3.7. Аналіз фінансової звітності методом коефіцієнтів

3.7. Аналіз фінансової звітності методом коефіцієнтів

Класифікація коефіцієнтів

Широко застосовуваним методом аналізу фінансової звітності є аналіз коефіцієнтів (Ratio Analysis). Коефіцієнти використовуються для визначення фінансового становища корпорації з різних поглядів.

У літературі виділяють такі основні групи фінансових коефіцієнтів:

коефіцієнти ліквідності (Liquidity Ratios);

коефіцієнти структури капіталу (Capital Structure Ratios);

Таблиця 3.8

за 1997—2001 рр.

коефіцієнти оборотності активів (Asset Management Ratios);

коефіцієнти прибутковості (Return Ratios);

коефіцієнти ринкової вартості акцій (Market Value Ratios).

У кожній із груп виділяються спеціальні коефіцієнти, на підставі яких інформація розширюється й уточнюється. Тому за необхідності можна скласти понад 100 показників фінансового стану корпорації.

Коефіцієнти використовують фінансові аналітики корпорацій та її численні контрагенти. Кожен з них, визначаючи коефіцієнти, керується своїми специфічними цілями. Аналітики, що працюють у фінансовому відділі корпорації, широко застосовують метод коефіцієнтів під час планування економічної і фінансової діяльності, для поточного контролю, контролю за рухом грошових потоків, для визначення співвідношення курсів корпоративних цінних паперів та їх балансової вартості, оборотності активів і для вирішення багатьох інших завдань. Контрагенти корпорації ставлять свої цілі і вирішують завдання одержання інформації про фінансовий стан корпорації. Кредитори корпорації будуть цікавитися короткостроковою і довгостроковою ліквідністю, акціонери — чистим прибутком на акцію і розміром дивіденду.

Коефіцієнти ліквідності

Коефіцієнт поточної ліквідності (Current Ratio), який називається також коефіцієнтом покриття, визначається за формулою:

За фінансовою звітністю «Мак Дональдс» за 2001 р. цей коефіцієнт нижчий одиниці: 1819,3 / 2248,3 = 0,809, тобто короткострокові зобов’язання не покривалися поточними активами. Коефіцієнт показує можливу небезпеку неплатежів, проте необхідно брати до уваги рух грошових потоків, зокрема рух прибутку, що є гарантією погашення боргів. Однак слід зазначити, що прийнятний коефіцієнт має бути вищим одиниці.

Коефіцієнт «швидкої ліквідності» («лакмусового папірця») (Quick Ratio) визначається за формулою:

Коефіцієнт показує спроможність корпорації погашати свою короткострокову заборгованість у найближчі терміни, тому в чисельник включаються тільки активи, які швидко реалізуються (гроші, вкладення в цінні папери, рахунки дебіторів), віднімаються вкладення в запаси і незавершене виробництво з їх повільнішою оборотністю.

За фінансовою звітністю «Мак Дональдс» за 2001 р. зазначений коефіцієнт становить 1819,3 – 105,5 / 2248,3 = 0,76.

Коефіцієнти структури капіталу

Коефіцієнти структури капіталу в літературі називають також коефіцієнтами боргу. Вони показують боргове навантаження на капітал корпорації. На практиці залежно від цілей аналізу застосовується кілька коефіцієнтів. Найчастіше використовуються такі показники:

коефіцієнт борг/активи (Debt to Total Assets);

коефіцієнт борг/власний капітал (Debt to Shareholder’s Equity);

коефіцієнт покриття процентних платежів за зобов’язан­нями прибутком (Times Interest Earned).

Коефіцієнт борг/активи, або коефіцієнт заборгованості, визначається за формулою:

У чисельник включається вся заборгованість. У нашому прикладі коефіцієнт становить 50,7 % , що означає фінансування активів майже на 51 % за рахунок зобов’язань. Кредитори корпорації звичайно віддають перевагу найнижчому показникові, прагнучи гарантувати повернення за зобов’язаннями корпорації. Що стосується менеджерів корпорації, то їхні рішення визначаються політикою формування структури капіталу, про що ми докладно розповімо в розд. 7.

