4. 2. Протоколи роботи з електронною поштою

В Інтернеті для роботи з електронною поштою використо­вуються прикладні протоколи SMTP, POP, ШАР.

Протокол SMTP (Simple Massage Transfer Protocol) — простий протокол, що підтримує передачу повідомлень між будь-якими вузлами Інтернет. Маючи механізми проміжно­го збереження пошти і підвищення надійності доставки, про­токол SMTP припускає використання різноманітних транс­портних служб і поштових серверів. Він може працювати навіть в мережах, які не підтримують стек протоколів TCP/IP. Протокол SMTP дозволяє групувати повідомлення на адресу одного одержувача і розмножувати копії E-mail-повідомлення для передачі за різними адресами.

Протокол POP (Post Office Protocol) надає кінцевому ко­ристувачу можливість доступу до його електронних повідо­млень. POP-клієнти при запиті користувача на отримання пошти вимагають ввести пароль, що підвищує конфе-денційність листування.

Для невеликих організацій невигідно тримати у себе си­стему для передачі повідомлень (messagetransport system). Це пов'язано з тим, що в невеликих організаціях, які не спеціалізуються на комп'ютерних технологіях, як правило, робочі станції клієнтів мережі не мають достатньо ресурсів (продуктивність або дисковий простір) для забезпечення роботи повного SMTP-серверу. Крім того, таким користува­чам електронної пошти може бути невигідним тримати пер­сональний комп'ютер, постійно підключений до Інтернету. Для вирішення цієї проблеми і був створений поштовий протокол для роботи в офісі — POP (PostOffice Protocol). Його найпоширеніший варіант — POPvS (протокол пошто­вого відділення версії 3). Цей протокол дозволяє робочим

станціям динамічно мати доступ до свого поштового ящика, розташованого на сервері, який призначений для обслуго­вування електронної пошти в даній організації. POPvS — це найпростіший протокол для роботи користувача зі змістом своєї поштової скриньки. Він дозволяє тільки за­брати пошту з поштової скриньки серверу на робочу станцію клієнта і знищити її з поштової скриньки на сер­вері. Всю подальшу обробку поштове повідомлення прохо­дить на комп'ютері клієнта. POP-сервер не відповідає за відправку пошти, він працює тільки як універсальна по­штова скринька для групи користувачів. Якщо користува­чу необхідно відправити повідомлення, він повинен встано­вити з'єднання з SMTP-сервером і відправити туди свої повідомлення за SMTP-протоколом.

Протокол ІМАР4 (Internet Message Access Protocol, Version 4) дозволяє клієнтам діставати доступ і маніпулю­вати повідомленнями електронної пошти на сервері. Про­токол ІМАР4 відрізняється від протоколу POPvS тим, що ІМАР4 підтримує роботу з системою каталогів (або папок) повідомлень.

ІМАР4 дозволяє керувати каталогами (папками) віддале­них повідомлень так само, якби вони розташовувалися в ло­кальному комп'ютері. ІМАР4 дозволяє клієнту створювати, видаляти і перейменовувати поштові скриньки, перевіряти наявність нових повідомлень і видаляти старі. Завдяки тому, що ІМАР4 підтримує механізм унікальної ідентифікації кожного повідомлення в поштовій папці клієнта, він дозво­ляє читати з поштової скриньки тільки повідомлення, які за­довольняють певним умовам, або їх частині, змінювати атри­бути повідомлень і переміщати окремі повідомлення.