3.6. Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку

3.6. Показники оцінювання стану та розвитку інфраструктури товарного ринку

Формування сучасної інфраструктури товарного ринку, адекватної вимогам створення конкурентоспроможної економіки інноваційного типу, потребує чіткого оцінювання стану та перспектив розвитку її. Для цього використовують систему економічних показників, які можна розподілити на дві великі групи (рис. 3.6):

макроекономічні показники товарного ринку;

показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку.

Рис. 3.6. Структура показників та характеристики
інфраструктури товарного ринку

Найважливішим макроекономічним показником товарного ринку та його інфраструктури є товарооборот.

Товарооборот становить підґрунтя розрахунків цілої низки показників — це й обсяг товарної маси; величина торговельного підприємства; фінансовий результат торговельної діяльності; обсяг витрат покупців на придбання товарів тощо. Окрім того, показ­ники продажу окремих товарних груп використовують під час розрахунків структури товарного ринку, індексів цін тощо.

Усе це зумовлює особливу значимість товарообороту й вимагає надзвичайної обережності під час його розрахунків та тлумачення результатів.

Товарооборот вимірюють у вартісних одиницях і в натуральному обчисленні.

У вартісному обчисленні величина товарообороту залежить від кількості проданих (відпущених, відвантажених) товарів та продажної ціни одиниці товару і може бути представлена формулою:

            ,  (3.1)

де Т — товарооборот у вартісному обчисленні;

Оі — обсяг і-го товару, у фізичних одиницях виміру відпущеного (відвантаженого) покупцям;

Ці — ціна реалізації одиниці і-го товару;

і — тип товарної одиниці, (і = 1, 2 ... n);

j — суб’єкт інфраструктури, який здійснює продаж товарів, (j = 1, 2....m).

Таким чином, товарооборот — це синтетичний показник, який відображає всю сукупність актів купівлі-продажу товарів на товарному ринку. В процесі аналізу його поділяють на окремі структурні складові для оцінювання обсягів обороту окремих підприємств, ринків і субринків. Так, зокрема, вирізняють і самостійно розглядають:

загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі;

роздрібний товарооборот торговельної мережі;

роздрібний товарооборот ресторанного господарства (громадського харчування) тощо.

Загальний товарооборот підприємств оптової торгівлі, зведений на рівні регіону або держави, включає обсяг продажу товарів кожним торговим посередником, тому його називають валовим товарооборотом (Твал).

Продаж товарів оптово-торговельними посередниками одне одному для кожного з них слугуватиме чистим товарооборотом, але для всієї сукупності посередників він є внутрішнім товарооборотом. Тобто загальна сума такого продажу становитиме пов­торний рахунок, який під час аналізу слід відрахувати із загального товарообороту підприємств оптової торгівлі.

Валовий товарооборот залежить від обсягу проданих товарів кожним торговельним посередником і кількості посередників, тобто ланок товароруху. Це означає, що він не відображає реального обсягу проданих товарів, оскільки включає повторний рахунок.

Валовий товарооборот, звільнений від повторного рахунку, називають чистим товарооборотом. Таким чистим товарооборотом завжди є роздрібний товарооборот, що характеризує обсяг продажу товарів кінцевим споживачам.

Коефіцієнт ланковості, або показник числа перепродажів товару, обчислюють як відношення валового товарообороту до чис­того за формулою:

            ,     (3.2)

де Клан — коефіцієнт ланковості;

Твал — валовий товарооборот за звітний період, тис. грн;

Тчис — чистий товарооборот за звітний період, тис. грн.

На практиці під час розрахунку коефіцієнта ланковості роблять поправку на зміну товарних запасів, яку визначають як різницю між запасами на кінець і початок звітного періоду. Розрахунок зміни товарних запасів ведуть за формулою:

            ,    (3.3)

де ΔЗ — зміна (приріст зі знаком «+» або скорочення зі знаком
«–») запасів;

Зк — запаси на кінець звітного періоду;

Зп — запаси на початок звітного періоду.

Загальна формула розрахунку коефіцієнта ланковості з урахуванням зміни товарних запасів має вигляд:

            .          (3.4)

Під час обчислення коефіцієнта Клан в оптовій торгівлі поправ­ку на зміну товарних запасів вводять лише в чисельник, а знаменник залишають без змін.

Окрім коефіцієнта ланковості, до відносних показників належать показники структури товарообороту за видами товарообороту, й за питомою вагою в ньому окремих товарів і товарних груп. Вони будуть розглянуті далі.

