3.7. Маркетингова концепція розвитку суб’єктів інфраструктури
3.7. Маркетингова концепція розвитку суб’єктів інфраструктури
З’ясувавши сутність та особливості діяльності суб’єктів інфраструктури товарного ринку, треба визначити концепцію подальшого розвитку їх. Трансформаційні процеси, що відбуваються в економіці України, дедалі більшою мірою залучають її до загальносвітових процесів глобальної конкуренції. Діяльності українських підприємств на внутрішньому ринку протистоїть відпрацьована десятиліттями маркетингова стратегія європейських, американських та азійських багатонаціональних корпорацій. Це призвело до зникнення з ринку багатьох асортиментних груп товарів вітчизняного виробництва, витіснення їх імпортними товарами, просування яких до споживача інтенсивно фінансується іноземним капіталом. Відбувається процес фактичної монополізації окремих сегментів внутрішнього ринку, особливо ринку споживчих товарів, іноземними виробниками.
Відсутність у вітчизняних товаровиробників можливостей фінансового забезпечення процесу переміщення товарів зумовлює їхню поразку в конкурентній боротьбі. З іншого боку, сюди додається недостатній розвиток інфраструктури товарного ринку.
Унаслідок зменшення інвестицій та власних джерел фінансування, надмірного зростання вартості виробничо-технологічного, торговельного й іншого устаткування знижується технічний і технологічний рівень підприємств інфраструктури. Технологічна політика більшості суб’єктів господарювання спрямована переважно на створення зовнішнього привабливого вигляду підприємства. Капіталовкладення спрямовуються здебільшого в об’єкти із невеликою капіталомісткістю або в роздрібну мережу з продажу дорогих імпортних товарів.
Це призвело до значного зниження ролі суб’єктів інфраструктури як організаторів товарного обігу, порушення зв’язків між виробниками і покупцями. Складські об’єкти багатьох оптово-посередницьких структур використовуються не за призначенням, здаються в оренду або взагалі пустують.
Усе це свідчить, що сучасний стан інфраструктури товарного ринку не відповідає вимогам створення ефективної конкурентоздатної вітчизняної економіки. Значною мірою це пояснюється відсутністю соціальних передумов підприємницької активності у сфері виробництва та обігу. Важливим чинником реалізації наявного виробничого потенціалу є приведення у відповідність інституціональної й індивідуальної поведінки керівників суб’єктів господарювання, впровадження принципово вищого рівня керування фірмами. Йдеться про створення ефективної системи маркетингу, органічне опанування стратегічного мислення і методів управління, розрахованими на перспективу, на постійне оновлення продукції, послуг і технологій.
Загалом ефективна система маркетингу на рівні окремих суб’єктів ІТР починається з визначення концепції маркетингу.
Концепція маркетингу передбачає, що досягнення суб’єктом інфраструктури товарного ринку своїх цілей залежить від знання потреб і запитів цільових ринків та більш ефективного, порівняно із конкурентами, задоволення споживача. Серцевиною її є потреби споживача, на задоволення яких спрямовуються всі види маркетингової діяльності. Створювані завдяки цьому довготривалі відносини зі споживачем уможливлюють досягнення успіху в конкурентній боротьбі й отримання прибутку.
Застосування концепції маркетингу дає змогу суб’єктам господарювання товарної інфраструктури створювати й надавати такі послуги, які потребує споживач, поєднуючи задоволення клієнтів із отриманням прибутку.
Сучасна концепція маркетингу суб’єктів інфраструктури товарного ринку передбачає виконання низки робіт:
1. Маркетингові дослідження й збирання необхідної інформації. Маркетингові дослідження проводять із метою визначення цільового ринку та позиціювання на ньому. При цьому важливо визначити й обрати найсуттєвіші ознаки, що характеризують цільову групу клієнтів, рівень їхньої зацікавленості у конкретній послузі. Дослідження можуть стосуватися кон’юнктури ринку, економічного становища, товарної й цінової політики товаровиробників, збутової й рекламної діяльності. Особливу увагу приділяють дослідженню конкурентів на товарному ринку.
2. Планування асортименту товарів та послуг, формування цін на них. Головне для суб’єктів інфраструктури — сформувати асортимент товарів, який найповніше задовольнятиме потреби споживачів, запропонувати комплекс послуг, що сприятиме зміцненню відносин із покупцями. Ціноутворення також становить важливий чинник діяльності суб’єктів господарювання. Щоб залучити нових клієнтів, зберегти відносини із давніми партнерами, необхідно шукати нові, нетрадиційні методи ціноутворення.
3. Просування товару. Згідно із теорією маркетингу до складових комплексу просування належать: стимулювання збуту, реклама, персональний продаж, прямий маркетинг, зв’язки з громадськістю. Суб’єкти інфраструктури з метою розширення кола клієнтів, збільшення обсягів реалізації й отримання стабільних прибутків мають докласти неабияких зусиль з розв’язання проблем щодо торгової реклами, стимулювання збуту, персонального продажу й прямого маркетингу, зв’язків із громадськістю.
4. Місце розташування суб’єктів інфраструктури й організація товароруху. Зважаючи на особливості продукту діяльності цих суб’єктів, розміщення їх безпосередньо пов’язане із розташуванням споживачів. Суттєве значення має рівень розвитку транспортних мереж, обсяги споживання товарів, середній радіус доставки товарів тощо. Аби відповідати сучасним вимогам, суб’єкти інфраструктури створюють автоматизовані склади, формують розвинене тарно-пакувальне господарство, запроваджують комп’ютерні системи оперативного управління замовленнями, запасами й товарообігом. Маркетингова концепція передбачає, що суб’єкти інфраструктури цілеспрямовано працюють із цільовими споживачами для узгодження послуг, які вони їм надають, а також шукають можливі шляхи зниження витрат на здійснення своєї діяльності.