Для поглибленого аналізу боргового навантаження на капітал використовується коефіцієнт «квоти власника» — відношення довгострокового боргу до акціонерного капіталу, що розраховується за формулою:

У нашому прикладі він дорівнює 96,8 % (9184,8 / 9488,4), що означає високе боргове навантаження на акціонерний капітал. Слід зазначити, що коефіцієнт борг/активи в разі збільшення боргу
зростає прямолінійно і теоретично наближатиметься до 100 %, тоді як коефіцієнт борг/власний капітал зростає експоненціально і теоретично прагне до нескінченності.

У практиці корпорації широко застосовується коефіцієнт покриття процентів, який обчислюється за формулою:

У нашому прикладі він становить 5,97 раза (2697,0 / 452,0)[1]. Це означає, що сума прибутку забезпечує шестиразове погашення процентів або що прибуток потрібно знизити в 6 разів, аби корпорація була нездатна виплатити щорічну суму процентних платежів.

Коефіцієнти оборотності активів

Найважливішою проблемою фінансової діяльності корпорації є підвищення ефективності використання активів. Менеджери корпорації постійно тримають у полі зору оборотність як короткострокових, так і довгострокових активів. З цією метою обчислюються коефіцієнти активів. У літературі вони називаються також показниками ділової активності:

коефіцієнт оборотності запасів (Inventory Turnover);

середній термін інкасації (Average Collection Period);

коефіцієнт оборотності поточних активів (Current Asset Turnover);

коефіцієнт окупності довгострокових активів (Fixed Asset Turnover);

коефіцієнт окупності всіх активів (Total Asset Turnover).

Показник оборотності коштів, поміщених у запаси товарно-матеріальних цінностей, або коефіцієнт використання запасів, є важливим для поліпшення показника ліквідності фірми. Тому з цією метою фінансові аналітики фірми вивчають питання, пов’язані з прискоренням оборотності коштів, вкладених у запаси. Дотримання умов поставок, їх термінів забезпечує можливість мати мінімальний рівень запасів. Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) обчислюється за формулою:

У корпорації «Мак Дональдс» запаси обертаються в продажу 140,9 раза  за рік. Це пояснюється сутністю ресторанного бізнесу з його швидкою оборотністю.

Середній термін інкасації, тобто середній проміжок часу, необхідний для надходження коштів на рахунки дебіторів, визначається за формулою:

По корпорації «Мак Дональдс» цей показник дорівнює:

,

тобто дебітори оплачують свої рахунки на 22-й день. Рух грошових потоків відносно швидкий.

Оборотність усіх поточних активів визначається за формулою:

У нашому прикладі цей коефіцієнт дорівнює 8,17 раза (14 870,0 / 1819,3), що свідчить про ефективне використання поточних активів.

Коефіцієнт оборотності довгострокових активів, який називається також коефіцієнтом окупності активів, обчислюється за формулою:

Коефіцієнт показує, за який термін продажу корпорації покриють вартість коштів, вкладених у будинки, споруди, устаткування. У нашому прикладі коефіцієнт дорівнює 0,86 раза (14 870,0 /
/ 17 289,5), тобто з кожного долара основних коштів корпорація одержує 0,86 дол. обсягу продажу за один рік. Зауважимо, що значення показника обумовлюється особливістю галузі. Якщо взяти для порівняння машинобудування, то окупність довгострокових активів набагато вища — 4,0—5,0 разів, тобто з кожного долара основних коштів корпорація може одержати від 4 до 5 дол. обсягу продажу за один рік.

Коефіцієнт оборотності (окупності) всіх активів визначається за формулою:

У нашому прикладі коефіцієнт дорівнює 0,66 раза (14 870,0 /
/ 22 534,5), що свідчить про низьку окупність: на кожний долар активів корпорація одержує 0,66 дол. обсягу продажу за рік. Для порівняння: у машинобудівних корпораціях на кожний долар активів можна одержати 1,5—1,7 дол. обсягу продажу за рік.