Основними показниками, які характеризують стан організаційної складової, є:

вартість основних фондів (зокрема й їхніх складових елементів) загалом та за видами економічної діяльності (оптова торгівля, роздрібна торгівля тощо);

питома вага основних фондів ринкової інфраструктури у загальному обсязі виробничих основних фондів;

кількість підприємств оптової торгівлі, роздрібної торгівлі, матеріально-технічного забезпечення тощо;

розподіл торгових підприємств за типами та видами (продовольчі, непродовольчі, змішані, кіоски та палатки роздрібної мережі тощо).

Стан розвитку матеріальної складової оцінюють за системою показників, які характеризують кількість і потужність складського, тарного й транспортного господарства. До них належать:

площа складських будівель, споруд;

площа закритих складів, кількість складів-холодильників, місткість їхніх холодильних камер; місткість газосховищ, ємностей для рідини та сипучих товарів;

середня відстань перевезень однієї тонни вантажів за видами транспорту й продукції, обсяг вантажообороту окремих видів транспорту; рівень механізації вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт тощо.

Рівень механізації праці оцінюють за допомогою коефіцієнта механізації певних робіт:

            ,       (3.5)

де Км — коефіцієнт механізації певного виду робіт;

Qмех — обсяг роботи, виконаної за допомогою механізмів;

Qзаг — загальний обсяг робіт певного виду.

Інформаційна складова характеризується кількістю інформаційних, виставкових центрів, рекламних агенцій, обсягом послуг, що їх вони надають, кількістю та якістю наявної у них інформації про стан кон’юнктури товарного ринку, обсяги пропо­зиції та споживання товарів, виробників і споживачів, ціни, умови реалізації та постачання тощо.

З метою оцінювання стану й розвитку кредитно-розрахун­кової складової визначаються кількість, середній розмір і загальний обсяг кредитів, отриманих суб’єктами інфраструктури, обсяг інвестицій фінансово-кредитних установ в інфраструктуру, обсяг розрахункових операцій по товарному ринку окремих банківських установ і великих банківських організацій.

Для характеристики кадрової складової використовують показники:

середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку та на окремих підприємствах;

питома вага кількості працівників, зайнятих в інфраструктурі товарного ринку в загальному обсязі зайнятого населення;

продуктивність праці тощо.

Ці показники дають змогу оцінити загальний стан окремих елементів інфраструктури товарного обігу. Але для прогнозування її розвитку потрібна загальна оцінка рівня забезпеченості суб’єк­тів ринкових відносин інфраструктурним комплексом.

Концепція розвитку внутрішнього ринку України, схвалена постановою Кабінету Міністрів України № 1449 від 20 груд-
ня 1997 року передбачає, що «потреба в торговельній мережі, яка складається з економічно мало привабливих, але соціаль-
но важливих об’єктів з реалізації товарів першої необхідності
і масового попиту, повинна визначатися, виходячи із принци-пу «мінімально допустимої достатності», а розміщення об’єк­тів цієї мережі повинно забезпечувати їх доступність». Для реалізації цього завдання має бути розроблена система норма-
тивів, які враховують регіональні й галузеві особливості функціонування сфери товарного обігу та відповідні ресурсні можливості.

Визначення основних показників розвитку та розміщення об’єктів товарної інфраструктури в конкретному регіоні передбачає кілька послідовних етапів:

розрахунок диференційованих нормативів потреби у послугах суб’єктів інфраструктури;

визначення загальної потреби населення у підприємствах торгівлі з розподілом за районами міста й населених пунктів залежно від функціонального призначення торговельного підприємства;

вибір найефективніших типів торговельних підприємств;

розподіл загальної кількості підприємств між різними торговельними системами із визначенням конкретної території обслуговування;

обчислення необхідного обсягу інвестицій і джерел фінансування будівництва об’єктів інфраструктури.

Структурно-функціональний підхід до оцінювання рівня забезпеченості інфраструктурними послугами вимагає системного дослідження всіх головних чинників, що впливають на її формування. До них належать баланс доходів і витрат населення, обсяг і питома вага основних фондів товарної інфраструктури в загальному обсязі, співвідношення кількості зайнятих в інфраструктурному комплексі та народному госпо­дарстві тощо.

Необхідність таких розрахунків та обґрунтувань на сучасному етапі розвитку економіки не викликає сумнівів.