3.5. Державне регулювання розвитку фермерства
3.5. Державне регулювання розвитку фермерства
Законодавчою базою для розвитку фермерства стали закони України: «Про селянське (фермерське) господарство», «Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві України», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про підприємництво», «Про плату за землю», «Про сільськогосподарську кооперацію, «Про оренду землі», «Земельний кодекс», «Про внесення змін та доповнень до Закону «Про селянське (фермерське) господарство», «Про фіксований сільськогосподарський податок»; Укази Президента України: «Про невідкладні заходи по забезпеченню громадян земельними ділянками», «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва». «Про заходи щодо державної підтримки сільськогосподарського виробництва», декрет Кабінету Міністрів «Про приватизацію земельних ділянок», постанова Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи щодо підтримки розвитку особистих підсобних господарств громадян і селянських (фермерських) господарств», постанови Верховної Ради, рішення місцевих органів влади.
Право на створення селянського (фермерського) господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку і виявив до цього бажання. Першочерговим правом користуються громадяни, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві. Відбір претендентів здійснюється на конкурсній основі.
Фермерське господарство є юридичною особою, має назву, печатку, штамп, рахунки в банках. Його організаційно-економічні й юридичні основи грунтуються на приватній власності на засоби виробництва, майно, продукцію. Селянське (фермерське) господарство в системі народногосподарського комплексу є рівноправною формою ведення господарства поряд з державними, кооперативними, господарськими товариствами, орендними та іншими підприємствами й організаціями.
Фермерство як вид підприємницької діяльності грунтується на таких принципах: добровільність створення господарств; самостійне формування програми діяльності, вільний вибір її видів, партнерів та форм взаємовідносин з ними; можливість селянину самостійно вирішити питання, який з видів землекористування він вибирає: приватна власність, постійне користування, оренда чи їх поєднання; право вільного найму працівників; забезпечення та надійний захист права власності фермера на землю, засоби виробництва, вироблену продукцію; повна економічна відповідальність за підсумки господарської діяльності; вільне розпорядження доходом після внесення платежів, передбачених законом; самостійне встановлення цін на вироблену продукцію, відповідно до законодавства; самостійне здійснення селянським (фермерським) господарством зовнішньоекономічної діяльності, використання на свій розсуд належної йому частки валютної виручки.
Фермерам надаються земельні ділянки на таких умовах: належну їм частку (пай) - у приватну власність, решту до 50 га сільськогосподарських угідь і 100 га усіх земель, а в трудонедостатніх районах, визначених Кабінетом Міністрів України, до 100 га ріллі - у довгострокове користування із земель запасу. Збільшити розміри землекористування до оптимальних (300-400 га) можна на основі кооперації й оренди землі, що передбачено законами України «Про оренду землі», «Про сільськогосподарську кооперацію» та Указом Президента України від 3 грудня 1999р "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрної економіки". Земельні ділянки повинні виділятися, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями. Надання земельних ділянок провадиться тільки після їх вилучення у попередніх землевласників і землекористугачів.
Обов'язки фермерів щодо володіння і користування землею такі: -ефективно використовувати землю відповідно до цільового призначення та проекту внутрішньогосподарського землеустрою; застосовувати природоохоронні технології виробництва; не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.
Доходи селянського (фермерського) господарства формуються за рахунок виручки від реалізації виробленої продукції, робіт і послут та інших надходжень.