Коефіцієнти прибутковості

Коефіцієнти прибутковості показують кінцевий результат еко­номічної і фінансової діяльності корпорації. Вони залежать від руху попередніх показників. Прибутковість визначається швидкістю обороту активів, ступенем їх покриття, боргом, ліквідністю, співвідношенням зобов’язань і акціонерного капіталу та іншими показниками. Тому управління прибутком залежить від управління процесами оборотності, методів фінансування, покриття боргів і процентів, співвідношення випущених корпорацією цінних паперів з фіксованим і нефіксованим доходом. Обчислюються такі показники рентабельності:

коефіцієнт норми прибутку (Profit Margin);

коефіцієнт прибутковості активів (Return on Total Asset Ration — ROA);

коефіцієнт норми прибутковості акціонерного капіталу (Return on Equity Ratio — ROE).

Коефіцієнт норми прибутку, який називається також маржею прибутку, або рентабельністю продажу, визначається за формулою:

У нашому прикладі він дорівнює 11,0 % (1636,6 / 14 870,0), що свідчить про дуже високу прибутковість продажу, тобто кожний долар продажу приносить 11 центів прибутку. У галузях машинобудування, хімічній та інших галузях показник коливається від 4 до 7 %.

Коефіцієнт прибутковості активів визначає прибуток на долар активів. Показник визначається за формулою:

У нашому прикладі він становить 7,26 % (1636,6 / 22 534,5), тобто кожний долар активів створює 7,20 цента прибутку, що свідчить про ефективне використання активів.

.

Якби оборотність активів дорівнювала, припустимо 1, то показник був би рівним 11,0 %.

Коефіцієнт норми прибутку на власний капітал визначається за формулою:

У нашому прикладі він дорівнює 17,2 % (1636,6 / 9488,4 (100 %)), тобто кожний долар акціонерного капіталу створює 17,2 цента чистого прибутку. За змінами показника ROE постійно стежать акціонери корпорації.

Показники ринкової вартості акцій

Акції, що випускаються корпораціями вільно, обертаються переважно на біржових ринках. Курс (ціна) акції, який визначається ринком, дає уявлення про оцінку фінансового стану корпорації інвесторами. Показники прибутковості корпорації, виплачувані дивіденди виявляються на фінансовому ринку в ціні акцій. Традиційними коефіцієнтами ринкової вартості акцій є:

коефіцієнт ціна/прибуток (Price/Earnings Ratio P/E);

коефіцієнт ціна/балансова вартість на одну акцію (Price/Book Value per Share);

коефіцієнт поточної прибутковості акції (Current Return per Share).

Коефіцієнт ринкова ціна/прибуток на 1 акцію, що називається також «кратне прибутку», показує, яку суму інвестор згоден сплачувати за оголошений прибуток на акцію. Показник визначається за формулою:

У нашому прикладі він дорівнює 20,8 (26,47 / 1,27), тобто рин­кова оцінка акції вища за прибуток на акцію в 20,8 раза!

Коефіцієнт ціна/балансова вартість однієї акції, що називається також «кратне балансової вартості», визначається за формулою:

Для визначення коефіцієнта розрахуємо балансову вартість 1 ак­ції через розподіл суми власного капіталу на кількість акцій, що перебувають в обороті:

9488,0 / 1280,7 = 7,4 дол.

Коефіцієнт кратності становить 3,57 раза (26,47 / 7,4), тобто ринкова оцінка акції перевищує її балансову вартість у 3,57 раза. Коефіцієнт показує ставлення інвесторів до компанії як емітента акцій, його оцінка також висока, як і за першим показником.

Самі по собі коефіцієнти, визначені за фінансовою звітністю, за один фінансовий рік можуть дати тільки загальне уявлення про корпорацію. Фінансові аналітики здійснюють статистичний аналіз динамічних рядів, що розкриває зміни в діловій активності корпорації, коливання основних економічних показників у співвідношенні з відповідними коефіцієнтами по галузі.

У наступних розділах розглядатимуться інші коефіцієнти, а також буде показане значення аналізу динамічних рядів коефіцієнтів.