, створює умови для розвитку мистецтва, науки. Цим обумовлюється суспільний прогрес. Відомо становище сільського господарства Франції того часу.

На думку фізіократів, необхідно перейти від дрібної культури феодального землекористування до фермерської оренди. (Це вони бачили в Англії.) Ідею фізіократів щодо податків на чистий продукт втілила французька революція. Пропозиції Тюрго були ухвалені Установчими зборами. Карл Маркс називає Тюрго «одним з батьків французької революції». Тюрго вловив суперечність між феодальною видимістю та змістом учення фізіократів. «Ви прихильники промисловості та торгівлі, а маєте незручність як їхні вороги». Фізіократи — не секта, а школа, система, присвячена перш за все господарському устрою аграрної технологічної революції того періоду європейської цивілізації; вона розкрила спільність організаційних форм землекористування того часу — орендні відносини фермерів на прикладі Англії. Фізіократи показали міжгалузеві зв’язки землеробства та промисловості. Вони шукали технологічні рішення підвищення ефективності сільського господарства. Їхня заслуга — економічна таблиця Кене, про яку писали: «вона показала, яким способом у будь-який економічний період нові кількості товарів надходять в економіку (з невичерпної, як вони гадали, скарбниці природи)». Заслуга школи фізіократів у тому, що вона висвітлила закономірностей існування класів, довела, що особистий інтерес виходить з того, що йому найбільш вигідно, але це не суперечить інтересам загальним, що в конкуренції народжується рівноважна ціна; запропонувала першу класифікацію доходів та законів їх розподілу. В економічну політику ввійшла вимога свободи праці, свободи торгівлі загалом і зовнішньої зокрема, було визначено, що роль держави — в обмеженні торгівлі, доведено переваги прямих податків перед непрямими.

До речі, епіграфом до своєї економічної таблиці Кене зробив вислів: «Бідні селяни — бідне королівство, бідне королівство — бідний король». До цього слід додати, що, за вченням фізіократів, нагромадження й цивілізація могли виникнути тільки тому, що землеробству притаманна ця єдина і дивна спроможність — давати чистий продукт. Цей висновок було зроблено ще до того, як Лавуазьє відкрив закон про те, що в природі ніщо не створюється, ніщо не зникає, і що посіяне в землю хлібне зерно будує свій колос з матеріалів, запозичених з ґрунту та атмосфери.



[1] Кенэ Ф. Избранные экономические произведения. —                                    — С. 355.

[2] Кенэ Ф. Зазнач. праця. — С. 276.

[3] Там само.